субота, 26 грудня 2015 р.

АЗС депутата-регіонала працюватимуть в "ЛНР"

В "ЛНР" прийнято рішення про повернення до роботи на теренах республіки"мережі АЗС "Східні ресурси". Цей процес відбувається за наказом глави самопроголошеної республіки Ігоря Плотницького.
ТОВ "Східні ресурси" працює на ринку Луганської області з 1994 р. Крім мережі АЗС, компанія мала у власності Луганську нафтобазу. "Східні ресурси" є джобером "ТНК-ВР Коммерс", більша частина АЗС працювала під брендом "ТНК" і мала 37 АЗС на Луганщині. Власником мережі є Володимир Шостак, депутат Луганської обласної ради від "Партії регіонів".
Свого часу бойовики вирішили "націоналізувати" 14 АЗС "ВР". Згідно з програмою, розробленою в "ЛНР", вони повинні були бути перейти у "державну власність" разом з іншими "безгоспними АЗС" (загальною кількістю близько 50).
"На сьогоднішній день стоїть мета в тому, щоб були державні заправки, і ті власники, які працюють на нашій території і руки яких не заплямовані кров'ю наших людей, будуть працювати. Система буде і державна, і приватна", – пояснив Плотницький.
Втім, на території "ЛНР" відчуваються серйозні проблеми з паливно-мастильними матеріалами. Наразі, мешканці тимчасово окупованих районів Луганської області можуть придбати паливо в основному у приватних осіб за ціною до 55 рублів за літр, на заправках бензин коштує 48 рублів і з'являється вкрай рідко.
Дмитро Снєгирьов, "ЄВРОРЕПОРТЕР"

середа, 23 грудня 2015 р.

Керрі рекомендував закрити проект Росія?

