пʼятниця, 4 березня 2016 р.

Нацбанк назвав чотири банки, яким взагалі не потрібна докапіталізація

Виконуюча обов'язки заступника глави НБУ Катерина Рожкова в інтерв’ю для "Радио Вести" заявила, що за результатами торішнього стрес-тесту з ТОП-20 банків чотирьом не потрібна докапіталізація: йдеться про "ІНГ Банк", "Креді Агріколь", "Сітібанк" і "Укргазбанк".
Також пані Рожкова констатувала, що з решти 16 три банки повністю виконали програму докапіталізації і можуть повноцінно кредитувати. Ще дев’ять банків докапіталізувалися частково.
Чотири ж банки не вживали дій для докапіталізації. І двом з цих чотирьох на першому етапі не потрібна докапіталізація, тобто у них, принаймні, нульова адекватність капіталу.
Хоча це твердження може не виключати ймовірність того, що два банки недотягують до нульового значення достатності капіталу (яке має бути досягнуто буквально в найближчий місяць-два, - ред.), Катерина Рожкова запевнила, що в жодного з банків з "ТОП-20" немає від’ємного капіталу.
"Ситуація більш-менш спокійна з першою двадцяткою", - запевнила в.о. заступника глави Нацбанку.
Нагадаємо, глава НБУ Валерія Гонтарева заявляла, що банки першої десятки мають забезпечити нульовий рівень адекватності капіталу до 1 квітня 2016 року, другої десятки – до 1 травня 2016 року. До 1 вересня і 1 жовтня 2016 року відповідно вони мають покращити цей показник до рівня не менше 5%.

"Єврорепортер"

Чому Краснов мовчить?

Епопея з російським ГРУшним агентом Станіславом Красновим отримала своє продовження після добре зрежисованої гри з «втратою свідомості» під час вручення підозри у Шевченківському райсуді м.Києва, пише видання "НПН". Розуміючи, що однією статтею за незаконне зберігання зброї Краснов не відбудеться, адвокати пішли по відомому принципу «госпіталізації тяжко хворого».
Вихід із, здавалося б, патової ситуації правоохоронці все ж таки знайшли, одягнувши на Краснова електронний браслет уже в лікарні, однак подальші процесуальні дії таки було призупинено до «одужання героя».
Натомість, на даний час уже достеменно відомо, що Краснов працював на Росію від 2014 року: безпосередньо передав російській стороні списки полку Азов, а також з 10 по 13 лютого перебував у Республіці Білорусь, де зустрічався зі своїм російським куратором, який інструктував його по методах застосування вибухівки. Куратором Краснова, як повідомили в СБУ 3 березня 2016р., є Костянтин Голоскоков, так званий «комісар» російського молодіжного «антифашистського руху "Наші"», який є кадровим офіцером ГРУ ГШ ЗС РФ.
Нагадаємо, що на лінії розмежування між окупованим Кримом і материковою Україною досі триває акція торгово-транспортної блокади півострова, до якої дуже активно долучився Краснов. Загалом він переслідував декілька цілей: втертись у довіру до кримських і українських активістів, здійснювати безпосередній контроль за процесами в регіоні, подальшими намірами учасників блокади, ймовірних варіантів їх усунення від керівництва протестами. Проте, як стало відомо, головною метою Краснова було вивчення і передача своїм кураторам інформації про розташування і переміщення українських військових підрозділів, яка мала ще більш далекосяжну перспективу.
За даними СБУ, спецслужби РФ дали завдання Краснову підготувати вбивство одного із головних координаторів блокади на адміністративному кордоні з окупованим Кримом з метою дестабілізувати ситуацію. Таким чином, російська сторона отримала б привід для вторгнення в Херсонську область, узаконений агресором в 2014-му році ніби то для «защиты соотечественников». Причому відповідальність за ці дії лягла б на активістів, у тому числі і на полк Азов, керівництво якого не здогадувалось про реальні наміри російського агента.
Фактично, ціною питання, яке б розв’язало руки російській військові машині, для Краснова і його кураторів стало б вбивство чи то етнічного росіянина чи кримського татарина «руками націоналіста», як сам себе неодноразово позиціонував Краснов.
Неважко спрогнозувати, що в подальшому події могли б відбутись уже за пройденим у березні 2014-го сценарієм, коли кримчан зранку до ночі по телебаченню і радіо лякали десятками поїздів з націоналістами, які з Києва їдуть захоплювати Крим.
У той час, зважаючи на надскладну ситуацію як у столиці, так і загалом у державі, Крим не втримали. Але уже через два роки російські спецслужби розробили й були готові до проведення нового етапу чергової «Русской весны», каталізатором якої повинен був стати акт чи то убивства одного з активістів, чи диверсії «націоналіста» Краснова, при чому, -  із обов’язковими людськими жертвами.
Така ціна зради колишнього кримського міліціонера і псевдо-активіста, про що йому безпосередньо добре відомо. Тому й було увімкнуто «режим колаптоїдного стану» у суді, адже після вручення підозри у підготовці вбивства чи державній зраді Краснов уже не потрапляв у категорію тих, кого відпускають на поруки чи відправляють під домашній арешт. Та й міра покарання уже далеко виходить за межі, визначені статтею 263 КК України.
Історія зради, а тим паче - державної, останнім часом є для України не просто юридичним терміном, а болючим і доконаним фактом, особливо ж після зради  у березні 2014-го кримських адміралів, давно перевербованих спецслужбами агресора. Та й загалом події останніх років дуже добре відобразили усю глибину проникнення російських спецслужб в українське середовище: громадський сектор, промисловість, оборонку, військо, правоохоронні органи.
А тому справа Краснова є не випадковістю, а скоріш – закономірністю, яка пояснюється добре підготовленою і довготривалою у часовій перспективі спецоперацією ворога, мета якої – знищення держави Україна загалом. Сподіваємось, Краснов врешті-решт постане перед українським судом і розкриє карти, попри усі хитрощі адвокатів і кураторів «із-за порєбрика».

