вівторок, 29 вересня 2015 р.

Олег Басилашвілі: Люди як люди, мессир? У путінській Росії - виродки

Чудовий актор і людина Олег Басилашвілі, він же виконавець ролі Воланда ставить питання: а що якби мессир зі своєю булгаковської командою після Москви Сталіна прибув до Москви Путіна. Знайшов би він тут людей? Небезпечна відповідь, як ляпас Путину і путіноїдам всіх чинів до ватників включно...
Олег Басилашвілі: Люди як люди, мессир? У путінській Росії - виродки. Я от думаю: а що було б, якби Воланд прибув до Москви зараз. Тобто не в Москву Сталіна, а в Москву Путіна? І час за сюжетом дуже підходящий.
Як ви пам'ятаєте, під час тріумфального виступу своєї свити на московських підмостках "професор" робить такий філософський відступ, пильно розглядаючи глядачів:
Ну що ж, вони - люди як люди. Люблять гроші, але ж це завжди було... Людство любить гроші, із чого б ті не були зроблені, зі шкіри чи, з паперу, чи з бронзи або із золота. Ну, легковажні... ну, що ж... і милосердя іноді стукається в їхні серця... звичайні люди... загалом, нагадують колишніх... квартирне питання лише зіпсувало їх...
Коли деякі нинішні аналітики уподібнюють нашу епоху тридцятим рокам минулого століття, то вони не зовсім праві.
Ті люди, люди 30-х, дійсно "нагадували колишніх", дореволюційних. Манерами, побутом, уявленнями, освдченістю. Булгаков це добре показує. З нинішніми росіянами людей 30-х по-справжньому ріднить лише одне: любов до грошей. Як же так, заперечить хтось. А ставлення до влади, холуйские славослів'я, поголовна підтримка політики вождя? Хіба все це не схоже на нинішню 86-відсоткову підтримку Путіна?
Відповім: схоже, але тільки ЗОВНІШНЬО. У нас ситуація з загальною якістю населення незмірно гірше, ніж в 30-і роки. Гірше!
Коли ми бачимо кадри кінохроніки, на яких монолітні колони марширують під гаслами "Слава великому Сталіну!", "Смерть троцькістським собакам!", ми повинні бачити, що стоїть за цим. А за цим стоїть громадянська війна, за цим роки геноцидного терору і соціальної дискримінації. За цим стоїть всепроникаючий, як Інтернет, страх. Ось що треба розуміти.
Але коли сучасна російська більшість підтримала "кримнаш", підтримала "Новоросію", у неї за плечима був не досвід Соловків, не досвід розкуркулення, масових розстрілів і Біломорканалу. Нинішній "обиватель" не знає, що це таке - кроки підбитих чоботів НКВС вночі за твоїми дверима. Майже нікого не били по статевих органах на допитах. Ні, у нинішньої більшості за плечима досвід зовсім іншого життя: досвід життя при демократії 90-х, нехай і дуже недосконалої, так, але демократії. Російська більшість, що так полюбила Путіна, вже не знала страху і залізної завіси. Нинішню більшість ніхто не залякував і не примушував. Коли радянський народ у 1939-м, стоячи на мітингах по заводах і фабриках, одностайно гавкав після нападу на Фінляндію: "Хай живе мирна політика Радянського союзу! Хай живе великий Сталін! Ми повністю схвалюємо заходи, прийняті Радянським урядом!" - Я розумію, що це відбувалося в країні ГУЛАГу. Спробуй-но не підтримати. Якщо не виразиш схвалення - загинеш лютою смертю...

Григорій Яблонський, "Єврорепортер"

0 коментарі:

Дописати коментар