Ми спеціально зробили паузу в коментарях про візит держсекретаря США Керрі до Москви для того, щоб дочекатися офіційних і неофіційних коментарів з цього приводу. Прямо скажемо, паузу можна було не робити, бо реакція Москви настільки зів'яла і шаблонна, що передбачити її було легко ще до того, як літак Керрі відірвався від бетонки аеропорту імені Даллеса в м Вашингтон округ Коламбія.
Розкішні заяви Сергія Лаврова говорять про те, що великі дози кокаїну не проходять безслідно навіть для таких тренованих діячів, як «Похмура кінь». Що тільки не плели росіяни - просто суцільні народні частівки. Тут і спільна боротьба з ІГІЛ, і рішення конфлікту з Туреччиною, і взагалі - «за жисть». Найбільше радують заголовки багатьох статей російської преси в стилі: «Керрі приїхав на аудієнцію до Путіна» і т.д. Все це сподвигло нас почати нову серію статей з перекладом на зрозумілу мову того, що іноді відбувається. Це важливо для людей змучених Нарзаном, «російським світом» та іншими важкими наркотиками.
Отже, найголовніше питання, на який російська преса і звичайно ж Путін з Лавровим, не дали осудної відповіді звучить так: «Чому в Москві?» За великим рахунком, навіть з Путіним Обама зустрічається на багатосторонніх форумах, в перервах між виходом із залу і відвідуванням туалету, а тут - Москва. Відповідь на це питання ми залишимо на фінал, а спочатку пройдемося по очевидним фактам.
Основне, про що віщають кремлівці, нібито спільна боротьба з ІГІЛ. Будучи під глибоким наркозом, Лавров палить контору і забувши про обережність говорить прямим текстом: - Вирішити питання з ІГІЛ без Росії, неможливо. Тут нема з чим сперечатися. Мало того, саме створення ІГІЛ без Росії було б неможливо. Про це було відомо і раніше, але характер російських бомбардувань, спрямованих куди завгодно, але не на ІГІЛ, тільки підтвердив такий стан речей. До речі, російська преса обійшла увагою претензії Керрі до РФ саме в цьому питанні.
Що хитається «спільних дій», то громадянин Обама особисто посилав громадянина Путіна за відомою адресою, з його пропозиціями про створення коаліції. Мало того, відбуваючи в Москву, Керрі знав про те, що коаліція тільки що формалізувалася і до неї увійшли більше 30 країн, включаючи вчорашніх антагоністів Ізраїль, саудитів і Туреччину. Що найсмішніше, неформальне лідерство в коаліції, делеговано Туреччини.
До речі про Туреччину. Як тільки Лавров відзвітував про те, що з питання Туреччини знайдено взаєморозуміння, остання відразу внесла ясність у це питання, затримавши близько 30 російських судів, які бажають пройти чорноморські протоки. Якщо хтось не зрозумів цього натяку, то тут вже треба звертатися до лікаря.
Для того, щоб мешканцям Кремля було зручніше розуміти суть промов Керрі, прямо під час переговорів, Конгрес США зняв піввіковий заборону на експорт американської нафти за кордон. Цей елегантний хід, за своєю смисловим навантаженням, рівнозначний закручування вентиля на газовій трубі, яке демонстрував Путін. Тобто, Штати виходять на стратегічні ринки, які контролювала Росія. А якщо ще простіше, то Путіну було сказано: - Ти більше не зможеш заробляти на нафті і газі, твій час пройшло!
Зрозуміло, що такий значний фон був продемонстрований для настільки ж значною мови Керрі, виданої особисто громадянину Путіну. Якщо раніше Путіна лякали прийдешніми неприємностями, то тепер ці неприємності йдуть попереду, а тлумачення їх значення - слідом.
Отже, про що насправді йшлося. Путіна цікавлять два основних питання: як отримати доступ до заморожених Штатами $ 140 млрд. Особистих заощаджень і гарантії особистої безпеки. Схоже на те, що влітку йому давали і те й інше, але тоді він ще хотів доважок у вигляді «покер фейс» по Україні - збереження обличчя. Тепер йому повідомлено, що та пропозиція вже не дійсно і продати вихід РФ з Сирії та України вже не вийде. Це буде зроблено без бажання Путіна. А більше йому продавати нічого. Єдине, чим він ще може побарижіть - злив ядерної зброї і території Росії.
Враховуючи те, що більша частина сильних світу цього вирішила, що РФ не можна залишати в незмінному вигляді, бо там неминуче будуть з'являтися Путіни, Сталін, Гітлер і інша погань, закриття проекту Росія вже встало на порядок денний. Національна особливість росіян - сліпа довіра пастуху, може зіграти позитивну роль у демонтажі проекту. Швидше за все, Путіну було висунуто саме таку пропозицію, бо все інше буде вирішуватися іншими шляхами, де думка чи інтереси Путіна чи РФ не враховуватимуться абсолютно. Сирія Буде зачищена як від ІГІЛ, так і від Асада. Якщо російський антикваріат буде бовтатися під ногами, буде зачищений і він. З Україною питання теж буде вирішено легко і швидко, але тут є інший момент, Україна знаходиться в тому місці, звідки піде закриття загальної теми під назвою Росія.
Отже, чому ж Москва? Насправді Керрі дипломатично і дуже красиво звернувся до росіян. Їм було показано, що час, коли вони могли своїми руками навести порядок у своїй країні, тим самим - зберігши її, пішло. Тепер доля Росії, і так і не прокинувся її населення, вже нікого не хвилює. Не змогли самі, значить вирішать за вас. Дорога ложка до обіду.
Це - єдиний і основний посил, який Штати відправили через голову Путіна для всього російського населення. Але воно звично всілося перед зомбоящик і з захопленням слухає відвертих брехунів, які невтомно повторюють стару пісню: «А в іншому, прекрасна маркіза, все добре, все добре!»

"Єврорепортер", за матеріалами "Лінія оборони"

четвер, 17 грудня 2015 р.

Тяп-ляп, або натє Вам реформу!

