четвер, 25 лютого 2016 р.

Золоте руно України і контрабас

Багато списів вже зламано над банальними питаннями: що відбувається, хто це витримає і коли це все-таки скінчиться? Надалі ми розповімо історію однієї престижної ювелірної компанії, яка так жадала грошей, що навіть не помітила, що її господар опинився у буцигарні, зі слів нашого знайомого із сайту "ОРД". У будь-якій виробничій галузі України справи йдуть приблизно однаково: хтось грає на "контрабасі", хтось не платить податків, хтось взагалі не веде ніякої документації на зло кредиторам і поліції, а хтось просто впарює" чужий "неліквідний товар" все ще довірливим і вельми зубожілим в останній час українським покупцям. Але є унікуми, які, не обтяжуючи свою свідомість надмірною скромністю, поєднують усі перераховані вище "гріхи" з майже безапеляційним лідерством у галузі і... тюремною камерою. Право, погодьтеся, - мрія графа Монте-Крісто якась! Сидиш на утриманні держави в затишній камері під посиленою охороною з повним раціоном, а статки зростають як тісто на дріжджах.
Йдеться про колись сором'язливого і непримітного 42-річного мешканця Запоріжжя Романа Миколайовича Петренка, якого в останні кілька років асоціюють із найбільшою в Україні мережею ювелірних салонів "Золотий вік".
Але, про все це по порядку.
На переконання чернігівських журналістів, ювелірний завод "Золотий Вік" добре відомий ювелірам не тільки з України. Як повідомив в приватній розмові сторожитель ювелірного бізнесу Чернігова, який побажав залишитися невідомим: "Настільки агресивного, можна сказати рейдерського входження на роздрібний ринок ювелірної групи товарів в Україні, ще не було. Постраждали і чернігівці, бо тактика заняття вже розрекламованих точок, через тиск на орендодавців із застосуванням адмінресурсу, за часів правління Сім'ї Януковича, позбавила "насидженого" місця ювелірний маркет "Діамант". І такі історії Ви можете почути в будь-якому мало-мальськи великому населеному пункті України".
При цьому журналісти наполегливо пов'язують "Золотий Вік" з сім'єю екс-генпрокурора Віктора Пшонки, а саме, називаючи його екс-дружину Ольгу Геннадіївну "тіньовим" власником компанії.
За іншими відомостями, інвесторами "Золотого Століття" є завчасно "віджаті" сином Віктора Пшонки Артемом бізнес-структури ТОВ "Бомонд Преміум" і ТОВ "Ювелірний Завод Золото" з Краматорська, володінням яких і правда хвалилася Ольга Геннадіївна. Але в цьому списку, як виявилося, є і мережа напівлегальних гральних закладів Харкова, адже не секрет, що як не пильнував Геннадій Адольфович Кернес можливість "підім'яти" під себе гральний бізнес у своїй царині, прибраний раніше до рук Артемом Вікторовичем, та "віз і нині там".
"Золотий вік" же, як найбільша мережа ювелірних магазинів - найкращий варіант реалізації власної, прямо скажімо, досить сумнівної за якістю продукції для родини генпрокурора-клептомана, що втік до Москви.
І якщо хтось думає, що із втечею Пшонок настирливість "Золотого віку" в підкоренні української роздрібної торгівлі ювелірними виробами пішла на спад, то, сміємо запевнити, що це найглибша помилка.
Адже вищенаведені коментарі про улюблене дітище Романа Петренка з Чернігова (увага!) далеко не з тоталітарних часів Віктора Януковича, а з цілком собі демократичного грудня минулого року.
Звідки, ви скажете, зараз, в країні, що втягнута у збройний конфлікт із сусідом за свої ж території, після "люстрації" та масового "виходу", так би мовити, "донецьких" з влади залишилися корупційні "метастази" Януковичів?
Виявляється, все досить просто. Ще у квітні 2015 року першою особою Одеської обласної прокуратури став дехто Роман Говда, а його заступником - дочка ще донедавна генпрокурора Віктора Шокіна - Тетяна Горностаєва. І, не довго думаючи, названі пани із радістю прийняли в свою команду весь "прокурорський" склад часів Віктора Пшонки, відновивши тим самим роботу сумно відомого в закритих колах "Офісу Пшонки".
