вівторок, 2 червня 2015 р.

Ілля Кенігштейн вважає досвід Ізраїлю найбільш підходящим для застосування в Україні

У червні 2014 року IT-підприємець із США Бретт Вілсон написав статтю для сайту Re/code, заголовок якої говорив, що "у американських IT-компаній багато на кону в Україні", пише оглядач "РБК-Україна" Юлія Абібок. "Український IT-сектор вражає, - писав Уїлсон. - Як одна з найбільших індустрій країни, IT в Україні є ключовим компонентом її майбутнього економічного успіху. Сьогодні обсяг експорту програмних послуг та розробки програмного забезпечення з України становить близько 2 млрд дол. На рік. До 2012 року в Україні було понад 4 тис. аутсорсингових компаній, сектор зростав на 25% з року в рік; економісти прогнозують, що двохмільярдна індустрія зросте на 85% протягом наступних шести років. Мабуть, сама красномовна статистика про важливість IT для економіки Україна - те, що в 2011 році вперше в історії цієї держави IT-сервіси перевищили обсяг експорту української зброї".
"Приголомшливий кількість американських технологічних компаній наймають розробників в Україні, але ви можете про це не знати. Українська Техіндустрія відповідальна за вбудовані в автомобіль інформаційно-розважальні системи Ford'а, зазначене нагородами додаток для фотографій Reuters, якість обслуговування роздрібних клієнтів Nokia і систему управління ризиками Deutsche Bank, крім багато чого іншого", - перераховував американський бізнесмен.
З тих пір української IT-індустрії додалося відповідальності - тепер на ній, ні багато ні мало, українську державу.
Українські айтішники, які зіграли помітну роль в Евромайдане, роблять чи не найбільший внесок у підтримку постреволюційної України, працюючи в якості волонтерів і у високих кабінетах в Києві, і на лінії фронту. Існуюча автономно від держави індустрія фактично інкорпоровані в держструктури або частково замінила їх власними, намагаючись переробити і перезапустити застарілий і неефективний механізм.
У той час, як стара економіка України переживає стрімке розпад через руйнування промислової бази на сході, українська IT-індустрія продовжує фігурувати у всіляких звітах, як один з найперспективніших економічних кластерів України слідом за сільським господарством.
:: Шлях Ізраїлю
Коли в 1991 році батько відомого в Україні IT-підприємця Іллі Кенігштейн переїхав з СРСР до Ізраїлю, він, доктор соціології, заробляв на життя миттям посуду. За кілька років після "перебудови" 4,5-мільйонний Ізраїль поповнився приблизно мільйоном радянських євреїв.
Гідної роботи для багатьох з них, як правило, добре освічених і заповзятливих, у державі не було. Ізраїль прийняв виклик.
"Ізраїльтяни придумали дві речі: програму, яка називається "Йозма" ("Ініціатива"), і Офіс головного ученого при міністерстві торгівлі, промисловості та зайнятості, - розповідає Ілля Кенігштейн. - Офіс головного ученого розробив програму по створенню і впровадженню науково-технологічних теплиць. По суті, це були бізнес-інкубатори, але з тією різницею, що інкубаційний період для стартапів був набагато довше, не три місяці, а півтора-два роки, а інвестиції в них - набагато вище, до 1-2 млн дол. Головним критерієм потрапляння в цю науково-технологічну теплицю була інноваційність".
Таких теплиць по країні було створено 22. "За програмою "Йозма" передбачався збір приватних коштів на їх фінансування. За рахунок діаспори в США і Канаді Ізраїлю вдалося зібрати 100 млн дол. Разом з іншими приватними коштами в рамках програми були створені десять венчурних фондів з капіталом в 20 млн дол. кожен. Новостворене Агентство із залучення інвестицій початок залучати в країну найбільші міжнародні інноваційні компанії. Таким чином, з 2000 років в Ізраїлі розпочався стартап-бум", - розповів Ілля Кенігштейн.
Вираз "стартап-нація" після виходу однойменної книги для Ізраїлю стало самоназвою. Сьогодні в маленькій державі, постійно живе в стані війни, працюють центри дослідження і розробки (R&D) Apple, Google, Samsung, Alcatel-Lucent, Nokia, віднедавна - BlackBerry, що купила за 100 млн дол. Ізраїльський стартап з безпечного обміну файлами WatchDox, та ін.
Ілля Кенігштейн вважає досвід Ізраїлю таким, що найбільш підходить для застосування в Україні.
З ним згоден один з найавторитетніших українських венчурних інвесторів, президент IT-консорціуму GrowthUP Group Денис Довгополий. "Війна, високий рівень людей з технічною освітою, маленький внутрішній ринок, - перелічив він подібності двох держав. - Але, на відміну від Ізраїлю, ми не можемо спертися на нашу діаспору, оскільки вона не дуже технологічна і мало підприємницька. Залучати, як Ізраїль, кошти від діаспори по всьому світу ми теж не можемо. Державні програми у нас неефективні, їх часто розкрадають. Тому застосувати цю модель в чистому вигляді у нас не вийшло б, треба шукати щось своє. Голов для цього у нас вистачає - галузь існує досить довго, і є люди, які штовхають її вперед".
:: Новий етап?
Проблема, однак, полягає ще й у тому, що українські голови іноді дивляться в різні боки.
"Ні консолідованої точки зору в сфері IT, що потрібно для розвитку цієї сфери, - сказала екс-радник міністра економіки України, виконавчий директор Ukrainian Venture Capital and Private Equity Association Яника Мірило. - Наприклад, коли я прийшла в міністерство, я провела зустріч з різними представниками IT-індустрії. Вони кажуть: "Потрібно популяризувати IT". Згодна, потрібно. "Потрібно стимулювати IT". Згодна, потрібно. Я готова в хорошому сенсі слова бути самим енергійним лобістом IT. Що потрібно зробити? Скасувати якісь обмеження? Ввести якісь пільги? Дати якісь преференції? Не чіпати нічого? Ні конкретики. Зрозуміло, що потрібно створювати екосистему, через інкубатори, акселератори, ангелів, гранти на старт та розвиток бізнесу, і так далі, але немає цієї стратегії в державі Україна, немає консолідованої позиції представників галузі. Навіть якби міністр економіки хотів підтримати розвиток IT, він не знав би, кого і як підтримувати".
У січні в інтерв'ю заступник голови Адміністрації Президента, колишній директор Microsoft-Україна Дмитро Шимків заявив, що українські IT-компанії більше не будуть користуватися спеціальним податковим режимом з 5-відсотковим податком на прибуток. Заява викликала бурю емоцій в Інтернеті - від обурення до палкої підтримки.
У той же час виконавчий директор Асоціації "Інформаційні технології України" Віктор Валєєв вважає, що українським розробникам потрібно знизити податкове навантаження на зарплати.
