середа, 14 грудня 2016 р.

«Розумна сила» та «Cоюз Чорнобиль Україна» підписали меморандум про співробітництво

Як повідомили у прес-службі політичної партії «Розумна сила», 14 грудня відбулося підписання меморандуму про співробітництво із соціально-екологічною партією «Союз Чорнобиль Україна». Даним документом закріплено основні напрямки спільної роботи партій у політичній, економічній та соціальній сферах.
Лідери партій проголосили спільний план дій щодо захисту прав громадян, які постраждали або брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
«Знаково, що ми підписуємо меморандум з партією «Союз Чорнобиль Україна» саме сьогодні, 14 грудня, в День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Ми згадуємо 1986 рік, період між катастрофою 26 квітня та спорудженням саркофага над четвертим енергоблоком, про завершення якого й було оголошено 14 грудня», – повідомив голова політичної партії «Розумна сила» Олександр Соловйов.
Як він зазначив далі, спільними завданнями партій є підготовка та просування законопроектів і нормативно-правових актів у сферах екології, соціального захисту та охорони здоров’я, а також розробка механізмів посилення державної підтримки та соціального захисту ліквідаторів і постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС.
"Нагадаємо, в жовтні поточного року політична партія «Розумна сила» підписала меморандум з партією «Україна Славетна», й надалі продовжує долучати однодумців до консолідованих дій заради побудови розвиненої правової держави Україна, в якій кожен громадянин почуватиметься впевненим у своєму майбутньому", - наголосили у прес-службі партії.
Як на завершення підкреслив Олександр Соловйов, триває процес перемовин щодо конструктивного партнерства «Розумної сили» із іншими політичними та громадськими об'єднаннями України.

"Єврорепортер"

Roshen сплатив борги Липецької фабрики перед Росією

Холдинг Roshen погасив заборгованість Липецької кондитерської фабрики перед РФ, повідомляє "Подільський вісник".
Заборгованість перевищувала 300 мільйонів рублів, повідомляє портал "Гордон" з посиланням на постанову Дев'ятнадцятого арбітражного апеляційного суду РФ.
«Своїм рішенням суд відмовив російським податківцям в праві списати 49,4 мільйонів рублів з рахунків Липецької кондитерської фабрики, нарахованих підприємству за несплату податків в 2012 році на суму 285,92 мільйонів рублів (близько 4,7 мільйона доларів) і пені в 26,23 мільйонів рублів», - йдеться в повідомленні.
Також наголошується, що російські податківці не стали закривати підприємство через аналіз руху грошових коштів, який показав, що на розрахункові рахунки фабрики надходять кошти, що перевищують несплачені суми штрафних санкцій. Матеріали суду свідчать про те, що Липецька фабрика сплатила нарахований їй податковий борг за 2012 рік та пеню на загальну суму в 312 мільйонів рублів (близько 5,1 мільйона доларів).
У той же час відомо, що в першій половині 2016 року на рахунки фабрики надійшло 1,69 мільярдів рублів, в тому числі виручка від реалізації продукції в розмірі 792,98 мільйонів рулів. А чистий дохід за 7 місяців 2016 року склав 49,1 мільйонів рублів.
Цікаві цифри, не вважаєте? А, цікаво, скільки з тих 793 мільйонів рублів сплатили з окупованих Росією територій Криму на окремих районів Донецької та Луганської областей?

"Єврорепортер"

В Україні намагається знайти прихисток іще один росіянин, або прикордонники брешуть?

У пункті пропуску «Нові Яриловичі» під час прикордонного контролю прикордонники Чернігівського загону встановили, що у росіянина, який прямував на вхід в Україну, був відсутній паспорт громадянина Росії для зарубіжних поїздок, що унеможливлювало його пропуск через державний кордон України, пише "Виборча Україна".
46-річний чоловік звернувся до прикордонному наряду із заявою про бажання отримати статус біженця в Україні, повідомила прес-служба Державної прикордонної служби 7 грудня.
В ході бесіди він заявив, що є блогером, а за свою активну громадянську діяльність і релігійні уподобання зазнав переслідувань в Росії.
Відзначається, що після оформлення відповідних документів, для прийняття правового рішення, громадянин направлений в управління Державної міграційної служби в Чернігівській області.
Слід відзначили, що аналогічний випадок стався 21 листопада, коли 45-річний "російський блогер" вже звертався до українських прикордонників із проханням щодо політичного притулку. То дивне співпадіння, або чоловік відзначив свій день народження в ізоляторі ДМС у Чернігівській області?
А може, аби продемонструвати хоч би якусь зворотню динаміку (тисячі українців вродовж року звернулися до російської влади про політичний притулок) хтось у прес-службі ДПС вважає, що українське суспільство можна так цинічно водити "за ніс". 

""Єврорепортер"

субота, 10 грудня 2016 р.

Такер відмовив Порошенку: розслідування звинувачень Онищенка триватиме

Після спроби взяти коментар в Адміністрації президента, власний кореспондент "The Times" та "Politico Europe", екс-координатор "Amnesty International" в Україні Максим Такер отримав листа з погрозами, пише "Виборча Україна".
Зокрема, британський журналіст стверджує, що адвокати президента Петра Порошенка погрожують йому судом за підготовку статті про звинувачення депутата від "Волі народу" Олександра Онищенка на адресу Порошенка. Про це Такер заявив у коментарі "Українській правді".
За словами журналіста, він звернувся до Адміністрації президента з метою отримати коментар щодо звинувачень Онищенка. Згодом на ім’я Такера надійшов лист від британських адвокатів президента Порошенка у якому роз’яснювалося, чому заяви Онищенка не відповідають дійсності. Окрім того, лист містив погрози – у разі публікації матеріалу адвокати обіцяли притягнути журналіста до суду.
Такер стверджує, що за інформацією з його джерел, ініціатором листа був особисто Порошенко.
Журналіст наголошує, що опублікує свою статтю лише у разі, якщо зможе довести правдивість звинувачень Онищенка. Однак не збирається відмовлятися від публікації через погрози.
Нагадаємо, народний депутат Олександр Онищенко заявив, що народний депутат Ігор Кононенко від імені президента Порошенка контролює корупційні схеми.

"Єврорепортер"

четвер, 8 грудня 2016 р.

Електроважмаш купує у людей Пашинського електроди вдвічі дорожче від ринку

Державне підприємство «Завод «Електроважмаш» 1 листопада уклали угоду з «ТОВ «Ай Стіл» щодо придбання електродів вартістю 2,89 млн. грн.
Про це стало відомо зі звітів про укладання договорів, розміщених на порталі системи електронних закупівель «Прозорро».
До кінця 2016 року приватники мають поставити держпідприємству 42480 кг електродів АНО, АНР. Більш детальної інформації про марки електродів немає. Таким чином, вартість 1 кг електродів складає 68 грн.
Варто відзначити, що згідно прайсу заводу «Сумський НПО», у якого регулярно купують електроди харківські машинобудівні підприємства, вартість електродів АНО, АНР коливається у діапазоні 30-40 грн. за 1 кг.
Крім того, в мережі повно інформації щодо продажу електродів АНО-21 за ціною від 21 грн. за 1 кг.
Тож, можна зробити висновок, що держпідприємство переплачує за ці електроди понад 1 млн. грн.
Засновником київської ТОВ «Ай Стил» є Сергій Стеч, а директором – Валерій Соболевський. Останній відомий як помічник народного депутата України від «Народного Фронту» Сергія Пашинського.

"Єврорепортер"

субота, 3 грудня 2016 р.

Прибалтійські біатлоністи, найняті Пашинським та Аваковим, спровокували бійню на Майдані

Активіст "Правого сектора" розповів, що Пашинський і Аваков наймали снайперів, які спровокували розстріли на Майдані. Народний депутат "Народного фронту" Сергій Пашинський і міністр внутрішніх справ Арсен Аваков під час Майдану наймали снайперів, які вбивали як протестувальників, так і міліцію, щоб спровокувати стрілянину з боку правоохоронців.
Про це розповів активний учасник подій, член "Правого сектора" Микола Дульський.
За словами Дульського, саме Аваков з Пашинським завезли зброю на Майдан. Також він стверджує, що ці люди причетні до перших вбивств зі снайперських гвинтівок.
"Коли були перші вбивства зі снайперської гвинтівки, і втрати були як у міліції, так і в народу, – цих людей замовляли Пашинський і Аваков", – заявляє Дульський.
Активіст переконаний, що снайперів наймали з числа присутніх на Майдані біатлоністів з Прибалтики. Необхідно це було для подальших зіткнень та ескалації протистояння. Серед організаторів він називає і Парубія.

"Ось ця банда – Пашинський, Парубій і Аваков, – вони, в принципі, все це й робили. Потім вже ми проаналізували – вони наймали снайперів, аби ті вбивали і міліцію, і мітингувальників для того, щоб спровокувати зіткнення. Що у них, в принципі, і вийшло. Але потім "Беркут" реально стріляв в народ. Тобто, Небесну Сотню реально розстріляв "Беркут", але цю стрілянину спровокували снайпери, які працювали за гроші людей, які потім масово увійшли в "Народний фронт", – стверджує Дульський.
Крім того, він вказує на роль Олександра Турчинова і Арсенія Яценюка, які встановили контроль за фінансовою допомогою Майдану. Саме тому, на думку Дульського, Майдан втратив незалежність і в подальшому ним керували політики.

"Єврорепортер"

вівторок, 29 листопада 2016 р.

Кернес наколядував цінних паперів на 5 млн. гривень

Харківський міський голова Геннадій Кернес 19 жовтня придбав цінних паперів на суму 4,83 млн. грн. Про це йдеться у декларації про суттєві зміни матеріального стану, яка опублікована на Єдиному державному реєстрі декларацій.
Кернес придбав 3980 цінних паперів номінальною вартістю 3,98 млн. грн. у ТОВ «КУА «Фінекс-капітал» Пайовий закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд "Стаксель".
Нагадаємо, що Геннадій Кернес задекларував, що у 2015 році отримав дивіденди від ТОВ «КУА «Фінекс-капітал» у сумі 11,097 млн. грн.
ТОВ «КУА «Фінекс-капітал» є засновником ТОВ «ДБК «Уровень», яке отримує підряди від міськради. Наприклад, саме ця компанія виграла підряд на будівництво велодоріжки вздовж Білгородського шосе вартістю 14 млн. грн. Також, ця компанія без проведення торгів отримує підряди на ремонт доріг.
ТОВ «КУА «Фінекс-капітал» разом з Олександром Коровкіним, Ольгою Солоп та ТОВ «КУА «Ореола» (керує активами родини Добкіних) заснували ТОВ «Фірма «Діана». Це підприємство володіє Сумським ринком.
Крім того, «КУА «Фінекс-капітал» є засновниками ТОВ «Асканіо», ТОВ «Фінансова компанія «Платіжний центр», ТОВ «Фестіно» тощо.
ТОВ «Асканіо» володіє будівлею ресторану «Нікас».
ТОВ «Фінансова компанія «Платіжний центр» володіє платіжними терміналами, які встановлені на території Харківського метрополітену.
А серед засновників ТОВ «Фестіно», яке має у власності будівлю в центрі міста, є комерційний директор Парку Горького Андрій Шаптала, а раніше був директор Департаменту будівництва та шляхового господарства міськради Володимир Чумаков.
Нагадаємо, засновниками ТОВ «КУА «Фінекс-капітал» є Лада Крімерман та Ігор Когут.