Подейкують, що колись у цьому офісі гроші, зібрані як отплата підприємців від безмежного тиску з боку правоохоронних органів, під загальним проводом Генпрокуратури, передавалися керівнику так званої "тіньової прокуратури" в особі народного депутата Артема Пшонки, який згодом, разом із "папа", "змився" до Москви і тепер керує "процесами" звідти.
Між іншим деякі коментатори стверджують, що фінансування бойовиків ДНР/ЛНР здійснюється не в останню чергу за рахунок доходів вищеназваного, так би мовити, знову організованого "Офісу", оцінюючи його місячний "обіг" на рівні $1,5 млн. І поки не зовсім ясно, чи вдалося Давіду Сакварелідзе його прикрити знову, або вже йому відпадає "мала частка" із "пшонковскіх гешефтів", проте, ми, разом із усіма партнерами на чолі із Сполученими штатами Америки, щиро сподіваємося на чесність соратника Міхеїла Саакашвілі.
Разом із тим, слід зазначити, що в результаті анексії Криму Росією "Золотий вік" також виявився в певному сенсі розділений, хоча насправді, ювеліри просто змінили бренд і вся "помісна" мережа ювелірних точок з недавніх пір працює під назвою "Крим Золото".
Побутує думка, що подібний розподіл став необхідний через не зовсім приємні обставини численних звинувачень ювелірної компанії "Золотий вік" у контрабанді ювелірних виробів та матеріалів для, власне, виробництва, які несподівано підтвердилися в червні минулого року, коли на території окупованого Криму без зайвих урочистостей був заарештований сам Роман Петренко, який перебуває під вартою і понині.
Про обставини затримання відомо не багато, хоча мотиви російської "Феміди" виявилися на рідкість переконливі. Детально вони викладені у відкритому реєстрі судових рішень, зокрема, в апеляційному постанові від 26 червня 2015 р справі №22К-392/2015 (http://sudact.ru/regular/doc/2vxjNT3h746X/).
Якщо коротко, то пану Петренку загрожує 7 років позбавлення волі за звинуваченнями в організації злочинної групи, яка займалася контрабандним перевезенням на територію Республіки Адигея (РФ) партії золотовмісного брухту на автотранспорті у завчасно обладнаних схованках. Це золото у подальшому перероблялося в ювелірні вироби і, власне, реалізовувалося через мережу власних магазинів, яка швидко розвивається на території Росії.
Інтенсивність і якість інвестицій в такий стрімкий розвиток цієї ювелірної мережі цілком можна оцінити як надзвичайні, оськільки "тіньові" власники компанії під час відкриття першого свого магазина в провінційному Воронежі не пожаліли коштів і "виписали" з Москви "всесоюзного віщуна" астролога Павла Глобу, але ж, як відомо, його гонорари іноді становлять пристойні п'ятизначні суми в американській валюті.
Не можна не відзначити, що українським виробникам вкрай шкодить зарубіжна ювелірна продукція, яка потрапляє в Україну і в основному за "сірою" схемою, або взагалі "по-бєспрєдєлу", як у випадку з ювелірної мережею "Золотий вік", де сотнями кілограм на місяць продаються перештамповані й переважно турецькі ювелірні вироби, правда із завчасно нанесеними українськими "пробами" і (тільки вдумайтеся!) "взяті під реалізацію" в іноземної сторони. Це разюче відрізняється від заяв самого пана Петренко, в яких він неодноразово запевняв громадськість, що у виробах "Золотого віку" використовується виключно висококласне банківське золото.
Щодо незалежних фахівців галузі, що оптимістично оцінюють обсяг контрабандних виробів на українському ринку на рівні не менше 30%, слід брати до уваги стрімке захоплення інших "роздріних" компаній "Золотим віком", котра спричиняє побоювання, що подібні оцінки занижені кратно, аби остаточно не підірвати обсяги продажів охоронних послуг.
Але ж очевидно, що крім того, що іноземне золото знижує частку ринку українських компаній, воно також підриває довіру споживача до ювелірної групі товарів, оскільки контрабанда часто виявляється вкрай низької якості. І про це красномовно свідчать систематичні нарікання покупців ювелірних виробів мережі "Золотий вік", що стали останнім часом особливо масовими.