"IT-індустрія - експортер з високою часткою оплати праці в собівартості продукції. Нам наплювати на облікову ставку за кредитами в Україні і на швидкість обробки вантажів на митниці. Але, якщо у металургів чи хіміків частка витрат на оплату праці в собівартості продукції 7-8%, їм немає особливо різниці, чи буде єдиний соціальний внесок 10% або 30% - це 1-2% у собівартості. А для нас різниця між першим і другим варіантами - 30-40%. Плюс 20% до собівартості розробки - і ви вже не конкурентні на світових ринках", - пояснив Віктор Валєєв.
Здається, логіка проста. Якщо український програміст привертає в країну валюту, як мало хто інший, і витрачає її тут, то в інтересах держави сприяти тому, щоб цей потік не припинявся. Але переважна більшість програмістів в аутсорсингових компаніях працюють на єдиному податку, як фізособи-підприємці, заперечив Денис Довгополий.
"Проблема аутсорсингу в тому, що з 2005 року зарплата програміста виросла в три рази. А вартість замовлень в деяких компаніях - злегка виросла, на відсотки, у багатьох - впала, і суттєво, чи залишилася на колишньому рівні. Рано чи пізно при поточних трендах галузь перестане бути економічно ефективною. Відповідно, стимулюючи її, ми наближаємо цю мить. Пільгами на зарплату питання принципово не вирішується, просто колапс настане трохи пізніше", - сказав Денис Довгополий.
Яника Мірило з цим солідарна: "Аутсорсинг, в більшій мірі, підтримуюча функція для наступного етапу. Естонія це все пройшла. Ми працюємо на аутсорсингу для Скандинавії, але у нас більше немає дешевої робочої сили, що ж робити? Треба створювати екосистему для наступного етапу. Я б не сказала, що Україна - дешевий робочий ринок. Наприклад, у нас в Естонії є підприємство, яке займається цифровим маркетингом. Ми аналізували: найняти програмістів з України або з інших країн? Найняли з Британії. Хоч я і дуже великий патріот, але ціни в Единбурзі були нижчі, ніж в Україні. Велика кількість дешевих мізків в Україні - це міф".
:: Справа не в грошах
Але грошове питання - це тільки вершина айсберга проблем українського IT-бізнесу. В іншому опитані РБК-Україна представники цієї сфери солідарні: головне, чого не вистачає Україні, - це ефективні правоохоронна і судова система. Без них другого етапу після аутсорсингу може просто не бути.
"У нас в країні компанії не інкорпоруються. Більшість стартапів - це іноземні компанії. Причина? Відсутність правильного підприємницького клімату, - пояснив Денис Довгополий. - У Німеччині для R&D податки значно вище, ніж в Україні. Ти несеш ті ж витрати, але інкорпоріруешься там , де до тебе не приходять з обшуками, де працює законодавство про інтелектуальну власність і, головне, - все міноритарії захищені, так що інвестори готові вкладатися в твій стартап. У нас всі відмови від інвестицій були пов'язані не з тим, що в Україні не ввели пільги, а з черговим обшуком в якій-небудь компанії. У цьому сенсі жодних особливих проблем, відмінних від проблем інших підприємців, у IT-підприємців немає".
Про проблеми із захистом інтелектуальної власності кореспонденту "РБК-Україна" розповідали багато IT-підприємці. З української правоохоронної та судової системами краще не зв'язуватися, оскільки спір автоматично переводиться у почергове вимагання з боку слідчого, прокурора і судді у кожного учасника протистояння.
"Потрібно бути неосудним людиною, щоб продавати з України технологію як індивідуальну власність, - говорить Віктор Валєєв. - У нас теж були випадки, коли партнери рубалися за програму, з усією принадністю наших судів і міліції. Така перспектива нікого не приваблює. Тому потужні фонди інвестувати в українську інтелектуальну власність не будуть. Частково тому, що вони знають про цю проблему, частково - тому, що знають інші, більш правильні локації".
І Ілля Кенігштейн, і Денис Довгополий переконані, що почати розплутувати весь цей клубок проблем український уряд міг би з дерегуляції бізнесу.
"У 2002 році я їздив до Чехії і після повернення попросив юридичну компанію порахувати кількість сторінок у законах, якими регламентується діяльність нашої компанії, - згадав Денис Довгополий. - Після цього ми склали у висоту пачки паперу з такою ж кількістю сторінок - вийшло вище мого зросту. А я приїхав з Чехії з чеським Податковим кодексом - це були дві брошури. Наша позиція така, що будь-які зміни в поточному законодавстві - це не зменшення цієї стопки паперів, а збільшення. Тому на питання "Що б ви поміняли?" я відповідаю: "Спалив би це все".
Потім державі слід точково займатися залученням великих іноземних інвесторів, підлаштовуючись під індивідуальні умови кожного, "починаючи від податкового режиму і закінчуючи пошуком персоналу та офісу", і даючи гарантії виконання всіх цих умов на рівні Президента і глави уряду, продовжив Ілля Кенігштейн.
Як показує іноземний досвід від США до Сінгапуру, історія успішних "стартап-націй" завжди має аналогічне початок: потужні дослідницькі центри і сприятливі умови для розвитку бізнесу.
"І багато грошей, - сміється Яника Мірило, - чого в України немає". Чого ще немає в України, продовжила вона, це обов'язкової історії успіху, що "пролунала на весь світ".
"В Естонії була одна історія успіху - Skype, завдяки якій в уряді зрозуміли, що IT-підприємництво потрібно розвивати. Далі були 10 років систематичної роботи. І тільки через 10 років в Естонії почали з'являтися нові успішні стартапи. Але у Естонії були європейські гроші, а не тільки естонські. І реалізовувалося дуже багато дорогих проектів. Наприклад, для старшокласників створювали навчальні підприємства, які дозволяли їм зрозуміти, як бути підприємцем. Ця програма коштувала приблизно 200 тис. євро. Чи була саме від неї якась віддача - зрозуміти важко".
Ще одна правда полягає в тому, що українській державі IT-бізнес не був цікавий через відсутність сенсу для чиновників брати участь у шантажі або захопленні таких підприємств. Як каже Денис Довгополий: "П'ять мільйонів рядків коду і домен - і що ти будеш з цим робити?".
IT - не та сфера, в якій можна ефективно зловживати владою. Тому сьогодні ми маємо ситуацію, коли будь гідний український стартап разом із західними інвестиціями отримує і західну прописку.
Якщо найближчим часом умови для ведення бізнесу тут не зміняться, це означатиме застій в багатообіцяючою індустрії. Іноземні замовлення і інвестиції дістануться компаніям в інших країнах, що розвиваються, а кращі уми впевненіше потягнуться за кордон.