"Єврорепортер"

АНТИУКРАЇНСЬКИЙ ЗАКОЛОТ: Європарламент планує розглянути "безвіз" лише у 2017?

В Європейському парламенті зареєстрували відповідний регламент, яким надаватиметься безвізовий механізм перетину кордонів для українців, проте розглядатиметься він лише у січні 2017.
Втім, як свідчать опитування, безвізовий режим з ЄС вважають важливим тільки 39% українців. За уточненими даними з сайту Європарламенту, останній дійсно може розглянути безвізовий механізм 18 січня 2017 року, адже саме тоді, євродепутати планують розглянути відповідний регламент 2016/0142(COD) у першому читанні на січневій сесії.
Це, у свою чергу, означає, що Україна ніяк не зможе отримати безвізовий режим з ЄС раніше цієї дати, не дивлячись на чисельні прогнози українських політиків та урядовців, що зазначали про отримання "безвізу" до кінця поточного року.
Разом із тим, існує думка, що введення безвізового режиму з Україною навмисно блокують в Євросоюзі.
Про такі переконання в ефірі "112 Україна" зазначив депутат Європейського парламенту від Литви Пятрас Ауштрявічус. За словами пана Ауштрявичуса, обговорення безвізового режиму з Україною між Європарламентом, Єврокомісією та Радою Європи ще не завершилося, а зараз на ситуацію впливають політичні інтереси країн ЄС.
"Наскільки мені відомо, Франція залишається невирішеним питанням, країна, яка зараз у передвиборному періоді. Всі сторони бояться, що в якомусь сенсі питання про безвізовий режим з Україною може вплинути на результати виборів у Франції, так що тепер є цей фактор. Для мене цього достатньо, щоб сказати, що Європа просто обманює себе і Україну", - заявив Ауштрявічус.
Він також зазначив, що в ЄС створюють нові перешкоди для запровадження безвізового режиму з Україною. "Це, на мою думку, створює велику політичну невизначеність в країні. Україні потрібна стабільність, Україні має бути ясний європейський шлях, а ми пропонуємо, але не даємо", - додав євродепутат.
Нагадаємо, раніше повідомлялося, що безвізовий режим з Україною викликає зауваження у низки країн ЄС.
Крім того, за неофіційною інформацією з Європарламенту, Україна зможе отримати повноцінний "безвіз" виключно за умов, коли уряд країни погодиться "виручити" Євросоюз у болючій проблемі нелегальної міграції. При цьому, Єврокомісія вже висловила готовність частково профінансувати створення відповідних фільтраційних таборів для нелегальних мігрантів з країн ЄС саме на території України.
Зважаючи на це, дивує мовчазна згода Президента України та керівництва українського МЗС, що приховують від громадськості настільки важливі висунуті ЄС додаткові передумови, адже Україна фактично й організаційно не готова для тих ризиків, які слідуватимуть за концентрацією та логістикою великої кількості нелегальних мігрантів. Це, за попередніми оцінками, більше 3 млн. осіб на рік, при цьому слід зважати на стан їх психічного та фізичного здоров'я, адже сидіти у буцегарні, але в
ЄС - це одне, а шукати свою долю у фільтраційному таборі навіть за межами "шенгенської" зони у розграбованій "вмілим господарюванням" країні - зовсім інше...

Надійка Фрідман, "Єврорепортер"

четвер, 24 листопада 2016 р.

На Московському проспекті Кернес через "Паркінг+" засвоїв зайві 20 мільйонів

Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міськради 24 жовтня уклало угоду з ТОВ «Паркінг+» щодо додаткових робіт під час реконструкції Московського проспекту вартістю 21,65 млн. грн.
Про це стало відомо зі звіту про укладання договору, який розміщений на порталі системи електронних закупівель «Прозорро».
Зокрема, планують провести додаткові роботи по реконструкції просп. Московського від пров. Електромеханічного до вул. Енергетичної. Мова йде про перенос теплових мереж, які не побачили перед початком робіт.
Цікаво, що вартістю земляних робіт буде коливатися від 700 до 2000 грн. за 1 куб. м, відновлення асфальтового покриття буде коштувати майже 2000 грн. за 1 кв.м., хоча стільки коштує звичайно не тільки укладання полотна, а й супутні роботи, за монтаж 290 погонних м. труб заплатять 7,07 млн. грн. тощо, тобто по 24318 грн. за п.м.
Для порівняння у Полтавській області замінили тепломережу по ціні 6230 грн. за п.м. Тобто в чотири рази дешевше разом зі всіма земельними роботами.
Нагадаємо, що Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міськради 12 жовтня 2015 року уклало угоду з ТОВ «Паркінг+» щодо реконструкції Московського проспекту вартістю 45,61 млн грн.
Директором Департаменту будівництва і шляхового господарства міськради є Володимир Чумаков, який до свого призначення керівником Департаменту в 2010 році був директором та співзасновником «Паркінг+».
Згодом засновники фірми змінювались і у травні 2016 року її переписали на гонконгівську компанію «Драгон Інвестмент Девелопмент Лімітед». Бенефіціаром «Паркінг +» тепер вказано громадянина Малайзії Тан Джин Лі, який мешкає у Швейцарії. Крім того, серед засновників є партнер дружини Чумакова – Вячеслав Блінкін та Галина Давидова – людина з оточення Геннадія Кернеса.
Всього цього року до останніх торгів ТОВ «Паркінг +» виграло тендерів у Харківської міськради на суму понад 800 млн грн. Крім того, за даними «Харківського антикорупційного центру», без проведення торгів це підприємство отримувало кошти як від департаменту Чумакова, так й від комунальних підприємств.
Нещодавно комунальники уклали угоду з ТОВ «Паркінг +» щодо ремонту майдану Сергіївського вартістю 1,29 млн. грн.
Нагадаємо, що Володимир Чумаков, директор Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міськради, в липні 2016 року придбав автомобіль класу Люкс, а саме - Mercedes-Benz GLS 350 D 4 Matic 2016 року випуску.

"Єврорепортер"

середа, 23 листопада 2016 р.

Ця влада втратила право на моралізаторство

"Особливість нинішньої влади полягає в тому, що вона - як і зі сцени Євромайдану три роки тому, так і нині на засіданнях в Адміністрації Президента, уряді чи парламенті - пафосно та нахабно повчає український народ, як йому «правильно» жити: визначає ціннісні орієнтири, життєві пріоритети, при цьому переконуючи, що саме вона («влада воюючої країни») вдень і вночі бореться за незалежність і добробут громадян", - пише у своєму блозі доктор політичних наук Микола Томенко.
Якщо в перший рік після Євромайдану здавалося, що це - переконлива і щира позиція, то сьогодні такий стиль поведінки, коли абсолютна більшість представників влади заробляє на війні та на власних громадянах, при цьому час від часу зачитуючи на загал патріотичні тексти і пускаючи сльозу, вже не викликає довіри і виглядає просто знущанням…
Експерти Інституту політики проаналізували останні соціологічні дослідження відомих компаній і дійшли висновку, що за усередненими показниками на сьогодні Верховній Раді НЕ довіряють майже 90% громадян України, уряду – майже 80%, президенту – майже 75%.
Це означає, що нинішня влада втратила не лише суспільну підтримку, а й суспільне розуміння, і тому вона сьогодні є суспільно нелегітимною.
Популярно кажучи, абсолютна більшість громадян України не просто не шанує чи не довіряє владі, а - її ненавидить!
Поки що цю владу стримує від втілення цієї ненависті у конкретні дії проти неї дійсно непроста ситуація в Україні та побоювання неадекватності імперських амбіцій Росії та Путіна.
Між іншим, ті ж експерти Інститут політики нагадали, що за півроку до Революції гідності ставлення до влади Януковича-Азарова було таким: Верховній Раді та уряду не довіряли 75%, президенту – 70% українців.
Тому сьогодні, поки загроза Путіна і Росії своєрідно захищає владу Порошенка від ненависті та зневаги суспільства, їй треба бодай змінити тональність свого діалогу з громадянами, оскільки право на повчання чи моралізаторство власного народу ця влада вже точно втратила!

"Єврорепортер"

вівторок, 22 листопада 2016 р.

Микола Короленко: невиконані обіцянки політпартій

За даними оглядача "Виборчої України" Миколи Короленка, Комітет виборців України склав ТОП-10 передвиборчих обіцянок, які політики проголошували два роки тому.  Організація опублікувала відповідну інфографіку «Усі обіцянки партій взяті із передвиборчих програм 2014 року».
1. Повернути ядерний статус Україні (Радикальна партія) Факт: Україна формально втратила статус ядерної держави, приєднавшись до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року. Відповідний Закон №248 було прийнято 16 листопада 1994 року. Із того часу змін до нього не вносилося, а тому без’ядерний статус України залишається в силі.
2. Обирати парламент за відкритими партійними списками (БПП, РПЛ, "Батьківщина) Факт: в Україні є чинним Закон «Про вибори народних депутатів України», прийнятий 17 листопада 2011 року. Відповідно до нього вибори відбуваються за змішаною пропорційно-мажоритарною системою. На розгляді парламенту перебуває низка законопроектів, які передбачають зміну виборчої системи на виборах до Верховної Ради. Проте станом на початок листопада жоден із законопроектів не ставився на голосування.
3. Прийняти закон про парламентську опозицію ("Батьківщина") Факт: у жовтні 2010 року із чинного Закону «Про Регламент Верховної Ради України» було вилучено главу, яка регулювала статус та права парламентської опозиції. У такому вигляді Регламент зберігся до нашого часу. На розгляді парламенту знаходиться три законопроекти про статус парламентської опозиції: №3061 авторства депутатів «Опозиційного блоку», №3061-1 – «Відродження» та №3061-2 – Радикальної партії Олега Ляшка. Жоден із них не виносився на розгляд Верховної Ради.
4. Скасувати депутатську недоторканність ("Самопоміч", "Батьківщина") Факт: 5 лютого 2015 року Верховна Рада прийняла Постанову «Про направлення до Конституційного Суду України законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо недоторканності народних депутатів України та суддів)», що передбачає скасування депутатської недоторканності. У червні 2015 року Конституційний Суд схвалив відповідні зміни до Конституції. Але з того часу народні депутати так і не розглянули це питання.
5. Ліквідувати місцеві державні адміністрації (БПП, "Опозиційний блок", "Батьківщина") Факт: статус районних та обласних державних адміністрацій закріплений в Конституції України. Для того, щоб їх ліквідувати потрібно внести зміни до Основного Закону. Серед іншого саме це передбачає президентський законопроект «Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)». У серпні 2015 року документ був прийнятий в першому читанні, але з того часу на розгляд парламенту не виносився.
6. Побудувати надійно укріплений державний кордон ("Народний Фронт") За інформацією ЗМІ станом на серпень 2016 року проект «Стіна» завершений на 10,5%.
7. Виділити на медицину в 10 разів більше коштів ніж зараз (РПЛ) Факт: видатки на охорону здоров’я у зведеному бюджеті України: 2014 рік – 57,1 млрд. грн.; 2015 рік – 70,9 млрд. грн.; 2016 рік – 74,3 млрд. грн.
8. Надати громаді право обирати місцевих суддів ("Опозиційний блок", "Батьківщина") Із 30 вересня 2016 року в Україні стартувала судова реформа. Серед іншого нею встановлено публічний контроль за призначення суддів, а також обмежено вплив законодавчої та виконавчої гілок влади на їх функціонування. У той же час, реформи не передбачає змін, які б надавали громадам право обирати місцевих суддів.
9. Підвищити заробітну плату вчителів, популяризувати професію ("Самопоміч") На початку вересня 2016 року міністр освіти і науки Лілія Гриневич заявила, що зарплата вчителів має зрости на третину. Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман підкреслив, що зростання має відбутися вже з 1 січня 2017 року. Відповідні зміни передбачає проект бюджету на 2017 рік. На разі документ прийнято в першому читанні і тривають консультації щодо його змісту. Не виключено, що його зміст може суттєво змінитися. Тому говорити про реалізацію обіцянки можна буде лише після остаточного прийняття бюджету.
10. Домогтися членства України в Європейському Союзі ("Батьківщина") Виконання подібних обіцянок займає більше часу, аніж каденція Верховної Ради. Наприклад, Хорватія, яка останньою вступила до ЄС (в 2013 році) подала заявку про вступ в 2003 році. Станом на сьогодні Україна навіть не є офіційний кандидатом на вступ в ЄС, не кажучи вже про повноцінне членство.
Не за горами дострокові парламентські вибори, яких сьогодні вимагає більшість українського суспільства.
Виборці будьте пильними і не дайте обдурити вас в черговий раз.

