неділя, 1 листопада 2015 р.

Чи завжди можна вірити правдорубам?

Мабуть, дуже легко жити у простому світі, де все або чорне, або біле, або "зрада", або "перемога". Це щось на кшталт анестезії, яка допомагає жити без зайвих питань за рахунок спрощень. Але не всі складні речі можна фарбувати у чорно-білу кольорову гаму.
Особливо якщо мотиви не є кришталево-прозорими, і крізь праведний гнів досить чітко проглядається другий шар реальності.
Саме такі думки виникають, коли читаєш певні сучасні дописи, щодо подій в політичному і економічному житті нашої країни.
Особливо, коли йдеться про обидва одразу. У наші дні патріотична риторика з резонансних інформаційних приводів стає інструментом досягнення цілей, далеких від альтруїстичних.
Так, як це трапилося зі спробою вплутати нас – юридичну компанію  Arzinger, яка добре зарекомендувала себе далеко поза межами України і відома своєю участю у багатьох антикорупційних ініціативах і бізнес-волонтерством у різноманітних робочих групах з впровадження реформ – до сумнівної історії.
Ми живемо за принципом "роби добро та кидай його у воду", але в цій ситуації ми не можемо не згадати деякі факти корпоративної біографії Arzinger, якими нехтують автори тієї історії:
1. Юридична допомога шпиталю, який створили громадські організації, що захищають права пацієнтів, які отримали травми під час акцій протесту на Майдані.
2. Зусилля нашого колишнього партнера, нині заступника генерального прокурора Віталія Каська, який у найскладніші для країни дні протистояння на Майдані успішно захистив одного з активістів – Ярослава Притуленка.
3. Робота працівників Arzinger в якості експертів у складі робочих груп з євроінтеграції і інших напрямів реформування української економіки при різних органах державної влади. Результатом чого є низка правових новацій, і, зокрема,  такий суттєвий удар по інтересах фармацевтичної мафії, як передача закупівель лікарських засобів і медичних виробів профільним міжнародним організаціям (ВООЗ, ЮНІСЕФ і пр).
4. Наш внесок у захист економічної конкуренції. Як відомо,  нам належить спів-авторство проекту закону, який передбачає впровадження методики розрахунку штрафів АМКУ – прозорої і захищеної від спроб корупційної маніпуляції.
5. Принципове дистанціювання від політичної діяльності. Саме для того, щоб відділити бізнесові питання від такої роботи на державу, яка вже є чимось більшим за волонтерство pro bono, свого часу Сергій Шкляр та Віталій Касько з партнерського складу фірми перейшли до органів влади на позиції заступника Міністра юстиції з питань виконавчої служби та заступника генпрокурора відповідно. Наші колишні колеги, залишаючи нашу компанію, керувалися шляхетним прагненням змінити зсередини бюрократичну систему, і ми поважаємо їх вибір та пишаємося їхніми досягненнями.
6. Після переходу наших колег  Касько і Шкляра на держслужбу, до нас почали дуже інтенсивно надходити прохання про різного роду допомогу та сприяння щодо питань, що знаходяться в сфері їх компетенції. В той же час, з самого початку ми прийняли для себе рішення, що ми не будемо брати такі проекти в роботу, оскільки дуже добре розуміємо весь тягар відповідальності, який лежить на наших колишніх колегах та не хочимо створювати підстави для інсинуацій з того приводу, що ми маємо спеціальні привілеї.
7. Абсолютне табу на контракти, що можуть зашкодити національній безпеці України. Так, наприклад, в 2014 році ми відмовились від співпраці з одним  з  одіозних російських ЗМІ, який хотів скористатись нашими послугами для оскарження рішення державних органів влади щодо позбавлення його ліцензії в Україні в 2014 році.
8. Віталій Касько, вже на посаді заступника Генпрокурора, знову підняв справу "діамантових" прокурорів, яка мала великий резонанс влітку цього року. І продовжує розкривати інші реальні й значущі для суспільства справи і є чи не єдиним ефективним та безкомпромісним борцем з корупцією в профільних органах.