Прем’єр-міністр України А.П. Яценюк тишком-нишком підписав постанову Кабінету Міністрів №1024 від 25.11.2015 року “Про затвердження нормативу забезпечення стаціонарними лікарняними ліжками у розрахунку на 10 тис. населення”.
Відтепер, на 10 тис. населення залишається усього 60 ліжок, а було – 90!!!
Чим не реформа?
Де об’єктивне обґрунтування? Українці стали менше хворіти? Загальний стан здоров’я нації значно покращився внаслідок систематичного запровадження високих стандартів у галузі охорони здоров’я? Може час перебігу найбільш розповсюджених хвороб зменшився завдяки застосуванню інноваційних методів лікування?
Ст. 22 Конституції прямо забороняє звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини, в тому числі й права на медичну допомогу. Прем’єр Конституцію в очі бачив? Окрім Конституції існує ще ст. 5 Закону України з дивною назвою “Основи законодавства України про охорону здоров'я”, в якій чітко визначено - державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни ЗОБОВ’ЯЗАНІ ЗАБЕЗПЕЧИТИ ПРІОРИТЕТНІСТЬ охорони здоров'я у власній діяльності.
Отже, аргументи про те, що в державному бюджеті не вистачає коштів, не приймається – однією з основних функцій Уряду є забезпечення пріоритетності охорони здоров'я та розподіл коштів з державного бюджету таким чином, щоб на ці суспільні потреби вистачало.
Як там у класика – Вас невдовзі будуть бити ногами, ймовірно по обличчю!..

Людина Розумна, "ЄВРОРЕПОРТЕР"