"Єврорепортер"

четвер, 17 листопада 2016 р.

Кернес безкоштовно роздає харківську землю недобросовісним забудовникам

"Кооператив, що безкоштовно отримав землю від мерії Кернеса, замість будівництва гуртожитку продає квартири у багатоповерхівці", - непокоються харківські громадські активісти, котрі заручилися підтримкою правоохоронців, які підозрюють обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Британський дім» у реалізації нерухомого майна поза межами податкового контролю України, ухиленні від сплати податків, що призвело до втрат дохідної частини бюджету, у великих розмірах.
Про це йдеться у ухвалі Київського районного суду міста Харкова від 24 жовтня.
У 2005 році ТОВ «Схар-Мік» отримало в оренду від міськради земельну ділянку по вул. Богдана Хмельницького, 10 площею 1354,3 кв.м. для будівництва офісу.
За цією адресою окрім офісу будується десятиповерховий багатоквартирний будинок під маркою ЖК «Британський дім», в якому планується 94 квартири. 1 кв.м. в цьому ЖК коштує від 13000 грн.
Будівництво ЖК почалося в серпні 2015 року. Замовник ТОВ «Схар-Мік». Генеральним підрядником виступає ТОВ «СВС-Констракшн», власником якого є ТОВ «Дойче Машинері Технолоджі», в свою чергу власниками якого є вже Олег Туранський та Галина Лось.
Будівництво ЖК «Британський дім» відбувається, так, як є рішення 35 сесії Харківської міської ради 6 скликання, де ТОВ «Схар-Мік» продовжуються строки будівництва об'єкта зі зміною функціонального призначення під ГУРТОЖИТОК по вул. Богдана Хмельницького, 10 до 31.12.2016.
У судовій ухвалі говориться про те, що за даними слідчого, замість гуртожитку, продаються окремі квартири у багатоповерхівці, що не відповідає виданим документам.
За даними слідчого, у схемі з будівництва будинку й виведення коштів фігурують декілька фірм, головною з яких є  ТОВ «Дойче Машинері Технолоджі». Його засновниками є вже Олег Туранський та Галина Лось.
Вони ж були й серед вигодоотримувачів в ОК «ЖБК «Англійський квартал».
Слідчий хотів отримати доступ до документів всіх підприємств, задіяних у схемі, але суд відмовив у клопотанні.
Цього року Харківська міськрада передала у власність обслуговуючого кооперативу «ЖБК» Англійський квартал» земельну ділянку площею 0,77 га.
Кооператив безкоштовно отримав земельну ділянку по бульвару Грицевця 13 (кадастровий номер: 6310138200:10:010:0037). Тут він повинен до кінця 2021 року побудувати багатоквартирний житловий комплекс.
Засновники ОК «ЖБК «Англійський квартал» в ЄДР не вказані, але станом на лютий цього року засновниками кооперативу були Олег Туранський, ТОВ «Дойче Машинері Технолоджі», ТОВ «Фірма «ХГС-Бетон». Серед бенефіціарів, окрім Туранського, була вказана Галина Лось. Директором кооперативу залишається Вячеслав Василько, але з лютого цього рок управо підпису також має Микола Овчаренко.
Вячеслав Василько був директором фірми «Екіпаж», яка мала побудувати дві 24-поверхівки на Комсомольскому (Григоровському шосе) ще в середині 2000-х. Але справа не була доведена до кінця. Підприємство майже збудувало лише один будинок, який за борги відібрав банк. А люди, які купили квартири на стадії будівництва, отримали можливість вселитися тільки у 2015 році.
Василько був помічником двох депутатів від СПУ у 5-му созиві – Сергія Червонописького та Володимира Тарасова. Ось такі люди отримують безкоштовно землю від міської ради.

"Єврорепортер"

Назар Холодницький подякував Луценку за чесне ім'я

Вітаю ефективну співпрацю правоохоронних органів, які виявили та задокументували факт злочинних дій шахраїв!
Як щойно повідомив Генпрокурор Юрій Луценко викрито особу, яка, прикриваючись моїм іменем (напишу більше - начебто родинним зв'язком) вимагала 2 млн доларів США за припинення кримінального провадження щодо народного депутата України Онищенка О.Р.
Я неодноразово закликав не вірити особам, що обіцяють "вирішити питання" з керівництвом Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, НАБ України або в інший спосіб допомогти в закритті кримінальних проваджень, що розслідуються детективами Національного антикорупційного бюро України: такі обіцянки - цинічна брехня та банальне шахрайство.
Досудове слідство кримінального провадження стосовно народного депутата О. Онищенка і надалі здійснюватиметься з дотриманням усіх вимог кримінального процесуального законодавства, а після проведення усіх необхідних слідчих дій воно буде скеровано до суду лише з обвинувальним актом.
В черговий раз наголошую, що прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та детективи НАБ України працюють виключно відкрито й чесно.
Втім, наявність різного роду шахраїв, які обіцяють подібним чином "вирішити питання" є, на жаль, об'єктивною реальністю нашого сьогодення. Але ми продовжуватимемо нашу нелегку боротьбу незважаючи на будь які перепони та шахраїв, які, як ті стерв'ятники, завжди кружлятимуть над нами.

"Єврорепортер"

четвер, 10 листопада 2016 р.

На держпідприємствах формуватимуться наглядові ради?

Мінекономторгівлі розробило пакет законодавчих актів, які визначають порядки створення та функціонування незалежних наглядових рад в державних компаніях. Про це заявив перший віце-прем’єр-міністр - міністр економічного розвитку і торгівлі України Степан Кубів, коментуючи прийняття рішення Уряду, пише "Економічна правда".
За його словами, запропоновані порядки дають змогу створити незалежні наглядові ради, які будуть формувати стратегію розвитку державних компаній, призначати менеджмент, оцінювати його роботу та обирати незалежного аудитора для проведення перевірки.
Таким чином, можливість політичного втручання у роботу держпідприємств майже нівелюється, а корупційні ризики - значно знижуються, зазначив Кубів.
"Незалежні наглядові ради - величезна частина реформи корпоративного управління. Розроблені порядки допоможуть створити незалежні органи управління держпідприємствами, які матимуть істотні повноваження та можливість зменшити політичний тиск на керівництво компанії", - прокоментував Кубів.
"Ми сподіваємось, що перші наглядові ради будуть сформовані вже на початку року в 5 великих держкомпаніях: "Укрзалізниці", "Укрпошті", "Укргідроенерго", "Укренерго", аеропорту Бориспіль", - підкреслила перший заступник міністра Юлія Ковалів.
Як зазначається, незалежні наглядові ради мають бути створені в державних унітарних підприємствах та господарських товариствах,  в статутних капіталах яких 50%+ акцій (часток) належать державі, а також активи яких за останній рік перевищували 2 млрд грн, а чистий дохід - 1,5 млрд грн.
Всього під ці критерії підпадає 41 держкомпанія, включаючи НАК "Нафтогаз України".
В інших унітарних компаніях та господарських товариствах необхідність існування незалежної наглядової ради залишається на розсуд органів управління.
На підприємствах, де вже була сформована незалежна наглядова рада з більшістю незалежних членів (як передбачається законом №1405) – переобирати наглядову раду не потрібно.

"Єврорепортер"

вівторок, 8 листопада 2016 р.