Особливо сумно, що участь в просуванні торгової марки "Золотой век", власники якої, всіляко намагаються загравати з фінансово-промисловою групою "Приват" Ігоря Коломойського, охоче аннонсуючия спільні акції з реалізації ювелірних виробів в кредит від "Приватбанку", беруть найактивнішу участь всенародні улюбленці з "95 Кварталу" Олена Кравець та Володимир Зеленський, які фактично рекламують багатомільйонний бізнес, що належить країні-агресору. На підтвердження цього, як стверджують джерела видання "ОРД", в "контрабасиста" Романа Петренка у Криму залишився і російський паспорт, але це вже, як то кажуть, інша історія.

"ЄВРОРЕПОРТЕР"

Російські хакери продовжують атакувати

Кіберзлочинці слідом за енергетичними компаніями атакували аеропорт Бориспіль та Укрзалізницю. У НАТО вважають, що вони також могли отримати доступ до військових таємниць українського уряду
«Прихлопнути країну за допомогою кібератаки дуже складно, але не неможливо», - якось сказав Тоомас Хендрік Ільвес, президент Естонії. Україні належить пересвідчитися в цьому. У грудні три регіональних дистриб’ютори електроенергії стали об’єктомбезпрецедентної кібератаки за допомогою троянської програми BlackEnergy. Тоді все закінчилося тимчасовим відключенням електрики в 220.000 споживачів. Експерти впевнені, що все тільки починається.
Міністерство енергетики за результатами дослідження грудневої атаки прийшло до думки, що за нею стоять російські хакери. Такий же висновок висловила Елізабет Шервуд-Рендалл, заступник міністра енергетики США.
Атаки не були занадто складними технологічно, але радіти не варто. Хакери-професіонали використовують рівно той рівень технологій, який необхідний для досягнення мети. «Адже немає сенсу купувати Ferrari, щоб возити дітей в школу», - каже в розмові з НВ експерт центру кібербезпеки НАТО Кеннет Гірс.
Але трьома обленерго – Київобленерго, Прикарпаттяобленерго і Чернівціобленерго – справа не закінчилася. Ще раніше були атаковані телеканали 1+1 та СТБ, потім – аеропорт Бориспіль і кілька енергокомпаній. Після цього послідувала атака на Укрзалізницю. Виробник рішень у сфері інформаційної безпеки Trend Micro, чий центральний офіс знаходиться в Токіо, заявив про ще одну атаку на велику українську видобувну компанію, не називаючи її імені. Жертви кібератак вкрай неохоче говорять про ці факти, бажаючи всіляко їх приховати.
Однак і це не вичерпний список жертв. Олег Сич, технічний директор українського виробника антивірусів Zillya!, стверджує, що BlackEnergy знайдений в декількох системах у Львові та Маріуполі, а потенційно контрольовані зловмисниками системи можуть розташовуватися по всій країні, чекаючи зручного моменту для атаки.
Чорна мітка BlackEnergy...
BlackEnergy присутній на тіньовому ринку хакерського зброї вже не перший рік. На сьогодні існує близько 400 його модифікацій. Більш старі версії можна знайти в безкоштовному доступі, нові коштують грошей. Ключова характеристика BlackEnergy в тому, що він може виступати «ракетоносцем», несучи в собі шкідливі плагіни, здатні руйнувати системи автоматичного управління і робити багато інших небезпечних речей. Зазвичай хтось із співробітників компанії, що стала жертвою атаки, отримує лист з файлом, який потрібно відкрити. Сам лист замасковано під робочу документацію. З відкриттям файлу в систему потрапляє вірус.
Про зараження вірусом BlackEnergy українських обленерго знали ще в жовтні 2015-го, але не змогли запобігти грудневій атаці. Експерти відзначають, що якщо атакуючій програмі на момент атаки вже кілька місяців, це означає одне – атакуючі не очікували ніякої відсічі. Зазвичай ефективний термін життя вірусної програми – 2-4 дні, після чого на ринку з’являється антивірусне рішення проти неї. Хоча, з іншого боку, хакери завжди тестують свої продукти на новітніх антивірусах, щоб випускати якісні віруси, які неможливо виловити.