В Україні немає повстанців, проте є провокатори, що грають на руку неприятелю

Вночі з 9-го на 10 грудня 2015 року спецслужби під час затримання вбили, за їх думкою “російського диверсанта” та “агента ФСБ” Олега Мужчиля, громадського активіста відомого також під іменем Сергій Аміров та псевдонімом “Лісник”. Аби не плутанина, яка спричинилася через те, що "Лісників" виявилося над-то багато, журналістам не одразу вдалося з'ясувати кого, власне, вбили та обставини події, повідомляє автор видання "СПАЛАХ" Толя Свінцицька.
Враховуючи той факт, що після Майдану, трапляється вже не перше вбивство під час затримання правоохоронними органами потенційно небезпечних, у т.ч. і для влади, громадян "з активною громадською позицією", слід враховувати ту обставину, що саме після Революції Гідності, власне, гідність українця символізується із нелегальною вогнепальною зброєю і вибухівкою. Цілком ймовірно, що людських втрат можна було б уникнути, якби ніхто нікуди не квапився, однак, чи можемо ми на свій розсуд когось звинувачувати у злочинній недбалості не знаючи й половини з того, що і як відбувалося у ту трагічну ніч?
Натомість, пропоную цілком слушно зосередитися на тому, кого було вбито після спротиву правоохоронцям і чи насправді то була героїчна особистість, як її вимальовують деякі блогери й прихильники "Правого сектору".  Проте, спочатку варто було б ознайомитися із однією з останніх статей, яку "Сергій Аміров" виклав у своєму блозі.
Отже, власне, стаття:
"ПОРАДИ РЕВОЛЮЦІОНЕРУ-ПОВСТАНЦЮ
У зв'язку з поступовим розгортанням в Україні революційно-повстанської боротьби проти кримінально-олігархічного режиму, вирішив дати декілька порад тим, хто вирішив стати на шлях боротьби за власну свободу і звільнення українського народу від влади олігархічної наволочі. Виконання пунктів цих порад дозволить попередити грубі помилки в організації та діяльності повстанських груп і збереже не одне життя, що перевірено на практиці багатьма повстанцями по всьому світу:
1. Перестаньте дивитися на забаганки та настрої натовпу: більшість завжди є контрреволюційною, рабською та тупою. Ви повинні завжди тримати собі на думці, що воюєте не задля того, щоб задовольнити тваринні забаганки юрби, а щоб самому бути не твариною, а вільною людиною.
2. Пам'ятайте про мету вашої боротьби, але живіть сьогоденням: ви будете вільними не десь там у далекому майбутньому, якщо переможете і доживете до того часу, а є вільними ТУТ і ЗАРАЗ саме тому, що над вами більш не мають влади закони встановлені олігархатом для юрби рабів. Тобто, жити треба не ціллю, а процесом, насолоджуючись свободою боротьби, а ціль – лише тримати в голові для направлення процесу таким чином, щоб наближати її. Це дуже важливе психологічне питання, що не дасть вам психологічно виснажитися і розчаруватися у боротьбі, якщо вона триває тривалий час.Наша мета – ВЗЯТИ ВЛАДУ В УКРАЇНІ В СВОЇ РУКИ, але вирвати її з рук олігархату можуть лише ті, хто звільнив свій дух в боротьбі ВЖЕ ЗАРАЗ.
3. Не чекайте різних "лідерів", "вождів" та "провідників", що поведуть вас до перемоги. Таке очікування – то той самий рабський комплекс очікування "месії" чи "доброго царя", на якому й тримаються всі тиранії та диктатури у світі на протязі сторіч. Перестаньте скиглити "що я можу зробити один!" – тільки ви один і тільки особисто можете бути вільним, бо воля не дається зверху, а здобувається в боротьбі кожною людиною самостійно. Звичайно, зібрані в єдиний кулак вільні особистості можуть зробити набагато більше, ніж одинак. Але для цього той кулак повинен складатися зі сталі, а не з лайна.
4. Не чекайте слушних нагод та часів – самі творіть ті нагоди. Якщо в вашому місті чи селищі немає ніякої повстанської активності – робіть її самі тими силами і засобами, які вам під силу. Пам'ятайте, що Зека скинули не кулеметами та гарматами, а камінням та "коктейлями", отже – не треба недооцінювати їх ефективності в революційній боротьбі.
5. Дійте, наскільки це можливо, автономно: у підпільно-повстанської боротьбі, аж поки вона не перейде у масове повстання, практично немає таких завдань, де б вам була потреба поєднувати зусилля декількох груп. А ось провали через зраду та агентів ворога з-за цього непотрібного для праці об'єднання – то найпоширеніша причина знищення повстанських груп.
6. Постійно підвищуйте власний рівень повстанських знань і навичок і рівень конспіративного захисту вашої групи. Не розслабляйтесь від того, що перші ваші повстанські акції пройшли нормально. Бо чим активніше ви будете діяти – тим активніше ворог буде пробувати вас вирахувати та знищити.
7. Забудьте на весь час боротьби про слова "закон", "правосуддя", "права людини" і т.п. – зрозумійте, що до тих пір, поки ви не знищили антинародний кримінально-олігархічний режим, - ці слова використовуються ним лише для маніпулювання натовпом і не існують в реалі. А щодо вас режим буде вживати всі засоби вашого знищення, навіть не оглядаючись на всі ці "закони" та "права". Те саме відноситься і до "світової спільноти": вона буде допомагати БУДЬ-ЯКОМУ правлячому режиму, поки їй це вигідно і не зачіпає її інтересів. Тому забудьте про заклики до різних "міжнародних амністій" та "ОБСЄ", хіба що використовуйте їх для протирежимної пропаганди.
8. Завжди пам’ятайте, підбираючи людей, що не можна переносити якості людини в одній сфері діяльності на інші сфери. Практично це означає, що не можна вважати людину добрим вояком та підпільником лише тому, що вона має гарну зовнішність, вміє говорити правильні слова та добре співати патріотичних пісень. Якості людини можуть бути визначені лише у тій самій діяльності, до якої ви її залучаєте. Тому розробить для новаків тестові завдання, що повинні перевіряти і готувати їх саме до бойових повстанських акцій.
9. У повстанської боротьбі проти правлячого режиму перемагає той, хто переміг у пропагандивній війні. Тому розглядайте кожну вашу акцію, хай і незначну, саме з точки зору пропаганди. Анонімні акції повинні бути лише в тому разі, якщо просто не можна інакше. В усіх інших випадках – максимально освітлюйте ваші акції і пояснюйте їх значення. Якнайбільш використовуйте для поширення вашої пропаганди Інтернет з його соціальними мережами та блогами, накривайте ваші міста протирежимними графіті та трафаретами, розклеюйте листівки та стікери. Все це коштує копійки, добре конспірується, а ефект має не аби який.
10. І головне: ваше завдання - не сподобатися юрбі, А ПІДНЯТИ НА БОРОТЬБУ ТИХ, ХТО ДО НЕЇ ЗДАТЕН. Тому й всю свою пропаганду націлюйте саме на них, а не на рабське бидло, котре піде туди, куди його поведуть."

