пʼятниця, 4 березня 2016 р.

Чому Краснов мовчить?

Епопея з російським ГРУшним агентом Станіславом Красновим отримала своє продовження після добре зрежисованої гри з «втратою свідомості» під час вручення підозри у Шевченківському райсуді м.Києва, пише видання "НПН". Розуміючи, що однією статтею за незаконне зберігання зброї Краснов не відбудеться, адвокати пішли по відомому принципу «госпіталізації тяжко хворого».
Вихід із, здавалося б, патової ситуації правоохоронці все ж таки знайшли, одягнувши на Краснова електронний браслет уже в лікарні, однак подальші процесуальні дії таки було призупинено до «одужання героя».
Натомість, на даний час уже достеменно відомо, що Краснов працював на Росію від 2014 року: безпосередньо передав російській стороні списки полку Азов, а також з 10 по 13 лютого перебував у Республіці Білорусь, де зустрічався зі своїм російським куратором, який інструктував його по методах застосування вибухівки. Куратором Краснова, як повідомили в СБУ 3 березня 2016р., є Костянтин Голоскоков, так званий «комісар» російського молодіжного «антифашистського руху "Наші"», який є кадровим офіцером ГРУ ГШ ЗС РФ.
Нагадаємо, що на лінії розмежування між окупованим Кримом і материковою Україною досі триває акція торгово-транспортної блокади півострова, до якої дуже активно долучився Краснов. Загалом він переслідував декілька цілей: втертись у довіру до кримських і українських активістів, здійснювати безпосередній контроль за процесами в регіоні, подальшими намірами учасників блокади, ймовірних варіантів їх усунення від керівництва протестами. Проте, як стало відомо, головною метою Краснова було вивчення і передача своїм кураторам інформації про розташування і переміщення українських військових підрозділів, яка мала ще більш далекосяжну перспективу.
За даними СБУ, спецслужби РФ дали завдання Краснову підготувати вбивство одного із головних координаторів блокади на адміністративному кордоні з окупованим Кримом з метою дестабілізувати ситуацію. Таким чином, російська сторона отримала б привід для вторгнення в Херсонську область, узаконений агресором в 2014-му році ніби то для «защиты соотечественников». Причому відповідальність за ці дії лягла б на активістів, у тому числі і на полк Азов, керівництво якого не здогадувалось про реальні наміри російського агента.
Фактично, ціною питання, яке б розв’язало руки російській військові машині, для Краснова і його кураторів стало б вбивство чи то етнічного росіянина чи кримського татарина «руками націоналіста», як сам себе неодноразово позиціонував Краснов.
Неважко спрогнозувати, що в подальшому події могли б відбутись уже за пройденим у березні 2014-го сценарієм, коли кримчан зранку до ночі по телебаченню і радіо лякали десятками поїздів з націоналістами, які з Києва їдуть захоплювати Крим.
У той час, зважаючи на надскладну ситуацію як у столиці, так і загалом у державі, Крим не втримали. Але уже через два роки російські спецслужби розробили й були готові до проведення нового етапу чергової «Русской весны», каталізатором якої повинен був стати акт чи то убивства одного з активістів, чи диверсії «націоналіста» Краснова, при чому, -  із обов’язковими людськими жертвами.
Така ціна зради колишнього кримського міліціонера і псевдо-активіста, про що йому безпосередньо добре відомо. Тому й було увімкнуто «режим колаптоїдного стану» у суді, адже після вручення підозри у підготовці вбивства чи державній зраді Краснов уже не потрапляв у категорію тих, кого відпускають на поруки чи відправляють під домашній арешт. Та й міра покарання уже далеко виходить за межі, визначені статтею 263 КК України.
Історія зради, а тим паче - державної, останнім часом є для України не просто юридичним терміном, а болючим і доконаним фактом, особливо ж після зради  у березні 2014-го кримських адміралів, давно перевербованих спецслужбами агресора. Та й загалом події останніх років дуже добре відобразили усю глибину проникнення російських спецслужб в українське середовище: громадський сектор, промисловість, оборонку, військо, правоохоронні органи.
А тому справа Краснова є не випадковістю, а скоріш – закономірністю, яка пояснюється добре підготовленою і довготривалою у часовій перспективі спецоперацією ворога, мета якої – знищення держави Україна загалом. Сподіваємось, Краснов врешті-решт постане перед українським судом і розкриє карти, попри усі хитрощі адвокатів і кураторів «із-за порєбрика».

"Єврорепортер"

0 коментарі:

Дописати коментар