Особливо люблять BlackEnergy російські хакери, яких вважають ключовим джерелом кіберзагроз у Східній Європі. Ця троянська програма проста у використанні, до того ж російські хакери, як правило, не володіють бюджетами для більш технологічних атак. «Круті хакери для отримання адміністративного доступу до мережі купують на чорному ринку уразливості операційних систем, які коштують $20.000 - 50.000, - розповідає Сич з Zillya! – Оскільки у росіян таких грошей немає, вони використовують методи соціальної інженерії, це їх почерк».
Методи соціальної інженерії дозволяють вибудувати алгоритм можливих дій потрібного співробітника. Це простіше, ніж виходити з ним на зв’язок і намагатися підкупити.
Так, щоб дізнатися адміністративний пароль, росіяни швидше відправлять «троян» з кейлогером – програмою, яка записує всі натиснуті клавіші. Щоб спровокувати ввести пароль адміністратора, вірус забиває жорсткий диск до відмови, в результаті з’являється вимога системи очистити його. Для цього потрібно ввести пароль. Після цього приходить адміністратор і вводить пароль, а кейлоггер записує його і передає зловмисникам. «Наш вірусний аналітик колупав код вірусу, який атакував українські урядові сайти, - продовжує Сич. – Він сказав тоді: так його ламери якісь писали!».
Російський присмак хакерських атак?
Про те, що за атакою на українські об’єкти стоять росіяни, говорять і інші факти – IP-адреси атакуючих комп’ютерів, російські номери телефонів при спробі перевантажити колл-центр, типові для росіян помилки при складанні листів українською мовою, час атаки, що співпадає з часовим поясом Москви та Санкт-Петербурга. Джерело в українській IT-компанії, залучене до розслідування СБУ, каже, що у відомства зібрано багато інформації, що доводить причетність росіян.
«Важливо враховувати два чинника при визначенні того, хто стоїть за атаками - можливості і мотивація, - зазначає Надія Костюк, докторант факультету політології Університету унвиерситета та працівник ініціативи з глобальної співпраці у кіберпросторі Інституту Схід-Захід. - Росія, звичайно ж, підходить за цими двома критеріям».
Росіянам цілком могли допомагати хакери з ДНР та ЛНР. В цьому регіоні сконцентровано багато фахівців з кібербезпеки. З початком військового конфлікту на Донбасі вже згадана київська антивірусна компанія Zillya! зіткнулася з величезним потоком людей, які шукають роботу та які непогано розбираються в темі інформаційної безпеки. Всі вони – вихідці з Донбасу.
Платить хакерам, швидше за все, російський уряд, передбачає технічний директор компанії Сич. Приватним компаніям немає сенсу оплачувати подібні атаки, оскільки вони не приносять прибутку. Мотивація в цьому випадку політична. Це ще одна причина, чому в атаці не беруть участь найкращі російські фахівці – їм цікавий прибуток, а не політичні аргументи.
Найбільш відомі три хакерські угруповання, які асоціюють з Росією. Це – APT29, Царська команда та КіберБеркут. КіберБеркут вже атакував Україну в минулому – на його рахунку проникнення в систему Центральної виборчої комісії в травні 2014-го. На боці російських інтересів іноді діє команда Anonymous Ukraine, яка нападає на українські об’єкти і виступає за повну незалежність країни як від Росії, так і від Заходу.
Знають смак хакерських атак і Адміністрація президента, і Кабінет міністрів. Російські хакери не вперше атакують інші країни – у 2007-му вони атакували Естонію і в 2008-му Грузію. Обидві країни здійснювали свої спроби вирватися з російської політичної орбіти.
Експерти відділу НАТО з кібербезпеки відзначають, що особливий ризик для України несе прихильність жителів країни до використання російських соціальних мереж ВКонтакте і Однокласники, російського поштового сервісу Mail.ru, російського пошукача Yandex і російської антивірусної продукції Kaspersky. Спецслужби Росії цілком можуть використовувати ці продукти для дій, спрямованих проти України.
Ще одну версію можливого джерела кібератак на українські компанії висловив Микола Коваль, гендиректор українського розробника рішень з інформаційної безпеки CyS Centrum. Він вважає, що атаки можуть бути проявом розборок в бізнес-колах. Українські олігархічні бізнеси цілком здатні воювати за сфери впливу за допомогою кібертехнологій.
Якщо є атака, то є і задум?