"ЄВРОРЕПОРТЕР"

Костянтин Єлісєєв: у нас є конкретна дата для запровадження безвізового режиму з Європою

Після Ризького саміту серед країн-членів Євросоюзу (ЄС) не залишилося противників отримання Україною безвізового режиму. Про це в ході восьмого Київського форуму повідомив представник України при Європейському Союзі Костянтин Єлісєєв, передає кореспондент "РБК-Україна".
Зокрема, за його словами, після Ризького саміту вже не залишилося противників серед країн-членів ЄС у питанні отримання Україною безвізового режиму.
"Для того, щоб отримати цей режим, нам не потрібні ніякі саміти, нам треба просто виконати технічні критерії, які зазначили в плані дій щодо лібералізації візового режиму. Це реальність. Це неминуче майбутнє. І я переконаний, що ми в 2016 році будемо мати такий режим. У нас є конкретна дата для запровадження цього режиму", - зазначив Єлісєєв.
Нагадаємо, що у четвер, 28 травня, ЄС підписав угоду про короткостроковий безвізовий режим з Сент-Люсією, Домінікою, Гренадою, Сент-Вінсентом і Гренадинами, Вануату, Самоа, Тринідадом і Тобаго на церемонії, яка відбулася у Брюсселі.
Новий режим передбачає можливість безвізових поїздок для громадян ЄС при поїздках на територію цих країн і навпаки, терміном перебування 90 днів у будь-180-денний період.
"Сьогоднішні угоди будуть стимулювати розвиток туризму і гарного бізнесу між ЄС і цими сімома країнами", - сказала Занда Калниня-Лукашевица.
Для того, щоб зробити безвізову поїздку, громадяни ЄС і країн, що підписали конвенцію, повинні мати при собі дійсний дипломатичний, службовий/офіційний або спеціальний паспорт. Безвізовий режим діє для всіх категорій людей і для будь-яких цілей поїздки (наприклад, туризм, культурні візити, наукова діяльність, сімейні візити, бізнес тощо), за винятком осіб, які подорожують для здійснення платної діяльності.
Повідомляється, що рішення про укладення угод буде відправлено в Європейський парламент. Однак вони будуть діяти на тимчасовій основі з 28 травня 2015 р.
Ірландія і Великорбритания не підлягають застосуванню угоди, відповідно до протоколів, що додаються до договорів ЄС. Візовий режим для цих держав діє з урахуванням національного законодавства.