Цілком логічний текст, скажете ви, особливо для людини, яка розповідала про себе героїчні історії про диверсійну роботу у глибокому "ворожому тилу". От, наприклад, справжні українські партизани, які дійсно "ходять" по окупованих найманцями та сепаратистами землях, чомусь не такі красномовні, не так гучно святкують і пишаються перед телекамерами своїми успіхами, адже, це - надзвичайно важка і не зовсім-то й вдячна справа,- тихо вбивати ворога, коли він на це не чекає. Ці спецпризначенці практично не беруть полонених, а сурово виконують свій військовий та громадянський обов'язок - будьщо звільнити свою рідну землю від ворога. Їм немає часу постити до блогів розгорнуті пасквілі про антинародні режими, олігархів-гнобителів та політично вмотивовані повстання. А в "Сергія Амірова" на це час був, і нетхнення не зникало. А це - зайве свідчення того, що він - зовсім не той героїчний "Лісник", який із прогресуючою сердцевою недостатністю із групами однодумців "гасає" пішки між Ростовом, Донецьком, Луганськом й Горлівкою, опрацьовуючи ворожу військову інфраструктуру "на смітник", а обслуговуючий персонал - на "польовий крематорій".
От і виходить, що в Україні немає повстанців, а є лише добре замасковані патріотичною атрибутикою "Правого сектору" та ДУКу, невдоволені у власних хворобливих амбіціях провокатори, які підіграють ворогові. Кому в Україні потрібні такі повстанці-революціонери? Замисліться й поміркуйте, насамперед, а кому це вигідно? Чи настільки правдиві ці пасіонарні настрої й показова жертовність, що в них можна повірити, не озираючись на те, що такі люди банально прагнуть влади, аби уникнути відповідальності за побори місцевих мешканців на блок-постах, необгрунтовану жорстокість проти літніх людей, жінок та дітей? Що? Переможців не судять?

"ЄВРОРЕПОРТЕР"

понеділок, 14 грудня 2015 р.

Антикорупційний прокурор: “Буду чесним за гроші…”

Нещодавно призначений антикорупційний прокурор Назар Холодницький вважає, що: "...бороться с коррупцией, получая 200-300 долларов зарплаты, невозможно. По его словам, орган будет независимым, если только рядовые антикоррупционные прокуроры будут получать не менее 50 тысяч гривен в месяц..."
Те, про що “бекає” на всю країну Холодницький, відповідає дійсності лише в тому разі, коли працівник прокуратури працевлаштовується туди насамперед для того, щоб пристроїтися "на тепле місце", а вже потім - типа для "боротьби з корупцією".
Волонтери ж (справжні) не отримують по 50 тис. гривень заробітної плати і при цьому не тирять харчі, ліки та амуніцію, яку зібрали для військових. Чому? Бо у них є бажання допомагати суспільству.
Справжній лікар (від Бога) не скаже - я стану краще лікувати/оперувати лише тоді, коли мені дадуть 50 тис. гривень заробітної плати.
Справжній вчитель не скаже - я буду краще навчати дітей лише тоді, коли мені дадуть 50 тис. гривень заробітної плати.
Всі ці люди, в тому числі й антикорупційні прокурори, дійсно мають право отримувати більше, але це "більше" не повинно забезпечувати шопінги та відпочинок за кордоном, а повинно мати логічну різницю з "менше".
Заробітної плати в сумі 12-15 тис. гривень цілком достатньо для забезпечення не самого жалюгідного існування людини, яка має бажання та здатності боротися з корупцією або сумлінно виконувати свої професійні обов’язки, це можуть підтвердити пенсіонери, лікарі-бюджетники, вчителі, тощо.
Інша справа, якщо ти не дуже хочеш боротися з корупцією, а насправді тобі пох@р чим займатися - аби платили велику заробітну плату. То навіщо нам такі антикорупційні прокурори?
І взагалі - при чому тут розмір зарплати, якщо антикорупційний прокурор повинен бути ідейним борцем з корупцією - він має отримувати більше задоволення від перемог над корупцією, ніж від розміру заробітної плати.
І провірте мені - за 12-15 тис. можна знайти багато толкових людей з алергією на корупцію, від яких користі буде набагато більше, ніж від таких хольоних "Холодницьких".
P.S. Як на мене, чесність - це риса характеру, результат правильного виховання та набутого правильного життєвого досвіду, а не послуга, яка надається суспільству на платній основі. Дадуть більше - буду чесніше, дадуть менше - почну х@йовничати... Навіть звучить бридко...