У компанії Trend Micro припускають, що злочинці намагаються дестабілізувати ситуацію в Україні, використовуючи уразливості енергетичної та транспортної систем. Друга їх можлива мета – спробувати визначити найбільш слабкі місця в українських об’єкти критичної інфраструктури для подальшого наступу. Експерти в українських компаніях говорять, що сьогоднішні плани росіян з приводу кібератак на Україну зможуть реалізуватися не раніше 2017-го. Якщо атаки відбудуться в цьому році, то це буде означати, що вони були заплановані ще у 2015-му. Так що українській кіберполіції, куди активно йде рекрутинг людей, є чим займатися.
Важко придумати гірший сценарій кібератаки, ніж відключення елекроенергії, коментує Віктор Жора, директор української компанії Инфосейф ІТ, що спеціалізується на інформаційній безпеці. Це тягне за собою відключення комп’ютерних мереж, громадського транспорту, зв’язку, систем життєзабезпечення. «Вважаю, що роль кібератак в гібридних війнах ще вивчається», - говорить він.
Гірс з центру кібербезпеки НАТО припускає, що хакери могли вже проникнути в український простір національної безпеки і отримати доступ до секретних політичних рішень, планування військових операцій. В оцінці потенційних небезпек кібератак з ним згоден Коваль з CyS Centrum. «Виведення з ладу IT-об’єктів – дуже непогана "підтримка з повітря" при війнах. Якщо
говорити про кібер-шпигунство, то тут значущості в таких атаках ще більше», - відзначає він. І якщо приватні компанії ще якось готові до захисту, то держава готова значно гірше.
Експерти припускають, що хакерам може бути цікавим проникнення в різні державні реєстри – реєстру судових рішень, електронну систему призначення суддів. Цікава їм і Центральна виборча комісія, на чию роботу вони можуть вплинути, змінивши показники підрахунку голосів під час чергової кампанії.
Найуспішнішою кібератакою в історії вважається напад на ядерні об’єкти Ірану в 2009-2010 роках, коли були виведені з ладу близько 1.000 з 19.000 центрифуг зі збагачення урану. Атаку приписують американським спецслужбам, які використовували вірус Stuxnet. В атаці брали участь близько 20 осіб, які ідеально знали об’єкт – кожен контроллер, а контроллери для таких систем виготовляють за індивідуальним замовленням. Як і українські об’єкти критичної інфраструктури, іранські центрифуги керуються системою, яка не має підключення до інтернету. Так що зовнішнє проникнення нібито є неможливим. Однак хтось із співробітників вставив флешку в комп’ютер внутрішньої мережі, заразивши її. Не обов’язково мав місце підкуп – могла бути використана соціальна інженерія. Тому і Україні не варто бути надто спокійною з приводу того, що її енергосистеми керуються мережами, які не підключені до всесвітньої мережі.
Мінімально необхідний цех для кібератак складається з 5-6 чоловік, говорить Сич з Zillya! «Двоє-троє людей у відділі розробки, хакер-адміністратор для роботи з серверами, командир-ідеолог, фахівець з соціальної інженерії», - перераховує ролі експерт. Для розробки і організації однієї масштабної атаки потрібно до $30.000. В ідеалі потрібні гроші для купівлі вразливостей програмного забезпечення на ринку, професіонали високого рівня і багато часу.
Експерти НАТО під час підготовки звіту з кібербезпеки прийшли до думки, що кібератаки поки не стали повномасштабною альтернативою артилерії при веденні війни. Однак потенціал у них великий – від проникнення в державні системи до провокацій в соціальних мережах і медіа. Зрештою те, що в Україні в 2014-м 65 млн грн були викрадені хакерами з корпоративних рахунків, може здатися укусом комара.

"ЄВРОРЕПОРТЕР"

Кум Януковича, що живе в Європі, дав на лапу кому треба $10 млн за те, аби його в Україні й не згадували

Колишній міністр аграрної політики Микола Присяжнюк, який втік до Європи, за байдужість до нього української влади виклав $10 мільйонів. Про це пише сайт "ОРД".
Про цього політика нинішня українська влада, дійсно, вперто мовчить вже до непристойності довго: кримінальні справи давно закриті і ім'я його в кулуарних колах давно забуте. Ось тільки, як з'ясувалося, коштує таке задоволення недешево.