Саакашвілі скучив за дружиною і наробив галасу з відставкою

Міхеіл Саакашвілі, не дивлячись на прагнення якнайшвидше об'єднатися зі своєю родиною, пообіцяв, що спробує  допомогти українським політикам побудувати реформаторську партію, але він не буде лідером цього політичного утворення. Це підтвердив у ефірі "Еспресо.TV" грузинський політолог Гела Васадзе.
"Саакашвілі зараз спробує ввійти до української політики. Однак мені здається, що він не буде лідером, але буде драйвом партії. Ця партія зможе зібрати навколо себе молодих, енергійних людей, які здатні будуть провести реформи. Але хочу наголосити, що Україні потрібен український Саакашвілі, а не грузинський", - сказав Васадзе.
За його словами, пан Сааакашвілі може допомогти цьому "українському Саакашвілі" зібрати навколо себе команду.
Нагадаємо, що, за даними "Интерфакс", дружина Михаіла Саакашвілі Сандра Руловс відмовилася від місця у парламенті Грузії.
Учора, майже водночас із проголошенням відставки свого чоловіка, пані Руловс звернулася до ЦВК Грузії із заявою про припинення депутатського мандату.
У парламент Грузії вона потрапила від "Єдиного національного руху", у списку якого займала 2 місце. Всього зазначена партія провела у парламент 27 осіб.
Михаіл Саакашвілі, у свою чергу, закликав партію "Єдиний національний рух" не брати участь у 2 турі виборів до парламенту Грузії.
Правляча партія "Грузинська мрія" у другому турі парламентських виборів у Грузії отримала майже абсолютну перемогу - її представники виграли у 48 з 50 одномандатних округів.
Стало відомо, що Міхеіла Саакашвілі на посаді голови Одеської ОДА тимчасово замінить його 27-річна заступниця Соломія Бобровська. Про це пані Бобровська сама повідомила в інтерв'ю Realist’у.
Соломія Бобровська вже призначена тимчасово виконуючою обов'язки губернатора Одеської області.
За її словами, звільнення Саакашвілі з поста губернатора не стало для неї сюрпризом. Вона додала, що на даний момент в Одеській області відбувається зміна 3 вертикалей влади.
Бобровська зазначила, що Саакашвілі займеться будівництвом політичної сили у регіоні. Вона заявила, що готова підтримати його курс, але поки залишатиметься на своїй посаді.
"Голова Одеської ОДА Михаіл Саакашвілі сьогодні заявив, що йде у відставку. Що ж, це його право і його рішення. Не буду ані критикувати його, ані захищати", - наголосив Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман у своєму Facebook.
Він додав, що не менше місяця у Одеській області не буде губернатора, зауваживши, що ситуація на Одещині буде під його особистим контролем, поки не буде назначений новий голова ОДА.
Втім, один з лідерів грузинської партії Міхеіла Саакашвілі "Єдиний національний рух" Давид Дарчіашвілі вважає, що Саакашвілі повинен був піти з посади, бо залишився без підтримки центральної влади. Про це він сказав журналістам, повідомляє "Інтерфакс-Україна".
"Останнім часом було видно, що в Україні у Саакашвілі немає політичної підтримки, немає підтримки з боку центральної влади. Його рішення піти з посади було обумовлено існуючою соціально-політичною системою в Україні", – сказав він.
Він вважає, що Саакашвілі залишиться в українській політиці в якості незалежного опозиційного політика.
"Це, напевно, не означає, що Саакашвілі буде в опозиції з усіма українськими політичними силами. Знаю, що у нього нормальні стосунки з президентом Порошенком", – додав Дарчіашвілі.
При цьому він зазначив, що поки не знає подальших життєвих планів пана Саакашвілі.
Разом із тим, у російській Держдумі все давно знають краще за інших!
Так, Губернатор Одеської області Міхеіл Саакашвілі після звільнення може стати радником Гілларі Клінтон по країнах Східної Європи. Про це заявив глава комітету Держдуми зі справ СНД Леонід Калашніков, передають російські ЗМІ. За його словами, для Саакашвілі пост губернатора Одеської області був своєрідним трампліном для повернення у Грузію.
"Нічого не можна сказати напевно в цьому житті. Він може виявитися в радниках Клінтон, якщо вона переможе. Що я не виключаю, враховуючи його антирусизм і русофобію", - зазначив Калашніков.
Він вважає, що перед Саакашвілі стояла ціль, яка полягала у поверненні до влади у Грузії, зображуючи активну політичну діяльність в Україні. Після поразки на виборах до парламенту Грузії, він зрозумів, що все закінчено і вирішив піти у відставку з поста губернатора Одеської області.

"Єврорепортер"

четвер, 3 листопада 2016 р.

«Золоті батони» Геннадія Кернеса - частина 2

У першій статті спецпроекту, як повідомляє "Виборча Україна", що був розпочатий харківським виданням "Комірець", журналісти описали наближене до мера Харкова Геннадія Кернеса коло осіб. Тепер, на їх переконання, настав час подивитись на їхню діяльність уважніше. На кожну сферу, кожен напрямок експлуатації міських ресурсів.
Першим з них, звичайно, є земля. Міські землі завжди були дорогим товаром, здатним створювати мільярдерів по світу навіть у наш постіндустріальний час. Тому не дивно, що одним із завдань Кернеса після приходу до влади, стало встановлення ефективного контролю за цим дорогим і обмеженим ресурсом.
25 сесія Харківської міської ради 5 скликання була, як завжди, доволі щедрою на «земельні» рішення. Але серед різноманітних надань і погоджень, з яких складалося рішення №266/08 від 10.08.2008 р., сховалися шість пунктів, які можна вважати початком нової сторінки земельних відносин у другому за розмірами місті України.
Пізніше схему, за якою того дня в приватних руках опиняться земельні ділянки загальною площею у 36 га, назвуть «кооперативною». Вона стане предметом журналістських розслідувань, передачу окремих ділянок (з роками їх стане дедалі більше) буде оскаржувати прокуратура (найчастіше безуспішно). Але зародиться вона саме тоді.
Свою назву ця схема, як легко здогадатися, отримала через спосіб, у який земельні ділянки (часто дуже великі – у десятки га і в дуже престижних місцях) будуть потрапляти до своїх перших приватних господарів. Потрапляти безкоштовно. Достатньо буде створити обслуговуючий кооператив з назвою, що складається зі слів «Житлово-будівельний кооператив» і бути «своєю людиною».  Після чого, міська влада підлаштує, в особливий спосіб, на вашу користь Житловий кодекс УРСР і виділить вам дорогоцінну міську землю за принципами повного альтруїзму. Надаючи можливість  робити з нею все, що заманеться.
До цього міська земля розподілялася серед потрібних людей двома основними способами: здача в оренду за вигідними ставками або передача у користування для обслуговування вже існуючих будівель (хоча б сараю). Але, очевидно, з точки зору окремих представників харківської еліти, навіть такі лояльні умови накладали на них непотрібні зобов’язання. І спершу нова схема дозволяла позбавитися від зобов’язань відносно вже відданих містом в оренду ділянок.
Всі першопрохідці – ОК «ЖБК «Вправний Господар», ОК «ЖБК «Еревія», ОК «ЖБК «Сонячне містечко», ОК «ЖБК «Наш Оберіг» – отримали землю за вже існуючими договорами оренди землі. А у компаній, які ними користувалися до цього, це право відібрали. Але не треба переживати за них, згадані компанії були зовсім не проти такого свавілля зі сторони міської влади. Чому? Вся справа у іменах і адресах.
«Вправний Господар» став щасливим власником двох ділянок між районом Олексіївка і селищем Мала Данилівка після двох підприємств – ПП «Союзбуддизайн Плюс» та ПП «Винав-Буд». Попередником «Еревії» на двох ділянках (6 і 3,6 га) у тих же місцях було ПП «Лайфдрім Констракшн». «Сонячному Містечку» ділянка на Помірках майже у 7 га дісталась після ПП «ТФ Гризайль». У чотирьох згаданих фірм різні засновники, майже різні юридичні адреси, два підприємства вже припинили існування, але є дещо що їх об’єднує – їхній керівник, мешканець Краматорська Велигоша Сергій Іванович. Лише «ЖБК Новий Оберіг» і ПП «Буд сервіс-2004», від якого цей кооператив отримав у спадок свою ділянку в 7,1 га зовсім в іншій частині міста, ніяк не пов’язані з паном Велигошею, але на те є свої причини.
До чого тут адреси? Для цього давайте подивимося на засновників і керівників трьох кооперативів. «Вправний Господар» був заснований Денисом Ігоровичом Аріхом, Дмитром Юрійовичом Певком і Босенко Оленою Семенівною (виконувала роль керівника), яку замінила Вікторія Дмитрівна Петрикіна. Дениса Аріха та Дмитра Певка можна зустріти і серед засновників «Еревії». Один Аріх є серед засновників «Сонячного Містечка» – Дмитро Володимирович, до якого приєдналися Мирослав Мирославович Балюк та Альберт Васильович Кононенко. Костянтин Валентинович Босенко, що зареєстрований за тією ж адресою, що Олена Босенко, був керівником останнього кооперативу у момент його заснування.
У «Вправного Господаря» і «Еревії» одна адреса реєстрації – вулиця Котлова, 216. За дивним збігом обставин саме за цією адресою були і є зареєстровані фірми «Союзбуддизайн Плюс» і «Лайфдрім Констракшн». І за ще одним дивним збігом обставин засновник «Винав-Буд» Олег Кочеров керував ліквідованою фірмою «Спаське», що перебувала за цією ж адресою. І знову спливає прізвище Аріх, бо саме на Котлова, 216 знаходиться серце бізнес-імперії Ігора Володимировича Аріха, батька Дениса Аріха і брата Дмитра Аріха, депутата міськради з 2010 року (спочатку від «Партії регіонів», а тепер від «Відродження»), відомого авто-дилера, бізнес якого працює навіть зараз у Криму. Саме він був родоначальником цієї чудової схеми, а всі згадані вище люди – це його родичі, співробітники, партнери (як наприклад Альберт Кононенко), підставні особи.
Розмах діяльності Ігора Аріха не може не вражати. З 2008 р. створені його людьми кооперативи, частина з яких вже ліквідована, а землі розпродані, отримали за підрахунками Харківського антикорупційного центру 201 га. Для харків’ян звичайно особливо пам’ятним був розподіл земель Лісопарку, до якого долучилися «ЖБК «Олімпійський Темп», ЖБК «Колонтроповс», ЖБК «Ялинка, ЖБК «Легація» і т.д., що разом отримали до 100 га лісу. Але чи цей розмах був би можливий, якби схема не була затверджена самим Геннадієм Кернесом? І справді, фактично з самого початку його люди заходять у якості співзасновників до Архівських кооперативів, починають створювати свої. Точніше, знаючи про роль цих людей в оточені Геннадія Адольфовича, можна зі впевненістю казати, що це він сам почав створювати кооперативи та виділяти землю собі. Навіщо обмежуватися лише контролем і даниною?
Вже у 2008 році земельну ділянку площею більше гектара поблизу Журавлівського гідропарку у борі отримує ОК «ЖБК «Легенда» – перший повністю Кернесівський кооператив. Його адреса, Пушкінська, 54 – одна з найбільш пов’язаних з бізнесом харківського мера. Його засновники: Олександр Коровкін, Сергій Голубєв і Ольга Кириллова знаходяться серед найдовіреніших представників умовної групи «НПК», які є його і його сина формальними партнерами в різних компаніях, включно з «Націоналем».
Бір Журавлівського гідропарку на Салтівці взагалі став ласим шматком для Кернеса. Через два роки, за декілька місяців до того як він змінить Добкіна у мерському кріслі, міська рада виділяє ОК «ЖБК «Бархани» майже 70 га земель у тому ж районі. Потребуючими землі засновником знову став Олександр Коровкін, а з ним Андрій Шаптала та Олександр Тімій. Адреса теж прямо пов’язана з бізнесом мера – вулиця Квітки-Основ’яненка, 7.
Люди Геннадія Кернера отримували землю навколо Журавлівського водосховища не тільки зі сторони славнозвісного району Салтівка. Так, у тому ж 2010 році, Харківська міська рада виділила більше 16 га землі двом кооперативам – «Шевченківський» та «Мілленіум» – по вулиці Шевченківській, за гіпермаркетом «Рим». У першому випадку засновниками були Андрій Шаптала, Людмила Биковцева та Віталій Печура. У другому – Олександр Коровкін, Олександр Тімій та Роман Биков. І якщо перший кооператив зберігає свою власність у 7 га до цих пір, то другому пощастило менше – у 2015 році прокуратурі майже вдалося повернути ділянки до комунальної власності (на заваді став Вищий господарський суд). Щоправда здивування як справа дійшла аж так далеко буде меншим, якщо взяти до уваги, що у 2015 році всі люди Кернера вийшли з числа членів кооперативу і їх замінили Артур Ганжерлі, Поліна Рудай та Євгенія Каркач.
Звичайно, відзначилися люди, що представляють інтереси Кернеса, і в одній з найскандальніших земельних справ Харкова останніх років – розподілі ділянок у Лісопарку. І мова не тільки про кооператив «Тріумф», на землях якого стоїть маєток Добкіних. ОК «ЖБК «Фортеця» у 2010 році отримало від міської влади 36,3 га землі у Помірках, самому серці Лісопарку. Адреса цього кооперативу (Котлова, 216) і присутність серед чинних засновників Сергія Велигоші могли б наштовхнути на думку, що землю отримав Ігор Аріх. Але достатньо подивитися на інші імена (Олександр Коровкін, Олександр Тімій, Ілля Співак) та на номер телефону, який збігається з номером компанії «НПК-Холдинг», щоб зрозуміти хто тут головний.
Загалом, за час дії «кооперативної схеми» об’єднання, членами яких були люди харківського мера, безкоштовно отримали у власність близько 280 га цінних земель. Частина (мізерна) була повернута міській громаді, частина – продана або передана іншим власникам, але все ж найласіші шматки залишаються в руках Кернеса. Звичайно ж, «кооперативна схема» була не єдиним джерелом отримання кернесівськими структурами землі. Вони продовжували використовувати і старі методи – розширення ділянок під приводом необхідності обслуговування споруд або оренди за заниженою ціною. Але все ж сам спосіб через створення «обслуговуючих кооперативів» став основним в останні 7 років.
На одній із найвідоміших картин, що коли-небудь була намальована радянським художником, можна побачити як пара молодих іде на глядача дощатим настилом серед багнюки і труб, а в них за спинами ростуть взнавано радянські на вигляд щойно зведені будівлі. Картина має назву «Весілля на завтрашній вулиці», намальована Юрієм Пименовим і відображає віру радянських 60-х у майбутнє, виражене у новобудовах.
Очевидно, образи цієї картини все ще гріють серце і керівників (вони ж власники) двох найбільших будівельних компаній Харкова, які також ведуть свою історію десь із тих часів: «Житлобуд-1» і «Житлобуд-2». Особливо два моменти на картині – архітектура та масовість новобудов, яку ці компанії дбайливо зберігають до сьогоднішнього дня, і молодь. Щоправда природа любові до останньої трохи змінилася з радянських часів.
«Житлобуд-1» та «Житлобуд-2» полюбляють зазначати, що вони будують доступне житло в тому числі для молодих сімей. Але все ж головний зиск, який цим компаніям приносить молодь, трохи іншого ґатунку – земля. За правління Кернеса (чи то у якості секретаря міськради, чи то якості мера) обидва будівельні трести перетворилися на майже монополістів отримання землі під будівництво та є серед найголовніших бенефіціарів «кооперативної» схеми. Особливістю схем, що їх використовують будівельники, є широке залучення до створення «обслуговуючих кооперативів» мешканців гуртожитків. Якщо просто дивитися на перелік засновників і не знати, що за цим стоїть, то можна подумати, що у Харкові скоро не залишиться гуртожитків, а всі їхні мешканці будуть мати власне житло.
Головними отримувачами землі для «Житлобуду-1» виступають 5 кооперативів, на яких приходиться більше сотні гектарів міських земель: «СІТІ Житлобуд-1», «Перемога 2015», «Левада 2015», «Рост», «Житлобуд-1». Всі вони, крім останнього, зареєстровані за тією ж самою адресою, що і будівельна компанія, по вул. Алчевських, 43. І більша частина засновників кожного з них проживають в одному гуртожитку по вул. Циліноградській, 42 (район Олексіївка). Добре, що хоч у різних кімнатах. Треба відзначити, що власники «Житлобуду-1» не завжди так ховалися за спинами мешканців гуртожитків: до недавнього часу засновником «ЖБК «Житлобуд-1» був сам власник компанії Олександр Харченко.
Голова «Трест Житлобуд-1» Олександр Харченко (біля М. Добкіна) під час відвідин митрополитом Київським УПЦ (МП) Онуфрієм храму Жон-Мироносиць у центрі міста, збудованого його компанією
Люди, які допомагають «Житлобуду-2», у більшості своїй мешкають у гуртожитку в іншій частині міста, по вул. Богдана Хмельницького, 12. Саме там можна зустріти засновників кооперативу «Меридіан Плюс», а також двох компаній ТОВ «Служба житлово-експлуатаційних послуг» і ТОВ «Служба житлово-комунального господарства», яким міськрада щедро виділяє землю, а потім на ній ростуть будинки «Житлобуду-2».
Студентів полюбляє і новий фаворит міської влади на будівельному ринку – компанія «Воробйові гори». Вона теж позиціонує себе як забудовника, що спеціалізується на доступному житлі. До недавнього часу улюбленою схемою отримання землі було обслуговування існуючих будівель із подальшою зміною призначення ділянки. Але власники забудовника вочевидь вирішили, що настав час зі сторони молоді відплатити за «гостинки» не тільки грошима за них, але й допомогою в отриманні землі. Студенти і мешканці гуртожитку НЮУ ім. Ярослава Мудрого заснували «ЖБК «Магнат», що отримав майже 4 га земель поблизу вул. Клочківської і тепер «Воробйові гори» починають там будівництво ЖК «Золоті ключі».
Але не всіх забудовників цікавить молодь у будь-якій якості. А земля, що її бере собі сам Кернес надто дорога для того, щоб на ній будувати трохи модернізовані гуртожитки. Тут і сходяться інтереси мера та одного з найвідоміших забудовників міста, Анатолія Денисенка, власника «Авантажу» і ще деякої кількості будівельних фірм. Саме йому, а не комусь іншому Геннадій Адольфович довіряє будівництво на своїх елітних землях, що фактично перетворює житлові комплекси у їхній спільний бізнес. Одна з компаній Денисенка, ТОВ «Спецбудмонтаж-Україна», цього року починає будувати на землях біля Журавлівського водосховища, що були передані у власність «Барханів», «Легенди», а також на ділянці на розі Сумської та Динамівської, що належить «ЖБК «Сапасан».


