середа, 22 березня 2017 р.

Наближається час дострокових виборів

19 березня Рада директорів Міжнародного Валютного Фонду перенесла на невизначений термін засідання щодо виділення Україні чергового траншу в розмірі $1 млрд. Як зазначає громадський діяч, юрист Олександр Соловйов це перенесення є прямим наслідком торгово-економічної блокади окремих територій Донецької та Луганської областей.
Нагадаємо, що раніше МВФ уже переносив виділення Україні грошей – у серпні та листопаді 2016-го, а потім – у січні нинішнього року.
О.Соловйов вважає за необхідне співробітництво України з МВФ, але на зовсім інших передумовах, з яких і слід почати проведення нових переговорів з цією організацією. Неприйнятними є вимоги МВФ щодо приватизації землі сільськогосподарського призначення, підвищення пенсійного віку та скорочення службовців бюджетного сектора. Нові перемовини з МВФ, на його думку, можливі, а їх предмет – не скорочення державних витрат, а підвищення доходів держави.
Формальним приводом до того, що МВФ відмовив Україні у виділенні грошей, дійсно є дії нашої влади щодо блокади Донбасу. Цивілізовані держави Заходу реагують на те, як українська влада власними руками вбиває економіку нібито рідної для них країни.
Безсумнівно, західні партнери звернули увагу на те, що українська влада вкотре піддалася на провокації всіляких радикалів. І не знайшла нічого кращого, ніж узяти собі гасла радикалів, всупереч інтересам саме політичного врегулювання, і сама заблокувала непідконтрольні території.
Такими діями офіційний Київ заблокував не непідконтрольні території, а сам себе. Адже МВФ переносить виділення критично необхідних Києву грошей вже вчетверте, називаючи кожного разу різні приводи. Абсолютно очевидно, що без грошей МВФ нинішня українська влада існувати не здатна і, незважаючи на позування із дружнім рукопотискуванням Петра Порошенка із Крістіною Лагард перед чисельними камерами журналістів на всіляких міжнародних форумах, недовіра до української влади стала настільки значною, що загрожує перерости у справжній бойкот.
Рейтинги фінансової стабільності та інвестиційної привабливості знову хитаються у бік зниження та вже наближаються до небезпечної зони, в якій державу можуть визнати нездатною платити за своїми рахунками, тоб-то проголосити технічний дефолт. Питання ж виведення з української економіки цілої інфраструктури окупованого Донбасу і пов'язаних із ним технологічними та економічно-обгрунтованими процесами підприємств на підконтрольній Києву території, фактично жодним чином не прораховувалося, не вивчалося і наразі являє собою черговий соціально-економічний експеримент Уряду, що продавлений емоційними і саме через те недолугими та надзвичайно деструктивними діями "свідомої" громадськості.
Чим загрожує владі нездатність урядників дістати черговий транш МВФ - висновок очевидний. Він – у заголовку.

"Єврорепортер"

Садовому для сміття мало Львівщини, йому Чорнобиль подавай

Міський голова Львова Андрій Садовий впав з дуба і пропонує облаштувати резервний полігон твердих побутових відходів (ТПВ) в Чорнобильській зоні, і готовий частково фінансувати будівництво такого об’єкта.
"А якщо завтра, не дай Бог, трапиться біда в якомусь іншому великому місті? Наприклад, в Києві, який продукує 3 тис. тонн відходів. Що їм тоді робити? Моя пропозиція проста: в Чорнобильській зоні облаштувати резервний полігон для країни, який буде використовуватися в екстремальних випадках. Я готовий це спільно фінансувати з коштів територіальної громади Львова. Такі речі повинні бути передбачені в країні", – сказав мер на брифінгу в міськраді в середу. Виникає цілком слушне питання, а чому саме в Чорнобильській зоні, що потребує системної роботи з відновлення інфраструктури, екології та повернення до нормальної експлуатації природніх ресурсів, а не облаштування чергового небезпечного об'єкта потенційної глобальної техногенної катастрофи. Такий полігон - це гарантоване отруєння грунтових вод та забруднення річки Прип'ять токсичними продуктами розкладання твердих побутових відходів, які потраплять у найголовнішу водну артерію України, - Дніпро,- й стануть загрозою для життя щонайменше 7 мільйонів людей. Це ж треба так ненавидіти Київ і його мешканців, щоб навіть пропонувати таку нісенітницю!
За словами львівського містоблюстителя, після закриття львівського полігону влада країни мала запропонувати, куди вивозити відходи вже на наступний день, однак жодної такої пропозиції не надійшло. Тоб-то за дві з гаком мерських каденції пан Садовий не додумався, як сортувати, переробляти і накінець продавати відходи, адже питання аварійності наявного на Львівщині сміттєзвалища виникло не рік тому, й навіть не у цьому десятилітті.
"Давайте говорити про бездіяльність органів державної влади, які стоять осторонь і спостерігають. Такі речі неможливі в жодній цивілізованій країні світу", – підкреслив було мер Львова в останній спробі перекласти відповідальність за своє небажання дійсно працювати мером львівян на чужі плечі.
За його словами, міська влада тільки-но отримала пропозицію від Львівської обласної державної адміністрації по ділянці для можливого полігону і лише зараз приступає до вивчення документації. У разі, якщо ділянка підійде і вдасться домовитися з місцевими жителями, полігон можна буде ввести в експлуатацію не раніше, ніж через шість-вісім місяців, а до цього відходи з міста потрібно кудись вивозити. Тоб-то мова взагалі не йде про розбудову інфраструктури з переробки та утилізації відходів, а лише чергове скиглення про ділянку з числа т.зв. земель запасу, яку "засмітять" туристи та самі ж мешканці Львова за ті ж шість-вісім місяців і знову будуть лити сльози, бо нема куди везти сміття.
"Якщо держава може зняти блокаду на тиждень, то, друзі мої, зніміть блокаду на весь період", – заявив А.Садовий, явно видаючи себе, адже львівська "сміттєва блокада" стала передумовою торгівельної блокади Донбасу, внаслідок якої держава вже понесла багатомільярдні бюджетні втрати в інфраструктурі, галузеутворюючих та містоутворюючих підприємствах.
Як повідомлялося, 21 березня Львівська обласна комісія з надзвичайних ситуацій прийняла рішення допомогти Львову у вивезенні накопичених відходів на полігони області. За словами Садового, також договори про вивезення відходів на полігони області можуть бути підписані до кінця дня середи. Проте, такий стан справ зовсім не вирішує головну проблему міста - не бажання вирішувати болюче питання цивілізованими та інноваційними методами, грунтуючись на досвіді тих же європейських країн, куди так прагнуть всі українці, а не тільки ті, хто фактично зрадивши свою країну, переховується до кращих часів на закордонних заробітках, а це - майже 2 мільйони мешканців Західної України. І то такі політики патріотично плекають українську незалежність?

