четвер, 2 листопада 2017 р.

Заява Руху «Визволення»: у таборі мітингувальників бардак

Як повидомила низка українських видань, 2 листопада, на офіційній сторінці у соцмережі "Фейсбук" громадської організації "Рух «Визволення»" була оприлюднена офіційна заява з приводу ситуації у таборі протестувальників поблизу Верховної ради України. Невдовзі дана заява була видалена з "Фейсбук"-сторінки організації, а спікери організації, насамперед, боєць батальйону "Донбас" Юрій Дикий, появу цієї заяви та її таємниче зникнення не коментують.
Завдячуючи "Виборчій Україні" маємо оригінальний текст заяви, який наводимо нижче:
"У таборі учасників акції «Велика політична реформа» почастішали крадіжки. В ніч з 30 на 31 жовтня з намету «інформаційного центру» нашої акції, було викрадено ноутбук, рацію та wi-fi роутер. Закликаємо усіх бути обачними і пильними. Також усіх, кому щось відомо про обставини крадіжки або інших порушень внутрішнього порядку, просимо інформувати коменданта військового табору Юрія «Дикого». Контактний телефон: 063-298-2029".

"Єврорепортер"

вівторок, 31 жовтня 2017 р.

Загибель Окуєвої: з хворої голови на здорову?

Не будемо казати, як усіх шокувала звістка за вечірню перестрілку в Глевасі, що на Київщині, в якій загинула колоритна телезірка українського активістського руху Аміна Окуєва. Мабуть доречно пригадати її справжнє слов'янське ім'я - Наталія Нікіфорова (прізвище відчима, її справжнього батька звали Вахитом, проте, стосовно нього інформації замало, а її мати родом з Армавіру), яке вона носила ще у школі, до першого одруження, після якого ніби-то прийняла іслам і стала Аміною Мустафіновою.
Уродженка Одеси дуже швидко пірнула у пекельне життя чеченського народу й боротьбу за незалежність Ічкерії. Її перший чоловік загинув за нез'ясованих обставин під час другої "чеченської війни", а другий - Іслам Тухашев, що користувався паспортом на прізвише Окуєва, звідки й взялося прізвище Аміни, отримав вирок щодо пожиттєвого ув'язнення за низку зухвалих злочинів на території Веденського району Чеченської республіки РФ. Подейкують, він був соратником особистого зв'язкового самого Шаміля Басаєва - Якуба Бідієва.
За різними даними, пані Окуєва та її третій чоловік Адам Осмаєв (останнього ЗМІ ославили можливою причетністю до організації замаху на президента Росії Володимира Путіна), насправді, нерідко займалися "вирішенням" сумнівних комерційних питань, були причетні до нелегального обігу короткоствольної вогнепальної зброї, а також, як подейкують, були винні впливовим представникам так би мовити "чеченської діаспори" космічну суму грошей.
Ну то й зрозуміло, адже, війна - справа не дешева, а українська держава, як про це звикли наголошувати урядовці, не спроможна була забезпечувати бійців, зокрема, так званих "чеченських" миротворчих парамілітарних формувань всім необхідним для участі в наведенні конституційного ладу в зоні АТО.
Біографії Осмаєва та Окуєвої рясно вкриті білими плямами невизначеності та, із кожним інцидентом навколо них, огрядно обрастають нісенітницями. 
Так от, від отриманих внаслідок вогнепальних поранень ушкоджень, несумісних із життям, загибла уродженка міста-героя Одесса Аміна Окуєва, - колишня помічниця народного депутата Ігоря Мосійчука, який буквально напередодні став жертвою детонації саморобного вибухового пристрою, схованого у заздалегідь припаркованому моторолері поблизу входу до студії одного з телеканалів, де він, власне, і перебував.
Слід відзначити, що здійнявся справжній дев'ятий вал суспільної критики на адресу правоохоронців, зокрема, на адресу СБУ, у віданні якої наразі перебуває розслідування інциденту із  Ігорем Мосійчуком, внаслідок якого, доречі, загинуло двоє осіб.
Попри політичні заяви, якщо так можна сказати, потерпілого Мосійчука, які багатоголосно вторяться його колегами як по фракції, так і взагалі у Верховній раді, про те, що загибель Окуєвої може бути пов'язана із замахом на нього, розслідування обставин вечірньої стрілянини у передмісті української столиці, у суворій відповідності до чинного процесуального законодавства, взяла на себе Національна поліція, експерти якої, нажаль, із самого початку почали припускатися прикрих недолугостей: то місце злочину погано очепили, то стріляну гільзу загубили (її журналісти знайшли вранці), то через "штатних" спікерів намагаються "скинути" цей класичний "вісяк" на українську контррозвідку, мовляв, це вбивство ніби-то нагадує терористичний акт. 
Не можемо, у свою чергу, не підтримати резюме щодо даної ситуації, висловлене відомим кримінальним журналістом Володимиром Бойком: "якщо не хочете щоби народним депутатам підкладали вибухівку та розстрілювали їхніх помічників-консультантів, не обирайте до Верховної ради кримінальну шушеру".
Нагадаємо, свого часу Ігор Мосійчук, разом із двома подільниками, визнавши свою провину, був засуджений за підготовку до вчинення терористичного акту. Ця резонансна справа в народі отримала назву "справа Васильківських терористів", яку свого часу успішно розслідувала СБУ.
Вочевидь, тепер стає зрозумілим, чому у всіх бідах Мосійчука та тих, хто йому співчуває, стає винувата Служба безпеки України, мовляв, ми усі співпрацюємо зі слідством, а спецслужба нічого не робить.
А чи не підозріло зацікавлений сам пан Мосійчук видати себе жертвою? А тут іще й вірну помічницю застрелили якось дуже вчасно, й саме тоді, коли, мабуть, вичерпавши можливості розкрити злочин за версією депутата Мосійчука, правоохоронці почали більш ретельно вивчати інші висунуті версії?
Невже так важко запам'ятати, що розслідування, як і гроші - полюбляє тишу, і тільки тоді результативне, коли про нього балачки не балакують всі кому не лінь кожного випуску новин на телеканалах? Можна визнати, що це - резонанс, але, навіщо заважати працювати тим, кого для цього найняла держава й підміняти ретельну й послідовну роботу з розкриття злочину недолугими оціночними судженнями?

