пʼятниця, 12 травня 2017 р.

Дно журналістики та піар на смерті

Днями світ побачив вельми цікавий, хоч і однобокий кіно-продукт журналістської версії вбивства їх колеги – Павла Шеремета. На перший погляд кіно вражає. Воно переповнено гучними звинуваченнями та теоріями глобальної змови, надприродними здібностями журналістів, які його готували та їх надпотужному опору бездушній державній машині. Проте цей продукт, що монтувався за кордоном розрахований виключно на пересічних громадян, які постійно чекають на шоу, адже він не дає жодної твердої відповіді. Натомість лишає по собі  цілу купу запитань.
Якщо звести фільм до простих висновків то колосальна робота журналістів виглядає наступним чином. По-перше, було проаналізовано відео з камер та порівняно схему руху ймовірних кілерів за версією слідства та, власне, журналістів. По-друге, допитано людей, які могли десь колись щось бачити посеред ночі. По-третє, звернено неабияку увагу на емблему на куртці ймовірного кілера (таких курток в світі всього дві, обидві потрапили на відео, а кілери нині пішли на стільки тупі що роками ходять в однаковому одязі). По-четверте, власне це й було основною метою кіно – порція лайна на голови слідчих, поліції та сбушників. Останні, на відміну від копів, постали як мешканці цитаделі всесвітнього зла та профспілка вбивць. Оскільки всі правоохоронні органи повинні до кінця життя стежити за долею та справами усіх будь-коли звільнених працівників. А інакше все – зрада!
На перший погляд кіно продукт підготовлено ніби то достойно. І дрона запускали, і міжнародних «експертів» залучали, і навіть знайшли актора, який нагадуватиме покійного Павла. Але, це лише на перший погляд.
Постійно звинувачують слідство у тому, що воно не ділиться інформацією з журналістами (які через це й вирішили провести власне розслідування). Шановні журналісти, а вам щось говорить словосполучення – таємниця слідства? Такі речі, власне, й робляться без зайвої огласки для того, щоб врешті розкрити справу та знайти не лише виконавців, а й замовників.
Заявляючипро свої досягнення (повторюю, без жодного твердого доказу будь чого), автори розслідування, окрім як вказати виконавцям та замовникам злочину на їх «недопрацювання», фактично нічого не зробили.
Весь час глядачу вкладають у голову одну думку – поліція, СБУ, слідчі, влада нічого не робить та ще й причетна до загибелі Павла.  Складається враження, що кіно власне й не було про Павла. Воно було проти тих хто намагається знайти винних у його смерті. Одразу постає питання – кому, як не організаторам злочину це вигідно? До того ж, хто як не наші журналісти можуть похизуватись власною продажністю?
Автори гордо заявляють про безліч нових доказів та знайдених свідків, проте ані краплини інформації вони не передали слідству. «Їх» відеоматеріали та інформація про когось з колишніх правоохоронців, аж ніяк не можуть бути у відкритому доступі – це означає, що злив хтось з органів. Це вже хай з’ясовує внутрішня безпека поліції та СБУ і кіно це не стосується.
При детальному аналізі хто за що виступає та які меседжі несе цей кінопродукт напрошується невтішний висновок. Воно зашкодило слідству та допомогло злочинцям. Хіба що цей шедевр ініційований кимось з кмітливих радників керівництва МВС, які розуміють, що на фоні безлічі інших запитань, питання розкриття вбивства Павла Шеремети буде перманентно підніматися суспільством і на нього прийдеться відповідати.
Сарказм ситуації в тому, що тепер на це питання прийдеться відповідати не лише поліції, а й журналістам-розслідувальникам, якщо їх сенсація вже невдовзі лопне як бульбашка. Який тоді фільм вони зніматимуть?

"Єврорепортер"

0 коментарі:

Дописати коментар