"ЄВРОРЕПОРТЕР"

Автоматичний режим відшкодування ПДВ дав збій

Зокрема, "Метінвест" Ріната Ахметова заявляє, що ряд підприємств були відключені від режиму оперативного повернення податку, повідомляє власкор "РБК-Україна" Наталія Непряхіна. Ця ж проблема торкнулася Ferrexpo і "Євраз-Україна". А по більше, ніж 30 підприємств виник технічний борг. Представники бізнесу, як податкові боржники, не можуть претендувати на "автомат". Більш того, Нацбанк відмовляється продавати їм валюту для здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Мінфін обіцяє вирішити проблему з боргом влітку, а в ДФС хочуть переглянути критерії для автоматичного відшкодування ПДВ.
::: Режим дав збій
З початку травня бізнес почав активно заявляти про проблеми з відшкодуванням ПДВ. Проблема навіть не в поверненні податку - бізнес завжди скаржився на систему, накопичення боргів, ручний режим управління і неможливість влади остаточно вирішити це питання. Складності - з автоматичним поверненням ПДВ.
Так, невідшкодування ПДВ може призвести до повної зупинки "Запоріжсталі", ММК ім. Ілліча і Єнакіївського метзаводу (всі входять до СКМ Ріната Ахметова). Гендиректор "Метінвесту" Юрій Риженков оцінив заборгованість держави перед підприємствами в більш ніж 3,5 млрд грн. Очевидно, що мова йде про неповернення в цілому, не тільки в режимі "автомата".
В цілому, за словами голови Федерації металургів україни Cергія Біленького, на 1 квітня заборгованість у галузі становила 5,6 млрд грн, у тому числі прострочена. "Щомісяця більше 30% заявок не задовольняються, неможливо так будувати свої фінансові плани", - сказав Біленький.
"Автомат", в той же час, хоч якось працював, додав Біленький, але почалися відключення і від цього режиму. "При чому без пояснень з боку податкових органів. Проблема не у факті відключення, а в тому, що це відбувається без пояснення причин, тобто все це непрозоро", - додає Біленький.
За даними Державної фіскальної служби (ДФС), сьогодні борг перед металургами становить 7 млрд грн. Найбільше держава винна "Арселорміттал Кривий Ріг" (1,4 млрд грн), ММК ім. Ілліча (1,1 млрд грн), Дніпровського меткомбінату ім. Дзержинського (911 млн грн), "Азовсталі" (860 млн грн) і "Запоріжсталі" (720 млн грн).
За підрахунками Федерації роботодавців, на початок квітня обсяг безкоштовного кредитування бюджету бізнесом склав 100 млрд грн, з яких понад 63 млрд грн - борги по ПДВ.
Глава ДФС Роман Насиров на своїй першій прес-конференції пояснив, що це може бути пов'язано зі змінами критеріїв, яким бізнес повинен відповідати, щоб претендувати на оперативне повернення ПДВ.
Згідно з Податковим кодексом, ДФС зобов'язана відшкодувати податок протягом 20 календарних днів після камеральної перевірки. Звичайний формат відшкодування може тривати місяцями. Критерії парламент змінив в кінці грудня. Зі списку критеріїв депутати прибрали відповідність певному рівню зарплати на підприємствах, кількості співробітників. Але внесли вимогу щодо необоротних активів, залишкова балансова вартість яких повинна втричі перевищувати заявлену до відшкодування суму.
Зміни вступили в силу з 1 січня. Однак, за словами Насирова, новації почали ефективно використовуватися бізнесом з березня-квітня.
"Ряд підприємств може не відповідати критеріям в автоматичному режимі. Плюс до того, підприємства, у яких є заборгованість, є запитання у податкової міліції, вони, природно, будуть випадати з автоматичного режиму, - пояснив Роман Насиров. - Але це не означає, що вони не можуть отримувати ПДВ в звичайному форматі. Питання, які є на підприємствах, спрямовуються на доперевірку, і вони отримують ПДВ в такому режимі, але можуть знову потрапити в "автомат"".
Неофіційно в ДФС запевняють, що автоматичне відшкодування для "Метінвесту" - далеко не політичне питання. З групи близько 70% сум податку були повернуті в оперативному форматі, 30% заявок спрямовані на доперевірки з причини наявності в ланцюжку контрагентів фіктивного ПДВ.
"Сказати, що це їхня схема і безпосередня вина, ми не можемо. Але якщо в ланцюжку стоїть фіктивний ПДВ, хтось десь відмив гроші, це все пішло на постачальника послуг, то потрібно перевірити, - сказало РБК-Україна джерело в центральному податковому апараті.- Якщо постачальник послуг для ММК ім. Ілліча мав прихід від фіктивного ПДВ і фактично переніс цей фіктивний ПДВ на ММК, він може бути і не у великому розмірі, але він є, ось що нам робити, відшкодовувати чи ні? Ось він і не потрапляє під автоматичне відшкодування, і не він один".
Проблема величезна, визнають в ДФС. Навіть незважаючи на пілотне впровадження електронного адміністрування ПДВ, яке, як запевняють податківці, дозволяє їм бачити все і всіх.
"Днями ми зупинили банальні вкидання "повітряного" ПДВ рівними сумами. У Святошинському районі Києва однією пачкою вкинули 4,3 млрд грн тільки ПДВ. З них 188 млн грн встигло розійтися на вигодонабувачів, решту -зупинили і зараз перевіряємо", - сказав співробітник центрального апарату ДФС.
Сергій Біленький сумнівається в наявності фіктивного ПДВ. А якщо це і так, то в ДФС повинні про це сказати підприємствам. Сказали чи ні "Метінвесту" - зрозуміти неможливо.
Публічно Риженков каже, що причини відключення від "автомата" контролюючі органи не називають. А на запит РБК-Україна в "Метінвесті" не вважали за потрібне відповідати.