Як повідомляють джерела "ОРД" в Генпрокуратурі, щоб "закрити рота" правоохоронцям, екс-міністру довелося викласти відразу $10 млн. Для пана Присяжнюка, якому в рейтингу топ-корупціонерів України можна сміливо віддати друге, почесне місце (відразу після його кума Віктора Януковича), названа сума не дуже-то і велика, адже тільки з листопада 2013 по березень 2014 рр. розроблена Присяжнюком корупційна піраміда на зернових сертифікатах принесла йому близько $60 млн. Можна тільки здогадуватися, які мільярдні статки Присяжнюк «накопичив» за час перебування «на корупційних потоках».
Виявилося, що за скандального міністра зернотрейдери були приречені до, хоч вбийся, користуватися послугами «Незалежного центру лабораторних досліджень «Еталон». Тільки після результатів таких досліджень, проведених цим далеко не "незалежним" приватним підприємством, зерно і продукти його переробки могли отримати сертифікати якості від Держінспекції сільського хазяйства. При цьому вартість послуг даного підприємства без зайвої сором'язливості навмисно завищували в десять (!) разів.
І це далеко не всі шляхи заробітку екс-міністра, що й не дивно, адже на це у нього було цілих чотири роки. Тільки на укладенні одного китайського контракту з бюджету країни стало можливим поцупити близько $3 млрд дол.
Диву даєшся, як із таким темним минулим Миколі Присяжнюку вдається сидіти собі тихенько в Європі, у своєму шикарному особняку (до слова, перебуває особняк в Будапешті, хто захоче відвідати урядовця особисто й подякувати за все то добре, що він зробив) і і дистанційно керувати за допомогою безлічі довірених осіб і ряду продажних чиновників бізнесом в Україні, який продовжує приносити мільйонні прибутки.
З цією частиною Європи український аграрій пов'язаний досить довго. Так, саме в Будапешті він довгі роки був фінансистом донецьких "хлопців" у питаннях експорту металу з України. Якраз завдяки цьому безцінному досвіду Янукович і запропонував йому очолити Міністерство аграрної політики і продовольства.
Але те, що було, те й загуло. І сьогодні Присяжнюк вже не міністр, а «непримітний» підприємець. У питаннях остаточного вкорінення в Європі йому допомагає його особистий адвокат Пітер Паллагі, який працював раніше в уряді Угорщини, як і наш аграрій, «на корупційних засадах». Що примітно, Паллагі був особистістю далеко непересічною: в 1990-х роках він обіймав посаду голови комітету з питань приватизації. Не дарма Присяжнюк довірив йому "Святая Святих" - свої кіпрські оффшори. Саме Пітер Паллагі є їх власником і директором. Найбільш відома в цьому контексті компанія - це заснована Паллагі «Dorigin Limited», що фактично володіє «Hartlog Limited». У свою чергу в сфері впливу останньої знаходиться фірма «Голден Деррік», яка контролює більше ніж 30 газових родовищ в Дніпропетровській і Полтавській областях. І поки наша Генпрокуратура про все це мовчить, терпіння українців вже досягло краю.
Як відомо, днями представники громадськості, яким це дворічне мовчання вже, м'яко кажучи, наболіло і набридло, прийшли на вул. Різинцьку, до Генпрокурора, із мітингом і зажадали негайно відновити кримінальні провадження, в яких фігурував Микола Присяжнюк.
Примітно, що, в результаті, до протестуючих з будівлі ГПУ вийшов помічник заступника Шокіна, заявивши, що з даного питання буде призначено внутрішнє розслідування. Необхідно відзначити, що Генпрокуратура поставилася до вимог учасників акції з усією серйозністю, пообіцявши надалі регулярно інформувати активістів про хід розслідування.
У свою чергу представники громадськості і надалі мають намір боротися щодо притягнення Присяжнюка до відповідальності. Зокрема, щоб з'ясувати, хто «кришує» Присяжнюка в Україні, вони запланували днями проведення подібної акції під будівлею СБУ. Також, активісти мають намір прийти під посольство Угорщини та представництво Євросоюзу, щоб отримати від європейців відповідь: на яких підставах вони надали притулок одному з головних українських корупціонерів?

"ЄВРОРЕПОРТЕР"