Не відмовляється Анатолій Денисенко і від можливості отримати земельні ділянки безкоштовно для себе. Наприклад, «ЖБК «Авантаж» (засновники: Інга Білоус, Олександр Лебідь, Олександр Сенякін), що складається з осіб, чиї імена можна зустріти серед менеджерів інших компаній афілійованих з «Авантажем» Денисенка, а телефон пов’язаний з офісом компанії на вул. Культури, 20-в у ЖК «Авантаж», отримало безкоштовно свої перші ділянки ще осінню 2008 року і з того часу розширило угіддя до 80 га. До того, ЖБК (що має доволі давню історію) отримувало землю за традиційною схемою оренди.
Бонусом контролю за міської землею для Кернеса є не тільки можливість отримувати великі доходи, але й обростати потрібними зв’язками та тримати на відстані протягнутої руки міську еліту. Кожен великий бізнес у місті має справу з землею і щоб її отримати власник має домовитися з міською владою. Багато депутатів, суддів або прокурорів хотіли б мати гарний будинок серед лісу прямо у межах міста.
Якщо повернутись до першого рішення міськради, яким була ініційована кооперативна схема, то ми згадаємо, що крім назв пов’язаних з Ігорем Аріхом там було ще один ОК «ЖБК «Наш Оберіг», що отримав 7 га землі. Серед переліку його засновників цікаві два імені дончан з київською пропискою – Олега Кравчуновського та Володимира Климця. Першого пов’язують зі славнозвісним Миколую Присяжнюком, а другий є юним сином екс-нардепа і горілчаного олігарха Павла Климця.
Це був перший, але далеко не останній приклад, коли представники еліт отримували таким чином землю від Геннадія Адольфовича. Так, наближені до нардепа багатьох скликань Анатолія Гіршфельда особи заснували «ЖБК «Миг» і отримали 9,8 га землі на пр. Академіка Курчатова. «ЖБК «Ермітаж», нині ліквідоване, що отримало 0,14 га на Клочківській має серед своїх засновників Олександра Сінчука, сина колишнього обласного прокурора Василя Сінчука. Представники суддівської династії Курило – Олександр та Тетяна – серед засновників ЖБК «КІМ», що безкоштовно отримало 1,6 га на вул. Заводу Комсомолець. Першого можна зустріти і серед засновників «ЖБК «ОРІС», якому була виділена ділянка 1,4 га у дуже престижному місці на пр. Леніна (тепер Науки), поблизу готелю «Мир». Інша суддівська династія, Кухар, отримала ділянку по вулиці Мінській через кооператив «Престиж».
Деякі представники харківської еліти мабуть ще тільки чекають на свою земельну частку за чудовою схемою. Наприклад, державному реєстру відомо про існування не так вже давно створеного «ЖБК «Троян». Ніхто не здивується побачити адресу Котлова, 216 і ім’я керівника – Ігор Аріх. Але цікавими є імена його партнерів: це Станіслав Косінов, депутат міськради від президентської політ сили, та його дружина Оксана Тацій, дочка члена виконкому, ректора НЮУ ім. Ярослава Мудрого Василя Тація.
Продовжуємо нашу серію оглядів електронних декларацій українських чиновників. Сьогодні ми розглянемо декларацію одного з найбільш відомих діячів нашого...
Правда Косінов – не єдиний представник «Солідарності», що має види на міську землю (хоч у його випадку поки не реалізовані, на відміну від області). Найбагатший представник президентської сили і місті Олександр Давтян вимушений задовольнятися більш застарілими схемами, видно складні стосунки з Геннадієм Кернером все ще даються у знаки. Правда завдяки цим схемам, структурам, що з ним пов’язані («Рекламне Агентство АТН» та ТОВ «Регіон капітал інвест»), вдалося отримати приміщення і пів гектара землі в улюбленій іграшці мера – Центральному парку культури і відпочинку.
А серед засновників славнозвісного «ЖБК «Ялинка», яке володіє десятками га земель у Лісопарку тепер можна зустріти Світлану Кривобок, доньку Володимира Кривобока. Останній, відомий як колишній прокурор Харківської, Полтавської та Сумської областей, тепер радить новій обласній владі як боротися з корупцією у складі Регіонального антикорупційного комітету.
Звичайно нерухомості під контролем Кернеса набагато більше (достатньо згадати такі відомі у місті будівлі, як офіс Партії Регіонів на вул. Скрипника, або Дім Сурукчі на Садовій, що належать структурам мера), і його землі не тільки у межах Харкова. Та докладним описом його нерухомого майна мають займатися не журналісти.
Але землі – не єдиний важливий ресурс Харкова. Не менш важливими є гроші громади. Особливо зараз, коли міські бюджети справді помітно збільшилися. Наступного четверга, 3 листопада, вийде третя стаття нашого спецпроекту, яка буде присвячена тому, хто ж їх отримує під пильним наглядом Геннадія Адольфовича Кернеса. Спойлер: це далеко не тільки бюджетники.