неділя, 29 жовтня 2017 р.

Відкрилися владні амбіції Саакашвілі та його приспішників

Сьогодні, 29 жовтня, під стінами Верховної Ради пройшло так зване «Віче», яке скликав лідер «Руху нових сил» Міхеїл Саакашвілі, участь в якому взяли близько 400 осіб.
М. Саакашвілі закликав людей заповнити «лист зі списком вимог», головними з яких є впровадження механізму імпічменту президенту, провести дострокові президентські та парламентські вибори. Також він заявив, що вимоги протестуючих мають бути прийняті до 7 листопада, інакше будуть задіяні «інші форми протесту». 
Серед інших, хто виступав зі сцени були і націоналісти від «Свободи», зокрема, нардеп Юрій Левченко, який чітко розказав про які так звані «інші форми протесту» говорив Саакашвілі. Називаючи сьогоднішню владу покидьками, а також прирівнюючи опозицію, як «Руку Кремля» він наголосив, що з закінченням терміну ультиматуму, народ вдасться до рішучих дій, із захопленням держустанов чи, навіть, спалення Верховної Ради. 
Звісно, що такі заяви не можуть не насторожувати, адже, коли деякі маргінали, націоналісти і псевдопатріоти просто хочуть влади, то вони будуть йти до неї будь-яким шляхом. І погодьтесь, як показує історія, недемократичним, а головне – кривавим. 
Як бачимо, «гастролер» має намір розхитувати суспільно-політичну ситуацію й надалі, але для чого це треба робити саме зараз, коли країна і так виснажена? Відповідь банальна – виключно, для затвердження на верхівці влади.