Хоча, якщо підняти звітність Держказначейства по відшкодуванню ПДВ за чотири місяці, зазначені три підприємства групи ПДВ отримували. Так, ММК ім. Ілліча в січні і квітні отримали 753,6 млн. грн (у лютому-березні підприємства в реєстрі немає), "Запоріжсталі" за чотири місяці відшкодували 763,5 млн грн (в минулому місяці в реєстрі ще окремим рядком прописано і ТОВ "Запоріжсталь", якому було перераховано 75,16 тис. грн ПДВ). ЄМЗ у реєстрі не значиться тільки в березні, відповідно, за три місяці підприємство отримало 106,62 млн грн.
Інші підприємства "Метінвесту" ("Азовсталь", Харцизький трубний завод) також отримують відшкодування протягом чотирьох місяців. Але незрозуміло в якому режимі. У Мінфіні уточнюють, що дані Держказначейства акумулюють обидва режими.
Крім того, РБК-Україна стало відомо, що проблеми з автоматичним поверненням ПДВ мають Ferrexpo (Полтавський ГЗК) і "Євраз-Україна" ("Суха балка" і ДМЗ ім. Петровського). Про це сказали кілька представників бізнес-асоціацій.
В самих групах також вирішили не відповідати на запит РБК-Україна. В Ferrexpo лише зазначили, що "зможуть про це сказати тільки через пару тижнів". По Полтавському ГЗК даних на сайті Держказначейства немає. А "Євраз Суха балка"," і ДМЗ з початку року держава відшкодувала понад 585 млн грн.
Сам бізнес та асоціації не дуже охоче говорять про свої проблеми з ПДВ. Вони відзначають, що "такі сигнали надходять систематично.
В одній з великих асоціацій РБК-Україна сказали, що на перехідному етапі, коли уряд запускав пілот по електронному адмініструванні, ДФС обдзвонювала "окремо обрані" підприємства та розповідала, як порядково заповнити декларацію з ПДВ, щоб не втратити можливість автоматичного відшкодування.
Гендиректор "Айсберг ЛТД" (виробник холодильного обладнання) Олег Антоненко сказав, що його компанія, навпаки, минулого місяця потрапила під режим автоматичного відшкодування ПДВ на суму 780 тис. грн. Але відбувається це так спонтанно, що він навіть не може сказати, що буде в наступному місяці.
Автоматичне відшкодування для "Айсберг ЛТД", звичайно, плюс, але як отримати загальний борг, який висить з жовтня минулого року на суму 3,2 млн грн, Антоненко не знає.
"Одержати виразну відповідь ми не можемо, я задаю питання обласній податковій, вони посилаються на те, що свої функції вони виконали, а гроші знаходяться в казначействі, - розповів бізнесмен. - Ще в березні ми написали в Держказначейство, виразної відповіді не отримали. Поки я намагаюся мирним способом вирішити цю проблему, я не звик до судових розбірок з державою".
Поки держава накопичує борги, "Айсберг ЛТД" змушена вводити ліміт на експортні поставки. Зокрема, один контракт щодо постачання холодильного обладнання на мережу супермаркетів Carrefour в Грузії компанії виконала, від другого поки довелося відмовитися.
"Це безумство, у мене серце кров'ю обливається. Сьогодні звернулися до податкового комітету парламенту, вони пообіцяли розібратися", - зазначає Антоненко.
::: З боргом чи ні
Як з'ясувалося, крім фіктивного ПДВ, підприємства можуть дійсно не відповідати критеріям для автоматичного повернення ПДВ. Зокрема, мова йде про умови відсутності податкового боргу. Однак по ряду підприємств (більш 30) заборгованість виникла з технічних причин.
Голова центрального офісу з обслуговування великих платників податків Ігор Процай пояснив, що проблема з'явилася в 2014 році. Коли приймався Податковий кодекс, розділом з податку на прибуток були змінені умови подання декларації, сплати податку та запроваджено авансові платежі, в тому числі, аванси з виплачених дивідендів. В казначействі були три різні рахунки, куди бізнес сплачував податок на прибуток, аванси по прибутку і аванси по дивідендах.
"Прописаний алгоритм, який трактував норму кодексу таким чином, що сплата авансів при дивідендах може бути зарахована в рахунок річної декларації, якщо сума задекларованого прибутку вища, ніж раніше сплачені 1/12, - пояснив Процай. - Але, оскільки фінансовий результат був низький, то всі компанії та іноземні в тому числі отримали нуль за рік або мінус і, відповідно, почали претендувати на аванси. А, як виявилося, претендувати вони не могли, так як у картці платника ці переплати не значилися".
Заступник міністра фінансів Олена Макеєва підтвердила: штучно створені механізми сплати призвели до того, що авансові платежі з прибутку при виплаті дивідендів взагалі не обліковуються в особових картках платників в базі ДФС.
Переплати з податку на прибуток, за станом на середину поточного тижня, склали 25 млрд грн. Цей технічний борг є причиною, яка не дозволяє бізнесу претендувати на автоматичне повернення податку.
Зокрема, за даними РБК-Україна, з такою проблемою зіткнулися "Кривбасзалізрудком", "Куб-газ", "Зара-Україна", "Ріглі Україна", "Мастерфудсендеффем Україна", "Укрнафта", "Тойота-Україна". Ці компанії мають найбільший обсяг технічної недоїмки - майже 290 млн грн.
Однак, наприклад, компанія "Баєрсдорф Україна" (технічний борг 3,5 млн грн) через Київський апеляційний адміністративний суд зобов'язала центральний офіс по роботі з великими платниками "здійснити коригування в інтегрованій картці платника і відобразити переплату, яка виникла за рахунок сплати авансових внесків з виплачених дивідендів".
Але Процай зазначив, що ця проблема не є ключовою причиною для невідшкодування в "автоматі", але заважає їм здійснювати зовнішньоекономічну діяльність. Наприклад, Нацбанк відмовляє їм у купівлі валюти.