Євросуд взявся розслідувати тортури в російській буцегарні

Європейський суд з прав людини зробив офіційний запит у Росії на медичні документи ув’язненого, а також зажадав провести лікарське обстеження, незалежне від Федеральної служби виконання покарань (ФСВП). Про це повідомляє агентство "Інтерфакс".
За інформацією видання, з Європейського суду із прав людини (ЄСПЛ) отримана відповідь на запит про термінові заходи для Ільдара Дадіна і, окрім того, за власною ініціативою ЄСПЛ присвоїв скарзі Дадіна пріоритетний статус.
«Суд вимагає, щоб Росія до 18 листопада надала йому медичні документи, а також провела обстеження Дадіна, причому зробити це повинні незалежні від ФСВП лікарі. Також доступ до активіста в колонії повинні надати юристу «Громадського вироку» Миколі Зборошенку.
Ільдар Дадін став першим й поки єдиним засудженим за порушення закону про мітинги. У 2015 році Басманний суд Москви призначив йому покарання у вигляді трьох років колонії загального режиму. Пізніше Мосміськсуд скоротив цей термін до двох із половиною років.
1 листопада дружина Дадіна Анастасія Зотова розповіла на своїй сторінці у Facebook про те, що в колонії її чоловік піддається побиттю і тортурам.
Проте у ФСВП заявили, що під час огляду слідів насильства на тілі Дадіна не знайшли.
Напередодні прес-секретар президента Дмитро Пєсков повідомив, що про ситуацію повідомлять голову держави.

"Єврорепортер"

Чому деякі європейці в захваті від Путіна

Доктор історичних наук Олександр Ситін розповів, чому багато хто на Заході не звертає увагу на дії Кремля на сході України й у Криму, адже, на його переконання, політичні сили Європи насамперед привертає антиглобалізм і антиамериканізм РФ.
«Я думаю, що на сьогодні Росія і фігура її президента є прапором антиглобалізму і антиамериканізму. І всі ті, хто з певних міркувань – причини можуть бути найрізноманітніші – виступають проти глобалізації, проти цього тренду розвитку, так чи інакше озираються на Росію. Росія сама взяла на себе цю роль, вона досить довго її домагалася, досить довго проголошувала цю свою функцію боротьби з американським засиллям, із глобалізмом, із тим, що Америка нібито диктує комусь якісь правила тощо», – заявив експерт.
Окрім того, постать володаря Кремля Володимира Путіна об’єднала багатьох європейських ультраправих і авторитарних псевдолівих, які стоять на антиглобалістських позиціях.
Більш того, у Кремлі всіляко підігрують подібним настроям, епатуючи з всесвітньо відомими персонами. Так, президент Росії Володимир Путін днями дав американському акторові Стівену Сігалу російське громадянство, про що свідчить відповідний указ, опублікований 3 листопада на сайті Кремля.
«Прийняти в громадянство Російської Федерації Стівена Сігала Фредеріка, який народився 10 квітня 1952 року в Сполучених Штатах Америки», - сказано в тексті указу.
Нагадаємо, раніше російське громадянство отримали відомий французький актор Жерар Депардьє, а також американський боксер Рой Джонс-молодший.

"Єврорепортер"

вівторок, 1 листопада 2016 р.

«Золоті батони» Геннадія Кернеса - частина 1

Харківське видання "Комірець" доєдналося до всеукраїнського дослідження майнових декларацій урядовців та депутатів. На днях журналісти розглянули декларацію одного з найбільш відомих діячів нашого політикуму, харківського міського голови Геннадія Кернеса.
"Ми й не сподівалися побачити у ній всі активи, які з ним пов’язують, про це ми писали в нашому спецпроекті «Імперія Кернеса». Однак низка цікавинок там усе ж міститься", - наголосили дослідники.
Геннадій Адольфович вирішив особливо не декларувати статки членів своєї родини. Його троє дітей взагалі відсутні, а Оксана Гайсинська згадується лише у зв’язку із отриманням коштів за продаж рухомого та нерухомого майна (але про це трохи нижче).
Із нерухомістю у очільника Харкова відверто погано. Всією нерухомістю він користується на правах оренди (власну квартиру продав). Це включає номер у готелі «Національ», своєрідному серці його імперії та будинок площею 7 (!) метрів квадратних, який він орендує у такого собі пана Ярмака. Якщо це не помилка, допущена при заповненні декларації, то ми можемо лише здогадуватися, що натхнення на побудову будиночку останній отримав з безсмертного твору Джанні Родарі.
Геннадій Адольфович задекларував непогану колекцію з 11 годинників. Щоправда, вартість їх «невідома», однак пошук по магазинам дозволяє зрозуміти масштаб цін. Наприклад, задекларований першим годинник Patek Philippe Skeleton 5180/1G-010 коштує 97 700 доларів США, F.P.Journe Tourbillon Souverain з трьома хронометрами – щонайменше 130 тис. доларів. До речі, слід відзначити любов харківського міського голови до рідного міста – один з його годинників прикрашений логотипом герба міста.
Також, харківський мер є гордим власником 1 872 529 акцій ПАТ «Реал-Банк» загальною номінальною вартістю 187 253 гривень (іншими словами, кожна акція коштує десь 10 копійок) та 10 акцій «Харківобленерго» номінальною вартістю 3 гривні. До речі, якраз у цьому випадку жодної «зради» немає. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію випуску акцій «Харківобленерго», номінальна вартість акцій компанії складає 25 копійок (вочевидь, сума була заокруглена у бік зростання, і мер насправді навіть трохи бідніший, вартість акцій складає лише 2,5 гривні).
Власного транспорту у Кернеса немає (свій автомобіль він теж продав). Із цього виникає логічне запитання: як мер пересувається містом не маючи транспорту, а тим більше в його положенні? Мабуть користується чужим чи просить друзів. Відсутні і жодні згадки про корпоративні права (але, як ми вже казали, це й не дивно, з огляду на особливості організації бізнес-інтересів мера).
Геннадій Адольфович не живе на одну зарплатню, і в цьому чесно зізнається. Так, він отримав 11 097 688 гривень дивідендів від компанії з управління активами «Фінекс-капітал» (якщо ви читали першу частину нашого спецпроекту про імперію Кернеса, то згадаєте цей префікс, який часто застосовується наближеними до харківського мера Ладою Крімерман та Ігорем Когутом для назви своїх компаній). Власне, це найцікавіша частина декларації. Не зовсім зрозуміло, які саме активи мера перебувають в управлінні «Фінекс-капітал» (принаймні, з тексту декларації), а номінальна вартість акцій, що офіційно належить міському голові, навряд чи дає можливість отримати настільки щедрі дивіденди. Тим більше, що «Реал-Банк», на який припадає більшість акцій Кернеса, знаходиться в процесі ліквідації. А ще протягом звітного періоду мер Харкова продав квартиру, автомобіль та цінні папери… своїй дружині Оксані Гайсинській.
Окрім того, у Кернеса багато рахунків в банках. Точніше, у банку. Пан Кернес – вірний клієнт Приватбанку, всі 7 його рахунків відкриті саме в цій фінансовій установі. Є навіть рахунок, на якому лежить 1 гривня. Але, вочевидь, усе ж харківський очільник банківській системі не надто довіряє, адже більша частина заощаджень (а це більше 42 мільйони 314 тисяч 300 гирвень) зберігається у готівці.

"Єврорепортер"

неділя, 30 жовтня 2016 р.

ФАКТ: Православна журналістика на службі антиукраїнських пропагандистів

Суспільство майже рік тому дізналося про існування "православних журналістів", які навіть Москва об'єднала в Україні у спілку. Десь вони там копошаться, потихеньку інформаційно гадять на своїх сайтиках та в газетках типу "бойових листків" за російське канонічне православ'я.
Одним словом робота у них "кипить" за зразками російських інформаційних військ. А що московським прислужникам та "простим заробітчанам"? Головне щоб гроші платили, чого не робиться в українських "інформвійськах" зібраних з анонімних добровольців, які успішно розсосалися кадрово в перші ж два-три місяця від початку діяльності. Але згаданого збудження суспільства московським попам здалося замало.
Мало їм об'яв з вербовки "добровольців" для ідеологічних диверсій в мережі Інтернет.
В Кіровоградщині московські попи вирішили застосувати чергове ноу-хау, і здійснити формальне проникнення у ряди НСЖУ. Навіщо московським попам таке членство в цій журналістській спільноті, якщо не для можливоїшкоди українській журналістиці та не для підривної роботи безпосередньо серед і без того часом не дуже професійних журналістських душ. На проникнення в журналістську спільноту НСЖУ на Кіровоградщині нещодавно пішов не якийсь пішак з числа московських "канонічних православних", а сам архієпископ Олександрійський та Світловодський так званої УПЦ, що насправді є РПЦ в Україні, і славиться благословеннями бойовиків ДНР-ЛНР.
Той хто нині зветься Боголєпом, не виключено, що колись від народження був українцем, бо в миру має прізвище Гончаренка. На стезю "московської православної віри" офіційно став в 2002 році, маючи вже вищу економічну освіту та працюючи головним податковим інспектором ДПА. Саме того року почав навчатися заочно у Полтавській духовній семінарії, та почав з 2004 року отримувати починаючи з дячка різні ранги, посади та постриги УПЦ МП.
Далі Валерій Гончаренко ставав і благочинним, і настоятелем храмів поки не отримав посаду архірея на половині територій області у грудні 2012 року. Але маючи таке просування по церковним щаблям, паралельно якось здобув ще одну вищу світську освіту практичного психолога у 2010 році, так необхідну для ідеологічної підривної роботи в Україні. От с таким "журналістом" мають справу в Кіровоградщині, ті хто отримав його заяву про вступ в члени НСЖУ.
Що він написав корисного для України, на жаль, має уявлення лише обмежене коло його читачів у вище згаданих "московських православних газетках та інших друкованих ЗМІ області, які друкували тйого роботи за вказівками регіоналівської донецької влади, що підтримувала цю конфесію Нині, в часи гібридної війни, як і ведеться, прихований ворог влізши у овечу шкуру поводить себе зухвало і нетрадиційно. Така підозра, іноді не безпідставно і падає на духівників з РПЦ в Україні. Але в олександрійській районній організації НСЖУ на заяву про вступ не повелися і відповіли відмовою журналістові у рясі. А що буде далі?
А що буде з читанням подібної заяви в інших районах єпархії, куди вона зможе потрапити, чи навіть в самому обласному центрі Кропивницькому? Тривожить це тому, що там у правліннях журналістських організацій ще не перевилися прихильники "руского міра" та всілякі "єлисаветргадці", які радо почнуть грати у демократію та візьмуться за агітацію на боці представника московської церкви. Тож бачимо, що можливий ворог стоїть не лише на порозі НСЖУ, але і зухвало ломиться у її двері. І це любо чи "лєпо" Москві, але Господь здається вже дав однозначну відповідь на рівні місцевих олександрійських журналістів. Але це історія, як і передбачалося отримала продовження.
"Справа розглядалася" на обласному рівні в Кропивницькому. І вже на обласному рівні було підтверджено рішення олександрійської районної організації НСЖУ. А що далі? Здається, що можна застосувати вираз про перший млинець комом, московські "священнослужителі" не заспокояться. Ймовірно слід чекати наступних кроків по вступу в НСЖУ і від інших "православних просвітників русского міра".
Папір же стерпить любі заяви... Хлопці з РПЦ люди мають освіту, творчі і плодовиті, бо пишуть і пишуть, при єпархіях мають власні прес-центри, сайти та газетки, і на цих "успіхах" стояти не мають бажання. То ж ймовірно, що продовження може мати місце.