Людина Розумна, "Єврорепортер"

четвер, 19 листопада 2015 р.

Може вже пора говорити правду?

Володимир Парасюк, який не має жодного відношення до Майдану, який з'явився там, коли вже все закінчилося на темі Майдану продовжує піаритися, а частина суспільства аплодує йому стоячи?
Не можу писати без емоцій. У Парламенті є міжфракційне об'єднання Самооборона Майдану. Не хочете спитати, чому "майданівець-тамада" Парасюк туди не входить? Не хочете спитати, яке відношення до цього клоуна у Майданівських сотників?
Може його хтось бачив на Майдані до вилазу на сцену після того, як все скінчилося? Може він десь засвітився у боях з беркутівцями, чи витягуючи поранених з Маріїнки? Чи на палаючій Груші? Де???

Повідомте мене, якщо такі є. Поки про таких нічого не знаю. Піаритися на смертях Небесної Сотні, на темі Майдану не дозволено нікому. І відносно дебілів в Українському Парламенті. Незалежно від прізвищ. Буду ініціювати проходження парламентарями щоквартальної психітриатичної експертизи. Не можна допускати хворих людей до законотворчості. Нам з тим жити.

Володимир Мартиненко, "ЄВРОРЕПОРТЕР"

вівторок, 17 листопада 2015 р.

У Донбабве готують нову "світову сенсацію" про дітей-сиріт (ДОКУМЕНТ)

В Україні не припиняють викривати пропагандистські випади з боку терористичних псевдо-державних утворень Л/ДНР. Зокрема, наприкінці жовтня цього року на редакційну пошту "Виборчої України" від мешканки Донецька, ім'я якої ми воліємо не називати, аби не наражати її на реальну небезпеку, надійшов лист, в додатку до якого містилася фотокопія чернетки доволі неоднозначного документа, котрий збентежив не тільки журналістів, але й постійних експертів редакції серед колишніх суддів та правоохоронців.
Судячи з його контексту, тепер рушійною силою злочинного агітпропу терористів Донбабве мають стати діти-сироти, яких надважкими зусиллями декількох груп переговорників вдалося евакуювати на територію України зі Святогорська іще влітку 2014 року, подалі від бойових дій, мародерства, голоду, насильництва й знущань з боку російських найманців-окупантів.
Зокрема, нібито "викрадені" Україною діти, а мова йде про щонайменше 68 евакуйованих, мають стати "яскравим свідченням" того, як Україна цинічно порушує права людини і дитини. Претензійну роботу стосовно декількох дітей, родичів яких вдалося розшукати у "відомстві" Сергія Лукашевича, що на бульварі Шевченка, 26, начебто мають здійснювати саме вони й обов'язково у судовому порядку.
Особливе обурення викликає із цього приводу, ймовірно, цілком реальна підготовка звернень від імені родичів вивезених дітей до Європейського суду з прав людини, яким чомусь було байдуже до проблем цих сиріт у "мирний" час, а тут, саме під час конфлікту ці горе-заявники віднайщли у собі мужність й можливості забезпечити для них адекватні умови проживання, харчування, навчання й суспільного становлення.     
 