"Ми вже попередили Нацбанк, сказали, що ми знаємо про проблему і її вирішуємо", - сказав Ігор Процай.
Олена Макеєва додала, що проблема з технічним боргом буде вирішена влітку. Але, якщо всі підприємства, аванси по дивідендах яких штучно підвисли" (больше 3,6 млрд грн), захочуть користуватися своїми коштами, в бюджеті утворюється дірка. Чим перекрити цей дефіцит - у Мінфіні поки вирішують.
Варто зазначити, що вже як тиждень в Україні працює офіс бізнес-обмудсмена, якому вже надійшло 50 скарг від бізнесу. У топ-3 держорганів, на роботу яких найчастіше нарікає бізнес, входить ДФС. І кілька звернень бізнесу стосувалися саме відшкодування ПДВ.
Одна зі справ вже знаходиться на другому етапі розгляду по суті. Підприємство, яке бізнес-обмудсмен Альгідрас Шемета не називає, вказувало на проблеми у загальному режимі відшкодування ПДВ.
"Будемо розглядати вже саму процедуру відшкодування і ми маємо право вимагати необхідну інформацію у держорганів по суті справи, - пояснив Шемета. - Щоб робити глибокі висновки, потрібно мати первинну документацію. Відшкодування ПДВ - це серйозна проблема для бізнесу з точки зору оборотних коштів. І ми будемо рекомендувати, щоб порушення були усунуті".
::: Критерії можуть змінитися
Поки підприємства працюють в режимі обмеженого доступу до автоматичного відшкодування, в ДФС не виключають, що критерії можуть переглянути. Нарівні з розвитком електронних сервісів, відпрацюванням в тестовому режимі механізмів електронного адміністрування ПДВ, удосконалення критеріїв є чи не першочерговим завданням для нового керівництва податкового відомства.
"Ми будемо переглядати і пропонувати Мінфіну більш ефективні підходи до автоматичного режиму. Як це буде відбуватися, ми будемо інформувати", - заявив Роман Насиров.
Неофіційно в ДФС пояснили, що запропоновані та прийняті в грудні нові критерії дуже суб'єктивні. Ряд умов на їх дотримання не можна перевірити.
"Наприклад, наявність основних фондів. Це законна норма, яка була включена не нами, але коли у податковій міліції, районній, обласній податковій є запитання до наявності фондів, у нас немає інших способів, як робити допроверку, - сказало РБК-Україна джерело в ДФС. - Питання обігу, податкового навантаження, експорту буде залишатися. Просто потрібно нормалізувати їх, щоб вони були менш суб'єктивні, а більш об'єктивні. Є критерії, за якими не маєш інформації і не можеш сказати - так чи ні. Оборот ми бачимо, навантаження теж. Наявність основних фондів - ні".
Для підтвердження критерію за необоротними активами, пояснила Олена Макеєва, потрібен вихід на документальну перевірку. А це не дозволяє бізнесу відшкодовувати ПДВ в автоматичному режимі.
Але підтверджувати наявність основних фондів, що у три рази перевищують заявку на повернення ПДВ, можна і з допомогою аудиторських висновків. Але, по-перше, такої норми немає в законодавстві. По-друге, цими даними зловживають, домальовуючи фінрезультат.
"Перегляд критеріїв не питання сьогоднішнього дня. Ми зацікавлені, щоб було все прозоро: ДФС була впевнена в наданих даних і бізнес не маніпулював. Будемо працювати над цим в рамках податкової реформи", - резюмувала Макєєва.
Перший віце-президент Українського союзу промисловців і підприємців Сергій Прохоров впевнений, що потрібно поставити "жирну крапку в цьому багаторічному дурдомі". Але, в той же час, вносити корективи в критерії відшкодування потрібно при повній участі і підтримці бізнесу. Поки ж підприємства будуть терпіти. "Бізнес навчився жити з проблемами", - песимістично сказав Прохоров.
Однією з причин наявності проблеми в системі відшкодування заступник голови ради ФРУ Дмитро Олійник вважає відсутність коштів у бюджеті. Хоча, за даними Мінфіну, профіцит бюджету за чотири місяці склав 8,2 млрд грн.
Крім перегляду критеріїв, в ДФС не виключають чергового випуску ОВДП для погашення боргів по ПДВ перед бізнесом. "Задля відновлення балансу в економіці і підтримки підприємств необхідно раз і назавжди вирішити це питання", - заявив Роман Насиров, додавши, що ДФС звернулася до Мінфіну з пропозицією повернутися до практики попередніх років.
Нагадаємо, держава частково розраховувалася ОВДП перед бізнесом у 2004, 2010 і 2014 роках. У минулому році обсяг емісії був запланований на рівні 17 млрд грн. Але, за даними Мінфіну, на листопад відомство емітувало обумаг на майже 6,83 млрд грн.
"Ми про це сьогодні говорили з Романом Насировим, головою комітету з питань податкової та митної політики Ніною Южаніною, - сказала РБК-Україна Олена Макеєва. - Насамперед, ми повинні проаналізувати досвід попередніх випусків, врахувати всі ризики, поспілкуватися з бізнесом - хочуть вони цього чи ні і погодити це питання з МВФ".
Це не означає, що випуск ПДВ-паперів відбудеться як один з можливих способів вирішення проблеми з боргами по ПДВ - але не з переплатами з податку на прибуток. Хоча Ігор Білоус, перебуваючи на посаді голови ДФС, пропонував за аналогією з ПДВ-ОВДП розрахуватися з бізнесом паперами з прибутку.
В емісії паперів почасти логіка є. Якщо з 1 липня буде в повному обсязі запущений механізм електронного адміністрування ПДВ, то всі підприємства повинні перебувати в однакових умовах і отримувати податок в оперативному режимі. Аналіз надходжень ПДВ в режимі on-line не передбачає проведення перевірок достовірності заявки на відшкодування.