"Єврорепортер"

Що об’єднує реформатора Саакашвілі з корупціонером Атаманюком?

Полеміка, що спалахнула на початку минулого року з приводу призначень грузинів на ключові посади в державному апараті України, нині вляглася, вважає оглядач "Еліта країни" Олесь Бокий. Вони гідно відбили атаки недоброзичливих вітчизняних політичних аутсайдерів і настирливих журналістів та успішно закріпилися на своїх позиціях. А грудневий антикорупційний форум, ініційований  та проведений Мікаелем Саакашвілі із групою однодумців у Києві, підтвердив чутки, що грузини прийшли в українську політику з серйозними намірами та надовго. Крім того, активність екс-президента Грузії продемонструвала імовірність започаткування нової політичної партії, здатної створити серйозну конкуренцію нинішній політичній еліті та підняти лідера цієї  партії до небувалих висот.
Здається, найближчим часом Саакашвілі під тиском власної популярності буде змушений розірвати зв’язок з непопулярним Порошенко та вийти на новий політичний рівень, формуючи навколо себе прогресивних та не заплямованих корупційним лайном однодумців.
Разом з Міхо на верхівку української політичної піраміди підтягується його грузинська команда, яка вже встигла обрости зв’язками та сформувати групи фаворитів з числа представників українського політичного бомонду.
Зрозуміло, що стрімке посилення грузинів в нашій країні, яке забезпечується їх присутністю навіть в МВС та прокуратурі, відкриває можливість для проведення експериментів з кволою українською економікою. Такі експерименти у перспективі можуть закінчитися або карколомним успіхом, що в теперішніх економічних та політичних умовах майже неможливо, або успішним сплетенням з ланцюжком вітчизняних корупційних схем, асиміляцією з бувалими ділками. Тому громадянському супільству важливо переконатися у щирості намірів грузинського десанту в українській політиці та економіці й пильнувати законність їх дій.
Любий друг Мікаела Саакашвілі – захисник інтересів українських підприємців Грігол Катамадзе.
Кожен з представників команди Саакашвілі заслуговує на особливу увагу, але, поки що, зосередимось на Гріголі Катамадзе. За словами Саакашвілі, Катамадзе його добрий та давнішній друг. На відміну від інших членів команди Саакашвілі, він проживає в Україні майже 20 років.  За цей час Катамадзе встиг зробити багато важливих справ та обзавестися цікавими, неоднозначними знайомствами.   Працюючи на чужині та займаючи доволі впливову посаду посла Грузії в Україні, Катамадзе, як годиться, старанно допомагав своїм землякам у бізнес-експансії. Крім того, комунікабельний Катамадзе міцно подружився з власниками українських банків та посприяв відкриттю їх філій у Грузії.   Подейкують, що у 2007 році він виступив в ролі посередника в угоді між Акціонерним товариством “Bank of Georgia” та  ОАО “Універсальний банк розвитку та партнерства”. Грузини придбали український банк за 82 млн. доларів та принесли Катамадзе немалий прибуток та долю в бізнесі. До речі, угода відбулася в період, коли Грігол Катамадзе зробив перерву в дипломатичній кар’єрі та працював на посаді директора саме в цьому банку. У 2008 році банк був перейменований в БГ Банк. А вже у 2010 році контрольний пакет акцій БГ Банку перейшов до Сергія Курченка та Віктора Пшонки. Одразу після угоди банк змінив назву на “Перший”. Здається, раніше  головний офіс банку знаходився за адресою: вул. Олеся Гончара, 35. Сьогодні там працює звичайне відділення “Першого”.