"ЄВРОРЕПОРТЕР"

середа, 4 листопада 2015 р.

Злодій має нести покарання

Минулого тижня ГПУ та СБУ провели спецоперацію, під час якої провели обшуки та затримання представників Дніпропетровського ОЗУ. Серед затриманих опинився відомий рейдер і злодій Геннадій Корбан. Правоохоронці стверджують, що викрили організоване злочинне угрупування, яке фактично є приватною армією. Ні у кого не викликає сумніву, що це справа не сьогоднішнього дня, адже злодіяння Корбана і його прибічників широко відомі не тільки у Дніпропетровську, але й у всій Україні. Про це неодноразово наголошували не тільки правоохоронці, а й ЗМІ (можна пересвідчитись тут). Дійсно, список «подвигів» Корбана вражає і це далеко не остаточний перелік, адже триває слідство. Проте, вже зараз можна зробити висновок, що нарешті дійшли руки у правоохоронної системи до справжніх злодіїв.  Обіцянки Президента про  боротьбу зі злочинцями нарешті виконуються і, сподіваємось дійсно "на Корбані ніхто зупинятися не буде"…
 
Суспільство зрештою має знати, що ні лідерство у партії, ні гроші чи волонтерство, нікому не дає права порушувати закон. Ніхто не може створювати приватну армію чи наживатися на грошах волонтерів? Цьому, сподіваємось буде покладено край. Для нас неважливо – член ти партії "Укроп" чи партії влади, закон повинен бути для всіх один.

"ЄВРОРЕПОРТЕР"

У Ахметова відповіли на закиди щодо фінансування тероризму

Енергохолдинг ДТЕК вважає безпідставними звинувачення компанії у фінансуванні тероризму. Про це агентству "Інтерфакс-Україна" заявили в прес-службі "ДТЕК Енерго".
"ДТЕК вів і веде діяльність виключно в правовому полі України. Компанія не має договірних відносин з підприємствами, зареєстрованими на непідконтрольних українській владі територіях, звинувачення компанії у фінансуванні тероризму безпідставні", - заявили в прес-службі.
В "ДТЕК Енерго" звертають увагу, що в рамках слідства компанія активно співпрацює з правоохоронними органами і готова надати всю необхідну інформацію. У тому числі, влітку цього року, правоохоронні органи вже вивчали обставини закупівель вугілля, компанія надавала всі запитувані дані.
"Минулий опалювальний сезон був одним з найскладніших в історії України. Для забезпечення енергосистеми країни ДТЕК робив усе можливе, щоб доставити дефіцитне вугілля з власних підприємств "Свердловантрацит" і "Ровенькиантрацит", які опинилися у зоні бойових дій, а також налагодив постачання зовнішнього ресурсу, включаючи імпортний", - зазначають у компанії.
Раніше повідомлялося, що суд доручив провести позапланову перевірку ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" на предмет дотримання вимог податкового законодавства України в частині проведення касових операцій з фінансово-господарських взаємовідносин з суб'єктами підприємницької діяльності, які зареєстровані в Донецькій і Луганській областях.
Перевірка повинна бути проведена за клопотанням СБУ, яка вважає, що придбання вугілля у ряду комерційних структур, що здійснюють діяльність на території східних регіонів України, є фінансування так званих "ДНР/ЛНР".
ДТЕК створений у 2005 році для управління енергетичними активами групи "Систем Кепітал Менеджмент" Ріната Ахметова.