КОРИСНО ЗНАТИ: до питання вибору пультової охорони...

Як не стати жертвою аферистів при виборі пультової охорони. Аналіз ринку послуг пультової охорони. Як вибирати пультову охорону? Про це нам у комментарі повідомив глава партії СІРІУС Ігор Ніколенко. 
Питання вибору компанії, що здійснює пультову охорону, є дуже важливим для забезпечення безпеки та надійності охорони Вашого житла та офісу. Звернімося до статистики. Згідно статистики корпорації СІРІУС, на сьогоднішній день у м. Києві працює близько 200 приватних пультів. І це при тому, що собівартість функціонування надійного пульта становить мінімум 1 000 000 грн. на місяць. Тобто, щоб пульт вийшов на самоокупність, треба підключити не менш ніж 4 000 об’єктів. І це тільки самоокупність! А прибуток? Виходить, на чомусь економлять.
Давайте подивимось, на чому можна зекономити, та наслідки цієї економії.
1. Зменшення кількості машин швидкого реагування – збільшення часу реагування
2. Зменшення заробітної платні – текучка кадрів, непрофесійні співробітники
3. На пульті тільки один оператор – тривоги обробляються по черзі, можливість пропустити тривогу
4. Відсутність резервування пультового обладнання – у випадку технічних неполадок, всі об’єкти залишаються без охорони
5. У деяких компаніях, заради економії, у машині їздить тільки один охоронець
6. Економія на матеріально-технічній базі
Як наслідок, реагування на виклик за тривожною кнопкою, коли важлива кожна секунда, виглядає наступним чином.
Якщо на пульті немає перебоїв з електроенергією та якщо єдиний черговий оператор не обробляє інший виклик або не вийшов за природною потребою, то він викликає одну із двох чергових машин. Якщо найближча до місця спрацювання тривожної кнопки  машина не виїхала на інший виклик і якщо не зламається, то через півгодини після спрацювання тривожної кнопки «Таврія» з двома охоронцями-пенсіонерами,  прибуває на місце злочину. Після чого охоронці аналізують ситуацію та приймають рішення: виходити з машини чи викликати міліцію.
Вам така робота здається вигадкою?
Згідно із статистикою, з 200 київських пультових компаній, кількість груп затримання в межах міста:
більше 12 – 3 пультові компанії;
від 6 до 12 – 5 пультових компаній;
від 1 до 5 – 12 пультових компаній;
Інші 180 охоронних компаній, що пропонують послуги пультової охорони – зовсім не мають власних груп затримання. Вони працюють виключно як посередники.
У деяких компаніях, заради економії, у машині їздить тільки один водій-охоронець.
Більшість пультів не маючи власних машин швидкого реагування, у випадку тривоги телефонують на пульт корпораціїї СІРІУС або іншої пультової компанії і просять виїхати на виклик. У цьому випадку втрачаються додаткові хвилини, а  наряд, що виїхав, не має повної інформації про зазначений об’єкт та характер тривоги.
Деякі посередницькі компанії крім того, що не мають власних груп затримання, заради додаткової економії, співпрацюють по субподряду з пультовою компанією де всього 2 машини на Київ!
Давайте розглянемо, за якими критеріями треба вибирати пультову охорону.
1. Наявність власних машин швидкого реагування. 
Якщо Вам кажуть, що при спрацюванні сигналізації одразу викликаються всі машини всіх охоронних структур, котрі знаходяться неподалік – це означає, що оператор телефонує на інший пульт і просить виїхати на виклик. Оператор не може знати, де насправді знаходиться найближча машина іншої фірми. Додатково витрачається час на телефонні переговори, причому наряд не має повної інформації про об’єкт та характер тривоги.
2. Кількість машин швидкого реагування. 
Від кількості машин залежить час реагування. Якщо Вам кажуть, що Вам пощастило і найближча машина знаходиться неподалік від Вашого офісу – це не означає, що час реагування буде мінімальним. Під час спрацювання сигналізації машина може знаходитись на іншому виклику, оглядати інші об’єкти, тощо. Крім того, з точки зору тактики, на виклик повинні приїхати декілька машин.
3. Наявність повного екіпажу у машинах швидкого реагування.
Екіпаж машини швидкого реагування складається із водія-охоронця, та одного чи двох бійців. У деяких компаніях, заради економії, у машині їздить тільки один водій-охоронець.
4. Матеріально-технічна база.
Якщо у групах використовуються старі авто, то не виключена ймовірність, що у відповідальний момент машина зламається.
5. Підготовка бійців групи швидкого реагування.
Якщо Вам кажуть, що у групах швидкого реагування працюють виключно професіонали, у минулому працівники міліції – можливо у групах працюють пенсіонери МВС, котрим виповнилось 50 років. Ці бійці не претендують на велику заробітну платню. Але що вони зроблять, коли треба затримати міцного злочинця? Викличуть міліцію, не виходячи з машини?
6. Надійність бійців групи швидкого реагування.
Інколи  під час затримання бійці групи швидкого реагування мають доступ до Ваших матеріальних цінностей, тому треба бути впевненими у їх порядності та надійності.
7. Наявність повного резервування всіх структурних одиниць та вузлів пультового обладнання, що забезпечує його безперебійну роботу за будь-яких обставин.
8. Текучка кадрів.
Для більшості пультів притаманна велика текучка серед охоронців. Там вважають, що будь-якого охоронця можна легко замінити. Це так, але має негативні наслідки:
- незнання об’єктів новими фахівцями  збільшує  час реагування;
- збільшується виток інформації та, як наслідок, ймовірність наводок;
- погіршується відношення до роботи.