Загадкова будівля за адресою: м. Київ, вул. Гончара, 35. Сама за цією адресою розташований офіс Асоціації платників податків України, в якій з травня 2015 року президенствує Грігол Катамадзе. Всеукраїнська громадська організація “Асоціація платників податків України” донедавна підозрювалася в реалізації корупційних схем з відшкодування ПДВ. Зазначені схеми верхівка організації реалізовувала разом із колегами-податківцями. Заради цього в грудні 2014 року між Асоціацією та ДФСУ навіть був підписаний меморандум про партнерство та співпрацю. Після підписання меморандуму територіальні органи фіскальної служби почали взаємодію виключно з цією організацією. Крім того, свого часу цю структуру звинувачували в легалізації хабарів від Державної фіскальної служби України. Ця схема передбачала перерахування Асоціації поворотної фінансової допомоги від підприємств, що підлягали перевірці. До речі, фінансова допомога в таких випадках не завжди допомагала, але й повернути цю «поворотну» допомогу виявлялося нелегко. Квазі-громадська організація не хотіла розставатися з грошима. Є низка судових рішень про стягнення цієї поворотної допомоги, з яких можна судити про обсяг корупційних оборотів: у одному випадку йдеться про 1,35 млн грн, в іншому майже про 600 тис. грн. Якщо сотні платників податків «кришувалися» за такою схемою у цій мутній конторі, уявіть собі, які доходи отримали бенефіціари схеми та куплені ними чиновники податкової. І можу побитися об заклад, що ці доходи не відображені у їхніх податкових деклараціях!
Катамадзе, очоливши організацію, провів серйозний аудит. Для аудиту він залучив потужну міжнародну компанію Baker Tilly Ukraine. Казав, що, начебто, починає історію Асоціації з чистого аркуша та демонструє спільноті можливість повірити в його благородні наміри. Однак, знаючи про корупційну схему та судові рішення щодо поворотної допомоги, він мовчав.  А отже, і покривав брудні справи попередників. Невже з добрих намірів?
Усі добрі наміри, якщо такі й були, зводить нанівець присутність у найближчому оточенні Катамадзе одіозного персонажа Юрія Атаманюк а, який, на сьогоднішній день, обіймає посаду першого віце-президента Асоціації. Незважаючи на свій доволі молодий вік, Атаманюк (прізвисько – Атаман) у свої 42 роки встиг відзначитись в багатьох історіях, від яких відверто тхне криміналом. При цьому Атаман нажив небувалий для держслужбовця капітал  та нерухомість.
Швидкостиглий генерал-майор податкової міліції Юрій Атаманюк останні 20  років безперервно працював в системі податкової міліції. Певний період прослуживши в податковій у Вінницькій та Рівненській областях, у 2001 році Атаманюк продовжив робити кар’єру в Києві та, врешті дослужився до впливової посади - першого заступника Главку. Хоча за його плечима залишився відчутний багаж “смажених” історій, пов’язаних з перевищенням влади, хабарами та навіть шантажем, таких, як викрадення та реалізація автомобілів із штраф-майданчиків та наїзди на ЗАТ "Холдингова компанія "Бліц-Інформ".
Найяскравіше він засвітився та суттєво збагатився в еру Януковича. Перебуваючи в період з 2010 по 2014 рік на посаді першого заступника начальника Головного управління податкової міліції ДПС України, Атаманюк очолював напрямок по  збору поборів  з керівників обласного апарату податкової міліції України.