"Єврорепортер"

Тепер Лавров скаже, що Росію змусили забрати Донбас

Якщо відкинути політичну складову блокади частини Донбасу, яка не підконтрольна Києву, стає зрозумілим, що Ріната Ахметова або практично одночасно припинили терпіти по обидва боки конфлікту, або він поспішно, однак, вельми грамотно, розігрує "страховий випадок" із "форсмажором", аби вийти із того статусу-кво, в який його загнали іще після аннексії Криму.
Так, за статистичними даними Російської залізниці (РЖД), у період з 1 по 20 березня 2017 року українсько-російський кордон у напрямку з неконтрольованої українським урядом території Донецької та Луганської областей до Росії перетнуло понад 3,4 тисячі напіввагонів з вугіллям.
Таким чином, на територію Росії було вивезено понад 230 тисяч тонн антрациту (понад 10 тис т/добу), що в перерахунку на офіційну внутрішньодержавну закупівельну ціну в Україні (1730 грн/т) еквівалентно приблизно 397 млн гривень.
З неконтрольованих територій вагони прямують до РФ через 2 залізничні станції – Гуково і Успенська, які з українського боку вважаються офіційно закритими ще з 2015 року.
До станції Гуково було відправлено понад 2,8 тисяч вагонів, до станції Успенська – понад 500 одиниць.
Середньодобове завантаження за перші 14 днів березня по обох станціях становило 152 вагони на добу, 15-20 березня – вже понад 210 вагонів.
Як відомо, саме 15 березня компанія ДТЕК донецького бізнесмена Ріната Ахметова заявила про захоплення бойовиками так званих "ДНР" та "ЛНР" всіх активів "ДТЕК Енерго" на непідконтрольній території Донецької та Луганської областей.
Таким чином, після того, як бойовики захопили вугільні активи ДТЕК, кількість вагонів збільшилася на 60 одиниць.
Найбільшим відправником, за статистичними даними, є російська компанія "РЖД Логістика" – вона відправила понад 2 тисячі вагонів. На другому і третьому місцях – "Южтранс" і "Федеральна грузова компанія" відповідно.
Низька експертів втім відзначає, що робота саме такої "схеми" стала можливою не в останню чергу через роль біглого харківського молодолігарха Сергія Курченка. Саме він, у співпраці із новим "куратором" від уряду Російської федерації Дмитром Козаком (із 2003 р. офіційно входить до складу правління "РЖД"), а також представниками "Л/ДНР" цілеспрямовано намагався схилити Р.Ахметова до передачі підприємств, що опинилися на непідконтрольній Києву території. Чи означає це, що Україна у такий спосіб неофіційна визнала існування самопроголошених республік Донбасу, відмовившись від спроб вжиття системних заходів з їх деокупації та реінтеграції? Мабуть, слід щонайменше визнати, що робота на даному напрямку, завдячуючи серед інших Андрію Садовому та його однопартійцям, де-факто заморожена. Якби не публічні потуги Ігоря Коломойського із "потішними" судами проти Росії з приводу "віджатих" кримських активів (зважаючи на фінансові гарантії переважної більшості його активів, виведених з націоналізованого "Привату" саме до російських банків), можна було б констатувати, що Україна і аннексію Криму теж визнала "без бою".
Такі от дивини спіткали Україну, що волає про допомогу до Євросоюзу та США, однак, якось дуже незрозуміло поводиться з Росією в контексті відстоювання своїх попраних прав та втрачених територій, не кажучи вже про мільйони людей, які опинилися "з іншого боку" реальності. Тепер лишилося дочекатися заяви міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова про те, що Київ, всупереч "Мінським домовленостям", буквально змусив Москву забрати Донбас, аби уникнути там гуманітарної катастрофи. І це на фоні інтенсивних обстрілів позицій українських військовиків та т.зв. "сірої зони" майже по всій лінії зіткнення, метою яких вочевидь є перехоплення ініціативи й саме в силовому протистоянні вийти на адміністративні кордони Луганської та Донецької областей. 

"Єврорепортер"