неділя, 30 жовтня 2016 р.

ФАКТ: Православна журналістика на службі антиукраїнських пропагандистів

Суспільство майже рік тому дізналося про існування "православних журналістів", які навіть Москва об'єднала в Україні у спілку. Десь вони там копошаться, потихеньку інформаційно гадять на своїх сайтиках та в газетках типу "бойових листків" за російське канонічне православ'я.
Одним словом робота у них "кипить" за зразками російських інформаційних військ. А що московським прислужникам та "простим заробітчанам"? Головне щоб гроші платили, чого не робиться в українських "інформвійськах" зібраних з анонімних добровольців, які успішно розсосалися кадрово в перші ж два-три місяця від початку діяльності. Але згаданого збудження суспільства московським попам здалося замало.
Мало їм об'яв з вербовки "добровольців" для ідеологічних диверсій в мережі Інтернет.
В Кіровоградщині московські попи вирішили застосувати чергове ноу-хау, і здійснити формальне проникнення у ряди НСЖУ. Навіщо московським попам таке членство в цій журналістській спільноті, якщо не для можливоїшкоди українській журналістиці та не для підривної роботи безпосередньо серед і без того часом не дуже професійних журналістських душ. На проникнення в журналістську спільноту НСЖУ на Кіровоградщині нещодавно пішов не якийсь пішак з числа московських "канонічних православних", а сам архієпископ Олександрійський та Світловодський так званої УПЦ, що насправді є РПЦ в Україні, і славиться благословеннями бойовиків ДНР-ЛНР.
Той хто нині зветься Боголєпом, не виключено, що колись від народження був українцем, бо в миру має прізвище Гончаренка. На стезю "московської православної віри" офіційно став в 2002 році, маючи вже вищу економічну освіту та працюючи головним податковим інспектором ДПА. Саме того року почав навчатися заочно у Полтавській духовній семінарії, та почав з 2004 року отримувати починаючи з дячка різні ранги, посади та постриги УПЦ МП.
Далі Валерій Гончаренко ставав і благочинним, і настоятелем храмів поки не отримав посаду архірея на половині територій області у грудні 2012 року. Але маючи таке просування по церковним щаблям, паралельно якось здобув ще одну вищу світську освіту практичного психолога у 2010 році, так необхідну для ідеологічної підривної роботи в Україні. От с таким "журналістом" мають справу в Кіровоградщині, ті хто отримав його заяву про вступ в члени НСЖУ.
Що він написав корисного для України, на жаль, має уявлення лише обмежене коло його читачів у вище згаданих "московських православних газетках та інших друкованих ЗМІ області, які друкували тйого роботи за вказівками регіоналівської донецької влади, що підтримувала цю конфесію Нині, в часи гібридної війни, як і ведеться, прихований ворог влізши у овечу шкуру поводить себе зухвало і нетрадиційно. Така підозра, іноді не безпідставно і падає на духівників з РПЦ в Україні. Але в олександрійській районній організації НСЖУ на заяву про вступ не повелися і відповіли відмовою журналістові у рясі. А що буде далі?
А що буде з читанням подібної заяви в інших районах єпархії, куди вона зможе потрапити, чи навіть в самому обласному центрі Кропивницькому? Тривожить це тому, що там у правліннях журналістських організацій ще не перевилися прихильники "руского міра" та всілякі "єлисаветргадці", які радо почнуть грати у демократію та візьмуться за агітацію на боці представника московської церкви. Тож бачимо, що можливий ворог стоїть не лише на порозі НСЖУ, але і зухвало ломиться у її двері. І це любо чи "лєпо" Москві, але Господь здається вже дав однозначну відповідь на рівні місцевих олександрійських журналістів. Але це історія, як і передбачалося отримала продовження.
"Справа розглядалася" на обласному рівні в Кропивницькому. І вже на обласному рівні було підтверджено рішення олександрійської районної організації НСЖУ. А що далі? Здається, що можна застосувати вираз про перший млинець комом, московські "священнослужителі" не заспокояться. Ймовірно слід чекати наступних кроків по вступу в НСЖУ і від інших "православних просвітників русского міра".
Папір же стерпить любі заяви... Хлопці з РПЦ люди мають освіту, творчі і плодовиті, бо пишуть і пишуть, при єпархіях мають власні прес-центри, сайти та газетки, і на цих "успіхах" стояти не мають бажання. То ж ймовірно, що продовження може мати місце.

Василь Чорний, "Єврорепортер"

0 коментарі:

Дописати коментар