Василь Чорний, "Єврорепортер"

пʼятниця, 21 жовтня 2016 р.

Українцям смакує борсуковий жир

Станом на початок сьогоднішнього дня в Україні було зафіксовано вже 135 випадків отруєння харчовими продуктами, 68 з яких призвели до летального результату. Смертельні випадки від вживання "паленої горілки" зареєстровано вже в 7 областях нашої країни. Хто перебуває в зоні ризику і як нам боротися з засиллям фальсифікату, як стверджує "Виборча Україна", дізнавався кореспондент порталу "Знай.ua" Юрій Кравчук.
Для початку озвучимо гарну новину: у Києві не зафіксовано жодного випадку отруєння сурогатними спиртними напоями. На цьому хороші новини закінчуються. Особливо якщо врахувати той факт, що в столиці вкрай часто фіксуються отруєння слабоалкогольними напоями серед підлітків. Але це, так би мовити, окрема історія, про яку варто говорити в рамках стану сучасної української сім'ї.
А ми повернемося до фальсифікату. За словами глави новоствореної Держпродспоживслужби України Олега Рубана, згідно з даними, отриманими в ході спільних перевірок представників відомства і співробітників ДФС, кожна п'ята торгова точка в Києві продає фальсифікат. І це стосується не тільки алкоголю.
У трійку найнебезпечніших продуктів, які підлягають фальсифікації, на даний момент входять: по-перше - дитяча продукція, в тому числі і дитяче харчування (суміші), по-друге - молочна продукція, по-третє - ковбасні вироби. Так, наприклад, в деяких зразках сумішей експерти знаходили сліди антибіотиків, яких там в принципі не повинно бути. У молочній продукції, як водиться, не завжди так багато молока, а ковбаси - рясніють барвниками.
Крім того, великою популярністю у фальсифікаторів користується вершкове масло. І якщо раніше його просто надмірно розбавляли рослинними жирами, зараз в "вершкове" замість тваринних жирів "коров'ячого" походження, стали додавати, наприклад, борсуковий жир.
Щоб уберегтися від поїдання борсуків, Олег Рубан, пропонує перш за все слідувати простому правилу: купувати всю продукцію тільки в легальних торговельних установах, де стежать за тим, щоб вона була якісною і відповідала встановленим нормам і де є особа, яку можна притягнути до відповідальності за порушення прав споживача. В основному це супермаркети та легальні ринки.
Основну причину наповнення українського ринку харчових продуктів фальсифікатом, експерт вбачає в тому, що самі люди підтримують такого "виробника", купуючи його продукцію.
::    Споживачі залишилися поза увагою держави
Кардинально відрізняється точка зору на цю ситуацію у заступника голови правління громадської організації "Союз споживачів України" Олега Цильвіка. І ось, що він говорить з цього приводу.
"Складається таке враження, що всі повинні думати, що у всьому винен виключно сам споживач, який купує дешеву, а значить завідомо неякісну продукцію. Я його зовсім не підтримую. Навіть навпаки, я вважаю, що в усьому винна держава. Після введення в 2014 році мораторію на перевірки малого бізнесу, ми бачимо, що багато "бізнесменів" вирішили, що їм все дозволено. На цьому тлі, відповідно, стала підвищуватися і кількість фальсифікату та продукції низької якості. Навіть на полицях магазинів. Це якщо говорити про продукти харчування. Крім того, за нашими даними це стосується і інших сфер. Наприклад, ми чітко розуміємо, що 30% всього бензину в Україні - або просто продається за тіньовими схемами, або фальсифікується. Варто також відзначити, що до березня-квітня цього року, коли почала працювати реформована Держпродспоживслужба, фактично в нашій країні ніхто особливо і не контролював якість продукції. Але і тут не все гладко. Згадана вище служба досі не затвердила зразок єдиного державного акту про результати перевірки. Ті документи, які складаються на сьогоднішній день - досить нескладно оскаржити в суді. А це означає, що деякі недобросовісні, але юридично підковані правопорушники, можуть уникнути справедливого покарання".
Як би там не було, послухавши ці дві точки зору, у нас склалося враження, що правда - десь посередині. І якщо ви хочете максимально відчувати себе в безпеці, все ж не варто ні дешеві продукти купувати, ні давати можливість державі розслаблятися в плані захисту прав споживача.
Окремо варто зупинитися на мораторію на перевірки малого бізнесу. Незважаючи на переконання Олега Цильвіка в тому, що він став чи не основною причиною засилля фальсифікату, варто нагадати, що в основному мораторій дав можливість малому бізнесу займатися бізнесом, а не стояти в чергах за документами, дозволами і довідками. З іншого боку, він жодним чином не зняв з виробника відповідальність за його товар або послугу, за чим, до речі, повинні стежити відповідні органи і самі покупці. Власне, так і чинять в тих цивілізованих країнах, в які ми так прагнемо потрапити. Справа в тому, що в Європі ніхто бізнесменів не перевіряє, проте якщо їх продукція або умови праці, які вони надають працівникам, стає причиною нещасних випадків - вони несуть за це адміністративну, кримінальну, моральну і репутаційну відповідальність. На жаль, про існування останніх двох видів відповідальності, у нас навіть мало хто чув.
Ну а поки ситуація залишається на теперішньому рівні розуміння і в світлі гострої проблеми зі смертністю від "паленки", журналісти порталу "Знай.ua" вирішили звернутися за доброю порадою про те, як не нарватися на "смертельну горілку", до провідного спеціаліста Головного управління Держпродспоживслужби Валерія Ліхачова.
Він нам порадив, що перш за все варто звернути увагу на вартість продукції. Вона не повинна і не може бути низькою. Справа в тому, що собівартість 0.5 літра горілки - 30 гривень. З огляду на всі податки, збори, витрати на логістику, коли ця пляшка з'являється на полиці, її ціна не може бути нижче 54 гривень.
Але на цьому етапі перевірка не закінчується. Щоб не натрапити на фальсифікат варто звернути увагу на наступні моменти: акцизна марка, як всі, напевно, знають, повинна бути відповідного кольору (зелена - для української продукції, бузково-рожева - для імпортних товарів), вона повинна бути добре приклеєна. На укупорці також, я думаю, не варто особливо зупинятися - пробки повинні щільно прилягати до пляшки, протікання не допускається. Зверніть увагу на упаковку. Всі напої з вмістом алкоголю від 8% повинні знаходиться в скляній керамічній або алюмінієвій тарі, але ніяк не в пластику. Хіба що для вина допускається зберігання в упаковці типу "тетра пак".
І кілька народних методів для того, щоб відрізнити сурогат в домашніх умовах.
::    Надайте її холоду
Можливо не всім відомо, але температура замерзання доброї горілки становить -29 градусів за Цельсієм. Іншими словами, поклавши пляшку якісного напою в морозильник ви максимум зможете її дуже сильно охолодити. Якщо всередині ємності утворюється лід - напій неякісний.
::    Збовтати, але не змішувати
Щоб перевірити якість води, використаної при приготуванні сорокаградусної, потрібно просто збовтати її. Рекомендуємо робити це ще в магазині. Просто переверніть пляшку і збовтайте її вміст круговими рухами. Якщо бульбашки будуть дрібними і однорідними - вода якісна. Якщо вони різного розміру - це може означати, що її долили, наприклад, з калюжі.
::    Трохи вогню - не завадить
Другою складовою горілки є спирт. Щоб перевірити якість цього компонента, потрібно налити трохи продукту в ємність, нагріти рідину до кімнатної температури і підпалити. Нармальна горілка при цьому буде горіти рівномірним синім полум'ям, а після того, як весь спирт вигорить, ви не відчуєте ні запаху ацетону, ні горілої пластмаси. Якщо відчуєте - сміливо виливайте вміст пляшки в умивальник. Але краще візьміть чек, в якому значиться ця ваша покупка, згадайте адресу магазину, де ви її купили і крокуйте в міське управління з захисту прав споживача, де вам повинні будуть допомогти відшкодувати збиток за неякісний товар, який вам продали. Ну, і покарати винуватців.
І головне. Намагайтеся не купувати дешеву продукцію. Пам'ятайте, недавні летальні випадки, пов'язані отруєнням фальсифікованим алкоголем, сталися переважно з людьми, які думали, що можна отримати брендовий напій за ціною 5 гривень за 100 грам.

"Єврорепортер"

четвер, 20 жовтня 2016 р.

Що саме гальмує зміни у державі?