Крім того, він був другою дійовою особою в  організованій злочинній групі перевертнів у погонах, яка працювала під керівництвом першого заступника Голови Державної податкової служби України, генерал-полковника податкової міліції Андрія Головача на прізвисько Кефірчик. Окрім збору щомісячних податей, розмір яких сягав сотні тисяч доларів, банда Кефірчика контролювала діяльність мережі конвертаційних центрів, розкиданих по всій Україні. Своє прізвисько Головач отримав за крисятництво, адже крав з нелегальних монетизаційних операцій по 0,5% (0,5% – масова доля жирів в дієтичному кефірі). В групі домінував ще один персонаж – заступник начальника ГУПМ ГДУ, колишній  обепівець, генерал-майор податкової міліції Борис Дзюба. Його роль полягала у “кришуванні” грального бізнесу, а також у контролі та «доїнні» всеукраїнського підпільного виробництва й реалізації алкоголю та тютюнових виробів.
Штаб-квартира банди Кефірчика була розташована в Києві за адресою: вулиця Олеся Гончара, 35.
До речі, в той самий період, в тій самій будівлі, та ще й у сусідньому офісі цілодобово функціонувала підпільна прокуратура сина Віктора Пшонки – Артема. Там за фіксованим тарифом приймалися рішення щодо відкриття та припинення кримінальних справ.
За злочини та корупцію на Андрія Головача минулого року було відкрите кримінальне провадження № 32013160000000034. Зазначена кримінальна справа складається з 23 епізодів, які стосуються підприємств
"бенефіціарів", а також групи людей, які створили злочинну схему щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток для підприємств "реального сектора” економіки шляхом псевдо-експорту сільськогосподарської продукції. Напевно, в справі є прізвище Атаманюка. Крім того, Юрій Атаманюк фігурує в списку осіб, до яких застосовується “Закон про очищення влади”.
Сьогодні маєток родини Віктора Пшонки стоїть в руїнах, а його власники переховуються за кордоном. Подільники Атаманюка, Головач та Дзюба, зникли з публічного простору, бажаючи уникнути покарання. А одіозний генерал-майор продовжує спокійно проживати в шикарній фазенді, розташованій в елітному селищі Романків, та працювати, начебто, на благо розвитку українського підприємництва в тій самій будівлі за адресою Олеся Гончара, 35. Здається, Атаманюк, навіть і не виїжджав зі свого тепленького кабінету.
З цієї історії напрошуються такі висновки, або, якщо хочете, тривожні припущення. Сумнівно, що Атаманюк змінив свої вподобання та спосіб збагачення.  Імовірно, Катамадзе відома довга кримінальна історія кар’єри генерал-майора Атаманюка. Безперечно, Атаманюк працює в громадській організації далеко не з альтруїстичними намірами – вся його біографія свідчить про те, що альтруїзм Атаманюку чужий. Навряд усі зазначені епізоди «випадково» відбулися в одній і тій самій столичній будівлі за адресою вул. Гончара, 35 та «не пов’язані» одна з одною. Швидше за все, Мікаель Саакашвілі робить серйозні ставки на свого товариша Грігола Катамадзе та буде незадоволений, якщо сумнівне оточення екс-посла кине тінь на його далекоглядні проекти.
Тож будемо сподіватися, що завбачливий Катамадзе вчасно схаменеться та, оцінивши всі ризики співпраці з Атаманюком, в найближчому майбутньому позбавиться від сумнівного баласту. А разом з цим і змінить прописку очолюваної ним Асоціації, назавжди залишивши в минулому шлейф історій, пов’язаних з будівлею за адресою м. Київ, вул. Гончара, 35.
В будь-якому разі на кону доля гучного проекту, успішність реалізації якого може суттєво змінити історію України. Аби тільки не в гірший бік...

"Єврорепортер"