"Єврорепортер"

Інтерпол відмовився оголошувати в розшук біглого Пшонку

Міжнародна організація кримінальної поліції Інтерпол відмовилася оголосити в міжнародний розшук колишнього генерального прокурора Віктора Пшонку і колишнього заступника міністра внутрішніх справ Віктора Ратушняка. Про це в інтерв'ю Українським Новинам заявив керівник українського бюро Інтерполу Василь Неволя.
За його словами, експерти міжнародної організації дійшли висновку, що розшук зазначених осіб з використанням системи Інтерполу суперечить вимогам третьої статті статуту організації (заборона будь-якого втручання у справи, які носять політичний, військовий, расовий і релігійний характер) і не відповідає принципам дотримання нейтралітету з боку Інтерполу.

понеділок, 1 червня 2015 р.

«Бойові якути» в українських степах

Звичайне життя звичайних мешканців в Якутській глибинці не рясніє розмаїттям та яскравими подіями. Убогий побут, убогість, горілка, невелика перерва на строкову службу в збройних силах РФ і знову рутина. Але вихід є! Є можливість побачити цивілізований світ і заробити копійку, захищаючи такі близькі і зрозумілі для кожного якутів ідеали "русского мира" в "боротьбі з фашизмом" у братській Україні.
Журналісти за повідомленнями і фотографіями в соціальних мережах, відстежили переміщення групи найманців з Якутії (Росія), які брали участь у бойових діях на боці терористів «ЛНР-ДНР» проти українських збройних сил, які проводять антитерористичну операцію на Донбасі.
Далі для групи якутських найманців починаються суцільні чудеса: шикарна вечеря в ресторані Якутська (31.01.2015), відвідування сауни (01.02.2015), і переліт до столиці Батьківщини - м Москва (04.02.2015).
Відразу з Москви переліт літаком в аеропорт м Ростов-на-Дону і, 06.02.2015 група якутів вже в окупованому Луганську. Після невеликої екскурсії по місту (з обов'язковою демонстрацією "звірств київської хунти") 06-07.02.2015 якути отримують обмундирування і зброю.
Надалі група якутських найманців відправляється на Дебальцевський плацдарм (Чорнухіно), де бере активну участь у штурмі міста Дебальцеве (10-19.02.2015).
21 лютого 2015 якути святкують свій "епічний подвиг" в Луганську, а 26 лютого вже сидять за столиками в московському аеропорту "Шереметьєво". Завдання виконано, гроші отримані і потрібно завезти їх сім'ям в якутський улус.
На початку березня вищевказані якутські добровольці задоволені повернулися в свій улус зворотним шляхом: Авіло-Успенка - аеропорт Ростов-на-Дону - аеропорт "Шереметьєво" - Якутськ і далі на автомобілі додому.
Проте вже в травні 2015 тих же особистостей знову «покликала дорога» - адже в цілому непогана робота і взагалі веселіше, ніж сидить у улусі.
Маршрут вже знайомий: На авто в Якутськ, далі літаком до Москви, звідти літаком до Ростова-на-Дону і автотранспортом через Матвєєв-Курган і Авіло-Успенку на окуповану територію України. При цьому дорога пролягала через якийсь наметове містечко, розташоване в районі н.п.Александровка (Матвєєво-Курганського району Ростовської області).
Правда цього разу допомога "бойових якутів" потрібна вже в г. Донецк, де останні і знаходяться в даний час.
Не інакше, як незабаром планується черговий наступ на підконтрольну України територію, адже, згадуючи Дебальцеве, "бойові якути" завжди поспішають на допомогу туди де «важко і небезпечно».

"ЄВРОРЕПОРТЕР"