Ледь не щодня політики усіма можливими медійними методами намагаються переконати своїх виборців у вірності курсу реформування країни, повідомляє "Виборча Україна".
З часом ті, хто знаходиться при владі обіцяють занадто багато, а виконують замало. Подібна ситуація набридає громадянам й рейтинги провладних політичних сил падають. Натомість полювання за новим потенційним електоратом не припиняється ні на мить – до параду популізму приєднується все більше нових політичних гравців.
Та все ж, якщо розібратися в механіці проведення змін у країні, то найбільш вимірюваним показником можуть стати відповідні конкретні дії того чи іншого центру влади. У Верховної Ради це кількість прийнятих законопроектів, які змінили життя українців, у Кабміну – відповідні постанови та законодавчі ініціативи. У Президента – укази та розпорядження.
Експерти "VoxUkraine" у своєму дослідженні проаналізували вплив реформаторських ініціатив Кабміну, Глави держави, парламенту та Нацбанку. За даними експертів, загалом від початку 2015 року було ініційовано близько 500 нормативних актів у різних сферах життя суспільства. Серед тих, які найбільше вплинули на зміни у країні, були названі приведення тарифів на природний газ до економічно обґрунтованого рівня, прийняття законів про державні та публічні закупівлі, закон про «Акціонерні товариства», «Про судоустрій та статус суддів» тощо.
Однак поки що ефект від подібних законодавчих перетворень ледь помітний. Громадяни хочуть за 2 роки побачити справді розумні кроки, які можна було б відчути у повсякденному житті.
Наприклад, такою спробою є закон про ввезення вживаних авто з ЄС, який поки що виглядає радше як привідкрита шпарина для придбання власного транспортного засобу за прийнятною ціною. Однак навіть такий половинчастий крок є відчутним для більшості громадян і свідчить про зміни у реальному часі.
Поки що за кількістю реформаторських ініціатив лідирує Кабмін, який за часів прем’єрства Арсенія Яценюка та Володимира Гройсмана ініціював прийняття 295 важливих для реформування рішень (понад 60% від загальної кількості). На другому місці, за даними "VoxUkraine", опинився парламент із 84 важливими законодавчими ініціативами, які позитивно вплинули на прогрес реформ. На третьому місці – Нацбанк (71 реформаторське рішення), закриває «реформаторський пул» зусилля Президента – всього 19 нормативних актів.
Поки що усі наявні провали із проведення змін у країні влада списує на важку економічну ситуацію, спричинену конфліктом на Донбасі та анексією Криму. Втім, навіть у період «затишшя» на Донбасі, нова влада не демонструє прискорення до втілення омріяних реформ. Однак саме цього так очікують українці: не пустопорожніх розмов, а реальних кроків, нехай навіть згодом вони виявляться хибними. Список із 17 реформ чітко сформульований 5-ма фракціями парламенту 8-го скликання наприкінці 2014 року в Коаліційній угоді, а згодом – у січні 2015 року – закріплений указом Президента у стратегії розвитку України на період до 2020 року – «Стратегії 2020».
Програма дій уряду Володимира Гройсмана також цілком спирається на Коаліційну угоду та документ «Стратегія 2020». Насправді ж, з усього запланованого українською владою вдалося втілити лише декілька змін, переважно у реформуванні правоохоронних органів. Жодна з анонсованих реформ не є завершеною, а в деяких сферах тупцювання на місці продовжується вже два роки. Йдеться про реформу судочинства, сектору ЖКГ, зміни до виборчого законодавства.
Влада продовжує використовувати експортний та сировинний потенціал української економіки, не закладаючи нових принципів для її перелаштування. Йдеться про створення платформи розумної держави - економічної моделі, яка ґрунтується на високому рівні знань, технологій, високої автоматизації виробництва та наукомістких технічних процесів.
Загалом, варто було б оцінити й популістський арсенал обіцянок, які так щедро роздають нинішні опозиційні політичні сили. Окрім критичного ставлення до дій влади, громадянам важливо ще до виборів  тверезо проаналізувати усі ті гасла, які не орієнтовані лише на швидке форсування рейтингів спритними політиканами. Оцінити й надати перевагу альтернативним розумним рішенням, які вже невдовзі з’являться у нинішньому реформаторському хаосі та вакуумі ідей.

""Єврорепортер"

понеділок, 3 жовтня 2016 р.

В Україні знову констатували утиски свободи слова

За даними видання "ПРѣСТIЖЪ", незалежний журналіст Ігор Рудич опинився під тиском з боку урядників Мінюсту за гучне розслідування зловживань, лобіювання інтересів рейдерів та незаконного призначення на керівні посади осіб з кримінальним минулим.
Нагадаємо, в Міністерстві юстиції нещодавно призначили директором Департаменту ресурсного забезпечення кримінально-виконавчої служби при Мінюсті Олега Гуназу.
Парадокс у тому, що Гуназа, маючи кілька кримінальних проваджень і дві підтриманих судом кримінальних ухвали був допущений до конкурсу і, як повідомив "24 канал", навіть переміг у ньому.
Цим ганебним фактом зацікавилися журналісти. Першим, хто про це заявив був журналіст-розслідувач, інформкоординатор офіцерської громадської ініціативи «Чисті погони» Ігор Рудич. Не обмежившись заявами в мережі, журналіст-активіст провів розслідування та організував громадський флешмоб, під час якого оголосив, що заступник міністра юстиції Наталя Севастьянова навіть не розглянула його звернення з приводу виявлених ним порушень процедури призначення державного чиновника.
Про підсумки журналістського розслідування Ігор Рудич розповів пізніше на прес-конференції разом з іншими громадськими активістами.
Попри зусилля громадськості Олег Гуназа успішно пройшов Спеціальну перевірку в Мінюсті. Як таке могло статися? З цим запитанням журналіст-розслідувач звернувся до Міністра юстиції України Петренка, заступника міністра Севостьянової і директора Департаменту кадрової служби – Сови.
Однак, замість відповіді на Запит журналіста Мінюст (через один зі структурних підрозділів) надіслав журналісту виконавче провадження в якому стверджується, що він за один день (1 жовтня 2012 року) примудрився спожити комунальних послуг на суму близько 11 тисяч гривень.
Вражений нахабністю Системи, Рудич прокоментував ситуацію:
«Я спершу думав, що Мінюст відповів мені щодо спецперевірки і призначення Гунази. Та вчитавшись в документ, я був вражений зухвалістю і безмірністю відповідних посадовців. Чи я того дня у лазничці і на електричній плиті випробовував андронний колайдер власного виробництва?» - поіронізував журналіст.
Найближчим часом журналіст обіцяє провести ще одне розслідування по Мінюсту, бо інсайдери з лав чесних співробітників Мінюсту просто-таки волають: «Сьогоднішнє Міністерство юстиції зібрало все сміття з діючої нині Системи».

середа, 28 вересня 2016 р.

Яка сила потрібна державі?

Особливість української політики в тому, що більшість виборців орієнтується не на політичні партії та їх ідеологічну складову, а виключно на лідерів. А от з цим, як нам показали останні 25 років незалежності, у нас величезні проблеми.
Отже, сьогодні у суспільстві назріла нагальна потреба появи нових політичних лідерів не із політики.
Виборці зневірились постійним обіцянкам, які не виконуються старою політичною елітою після отримання нею влади.
Необхідно діяти за принципом: якщо не я, то хто?
Потрібно сильним та вольовим особистостям, які не бояться брати на себе відповідальність, створювати нові політичні партії та наводити порядок в державі. Якби наша держава не опинилась в такій скрутній ситуації, можна було б залишатися осторонь. Але ми бачимо, що невтручання сьогодні, може лишити  наших з вами дітей майбутнього в Україні.
Суспільство потребує появі нових сильних політичних представництв справжніх патріотів України, розумних людей, професіоналів своєї справи, небайдужих до долі нашої країни. Які на відміну від інших сучасних політичних партій не будуть маніпулювати на свідомості виборця, пропонуючи чи то проєвропейську, чи то проросійську позицію. А будуть відстоювати лише одну позицію – проукраїнську, незалежну та суверенну.
Країна потребує лідерів, які знають, як навести порядок, припинити війну і забезпечити добробут громадян. Об'єднати та примирити суспільство, а владу поставити на службу народу.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що Україні потрібна розумна сила нових політичних лідерів!

Микола Короленко, "Єврорепортер"

Пікет під МОЗ організований на замовлення Ахметова і Богатирьової?

Голодування медиків під Міністерством охорони здоров'я може бути ініційованим екс-регіоналами Рінатом Ахметовим і Раїсою Богатирьовою та підтриманим "фармацевтичної мафією", вважає блогер Сергій Багряний.
Голодування було підтримане Конфедерацією вільних профспілок України, яку очолює колишній нардеп, член ВО "Батьківщина" Михайло Волинець, а заступником якого є Панасенко Олег Олександрович – помічник народних депутатів Павловського і того ж Волинця, він же голова Вільної профспілки медичних працівників України, що входить до складу Конфедерації.
Волинець підтверджує підтримку акції, про що він заявив на сторінці у Фейсбуці.
Що цікаво: влітку пікетувальники заявляли, що вони проти реформи служби швидкої допомоги і введення парамедицини. Причина – бояться скорочення медиків, що працюють на швидкій.
Потім згаданий вище Олег Панасенко на сторінці профспілок у Фейсбуці зробив заяву, з якої випливає, що протестуючі виступають проти особисто Супрун і кадрових призначень, ініційованих нею. Мовляв, в неї нема документів про вищу освіту, вона не припинила бути громадянкою США і не може керувати міністерством:
"Зважаючи на те, що, згідно наявної інформації, в.о. міністра охорони здоров'я України Уляна Супрун не має документів, які б підтверджували наявність в неї вищої освіти, її призначення та призначення заступників міністра, а також покладання обов'язків міністра охорони здоров'я грубо порушує вимоги законодавства щодо порядку проходження державної служби та порядку призначення державних службовців першої та другої категорій. Зазначене правопорушення, у тому числі, допущене з вини посадових осіб Кабінету міністрів України", – написав Олег Панасенко.
Це було написано 15 вересня.
А вже 22 Панасенко виступив з гнівним постом з приводу "процесу виходу Уляни Супрун з громадянства США", паралельно пройшовшись по чоловікові Супрун – Марку, так, ніби він керував охороною відомства і ледь не тітушок на мітингувальників нацьковував.
Попри це, МОЗ дало Панасенку чітку відповідь щодо громадянства Уляни та про те, чи має якесь відношення до міністерства її чоловік.
І хоча Супрун запрошувала людей поспілкуватися, пояснити ситуацію, мітингувальники на контакт не пішли.
І якщо розібратися, то "американське громадянство", "відсутність диплому", "скорочення", "звільнення" – це, в принципі, такий самий симулякр, підкинутий російською пропагандою, як і "непрофесійна поліція", "корумпована армія", "антинародна політика уряду". Але,схоже, комусь вигідно, щоб люди велись на симулякри.
Якщо подивитися, які медіа висвітлили акцію з голодування під МОЗ, то ми тут зустрінемо добре відомі нам Вєсті, видання з російським капіталом РИА НОВОСТИ, власне російський сайт "Антифашист" і один з найбільш сумно відомих сайтів терористів Донбасу "Анна Ньюз", що "прославився" своїми фейками, які виходять за рамки здорового глузду.
Попри заяви Уляни Супрун про необґрунтованість обвинувачень про масові звільнення, попри те, що людина зі здоровим глуздом зрозуміє, щоб без реформ в сфері медицини мед галузь приречена, що під час реформ інтереси певних груп будуть зачеплені (в першу чергу тих керівників мед установ, що десятиліттями відмивали кошти на пацієнтах), пікетувальники заявляють, що будуть стояти до перемоги... Що це, невігластво, піар, чи політичне замовлення? Цікава обставина: нещодавно на посаду заступника міністра пророчили Наталію Низову, соратницю екс-міністра – регіоналки Богатирьової. Але от незадача – Супрун своїми заступниками призначила інших людей, до речі, не причетних до так званої "фармацевтичної мафії". А саме щодо призначень заступників найбільше репетує заступник Волинця Панасенко. До речі, згадана Богатирьова – напарниця олігарха Ахметова, у якого є свої інтереси у фармацевтичній галузі. Після появи нового менеджменту в МОЗ схеми "фармакологічної мафії" можуть накритися "мідним тазом". Схоже, олігарх вирішив "замовити" нове керівництво МОЗ людям, що мають відносний рівень довіри в суспільстві – типу незалежним профспілкам. Втім, насправді, в Україні профспілки завжди були під контролем великих промисловців. А той же Волинець як лідер гірничої профспілки, робив заяви чи організовував заходи підтримки тим шахтам, що й належать Ахметову.

"Єврорерортер"