Тож, як видно з наведеного, далеко не повного переліку, на наше глибоке переконання, патріотизм – це не гасла і популізм, а конкретні вчинки. І у своїй роботі ми дотримуємося дуже високих і суворих етичних стандартів. В тому числі, і під час відбору проектів, за які беремося.
Та згадаємо, що при всій інтенсивності масштабу нашої соціальної активності, ми залишаємося бізнес-структурою. Зі своєю історією і своїми зобов’язаннями.
Серед наших клієнтів з безлічі юрисдикцій –  країн ЄС, США, СНД (у т.ч. і Росії) – є компанії, з якими ми уклали довгострокові контракти задовго до  війни, яку ніхто не міг передбачити. Тоді, коли РФ протягом тривалого часу залишалася основним інвестором в українську економіку.
Зокрема, Arzinger, дійсно, багато років працював з ТНК (зараз - "Роснефть") і 10.10.2014 р. виграв тендер на оскарження дій податкової та зняття арешту з палива.
Однак ще на початковій стадії співпраця щодо даного проекту була припинена за погодженням сторін, і клієнт самостійно без нашої допомоги супроводжував цю справу. 
До речі, Arzinger навіть не отримали свій гонорар за цю справу.
Специфіка нашої професії така, що ми не маємо права розголошувати подробиці роботи з клієнтських проектів, у тому числі і з цього. Хоча воліли б розповісти більше – не заради виправдання, бо нам непотрібно виправдовуватися в тому, чого ми не робили. А заради більш повного і об’єктивного інформування громадськості.
А тепер трохи гіпотез про справжні мотиви, які могли спонукати вкидання інформації про нашу нібито причетність до "нафтових подій" і абсурдні маніпулятивні звинувачення.
Країна змінюється повільно, старі корупційні звички забуваються погано.
Наші колеги – люди честі, і вони прийшли в органи влади з конкретною програмою змін у відповідних сферах, а не як інтегровані лобісти. Це принципове питання нашої корпоративної репутації, яку ми вважаємо однією з найважливіших цінностей.
Тож, враховуючи цю тенденцію, маємо підстави підозрювати, що основною мішенню "випадів" у пресі є далеко не Arzinger.
В даному випадку намагаються поцілити у Віталія Каська та Сергія Шкляра, які реформують такі закорумповані структури, як Генеральна прокуратура та Державна виконавча служба.
Віталій, як відомо, є основним (!!!) претендентом на посаду  антикорупційного прокурора, або навіть генерального прокурора України. А без антикорупційного прокурора не запрацює Національне Антикорупційне Бюро, яке має розслідувати "подвиги" чиновників. А в разі провалу запуску реально незалежних антикорупційних органів до кінця цього року, ЄС гарантовано відмовить Україні в безвізовому режимі.
І, зрозуміло, що боротьба з корупцією не зводиться лише до цього, адже успішність наших дій у цьому напрямі – це питання репутації країни і гарантія залучення іноземних інвестиції в Україну, розвиток економіки і, як наслідок. Збільшення робочих місць і зростання рівня життя.
Отже, інформаційна атака на Віталія Каська є проявом агонії старої корупційної системи, яка своєю отрутою намагається забруднити ті чисті руки, які мають намір її знищити.
З вищевикладеного, думаю, добре зрозуміло, чому Віталія Каська намагаються "дістати" через Arzinger, маніпулюючи суспільною свідомістю, щоб вплинути на сприйняття суспільством його особистості.
Але це марна і дурна спроба. Arzinger має репутацію, Arzinger довіряють клієнти й партнери, Arzinger працює на майбутнє України. Тому за свої ринкові позиції ми спокійні.
Але зводити наклепи на нашого колегу не дамо. Звичайно, він сам вирішуватиме, чи захищати свою честь і гідність у судовому порядку. Але ми вивчаємо можливість початку показового судового розгляду щодо захисту нашої ділової репутації.
Такого роду справи в Україні прийнято вважати безперспективними, але, можливо, ми спростуємо цей стереотип. Бо ми будуємо нову Україну, де не буде наклепників і замовних наклепів, маніпуляторів і замовних маніпуляцій.

Тімур Бондарєв, "ЄВРОРЕПОРТЕР"

0 коментарі:

Дописати коментар