"ЄВРОРЕПОРТЕР"

Екс-нардеп розповів, хто стане наступним після Корбана

Затримання Корбана може бути початком більш масщтабної боротьби з корупцією, - впевнений екс-народний депутат Тарас Чорновіл.
"Досі хапали "шісток" — Мосійчука, Сиротюка. І хоч Корбан не головний, проте є другою людиною (після Коломойського) у велетенській політичній системі, яка контролює низку партій", - сказав екс-нардеп у коментарі ЗМІ.
Він зауважив, що влада не зуміла вдало прокоментувати події у Дніпропетровську і програла в інформаційному полі.

неділя, 1 листопада 2015 р.

Чи завжди можна вірити правдорубам?

Мабуть, дуже легко жити у простому світі, де все або чорне, або біле, або "зрада", або "перемога". Це щось на кшталт анестезії, яка допомагає жити без зайвих питань за рахунок спрощень. Але не всі складні речі можна фарбувати у чорно-білу кольорову гаму.
Особливо якщо мотиви не є кришталево-прозорими, і крізь праведний гнів досить чітко проглядається другий шар реальності.
Саме такі думки виникають, коли читаєш певні сучасні дописи, щодо подій в політичному і економічному житті нашої країни.
Особливо, коли йдеться про обидва одразу. У наші дні патріотична риторика з резонансних інформаційних приводів стає інструментом досягнення цілей, далеких від альтруїстичних.
Так, як це трапилося зі спробою вплутати нас – юридичну компанію  Arzinger, яка добре зарекомендувала себе далеко поза межами України і відома своєю участю у багатьох антикорупційних ініціативах і бізнес-волонтерством у різноманітних робочих групах з впровадження реформ – до сумнівної історії.
Ми живемо за принципом "роби добро та кидай його у воду", але в цій ситуації ми не можемо не згадати деякі факти корпоративної біографії Arzinger, якими нехтують автори тієї історії:
1. Юридична допомога шпиталю, який створили громадські організації, що захищають права пацієнтів, які отримали травми під час акцій протесту на Майдані.
2. Зусилля нашого колишнього партнера, нині заступника генерального прокурора Віталія Каська, який у найскладніші для країни дні протистояння на Майдані успішно захистив одного з активістів – Ярослава Притуленка.
3. Робота працівників Arzinger в якості експертів у складі робочих груп з євроінтеграції і інших напрямів реформування української економіки при різних органах державної влади. Результатом чого є низка правових новацій, і, зокрема,  такий суттєвий удар по інтересах фармацевтичної мафії, як передача закупівель лікарських засобів і медичних виробів профільним міжнародним організаціям (ВООЗ, ЮНІСЕФ і пр).
4. Наш внесок у захист економічної конкуренції. Як відомо,  нам належить спів-авторство проекту закону, який передбачає впровадження методики розрахунку штрафів АМКУ – прозорої і захищеної від спроб корупційної маніпуляції.
5. Принципове дистанціювання від політичної діяльності. Саме для того, щоб відділити бізнесові питання від такої роботи на державу, яка вже є чимось більшим за волонтерство pro bono, свого часу Сергій Шкляр та Віталій Касько з партнерського складу фірми перейшли до органів влади на позиції заступника Міністра юстиції з питань виконавчої служби та заступника генпрокурора відповідно. Наші колишні колеги, залишаючи нашу компанію, керувалися шляхетним прагненням змінити зсередини бюрократичну систему, і ми поважаємо їх вибір та пишаємося їхніми досягненнями.
6. Після переходу наших колег  Касько і Шкляра на держслужбу, до нас почали дуже інтенсивно надходити прохання про різного роду допомогу та сприяння щодо питань, що знаходяться в сфері їх компетенції. В той же час, з самого початку ми прийняли для себе рішення, що ми не будемо брати такі проекти в роботу, оскільки дуже добре розуміємо весь тягар відповідальності, який лежить на наших колишніх колегах та не хочимо створювати підстави для інсинуацій з того приводу, що ми маємо спеціальні привілеї.
7. Абсолютне табу на контракти, що можуть зашкодити національній безпеці України. Так, наприклад, в 2014 році ми відмовились від співпраці з одним  з  одіозних російських ЗМІ, який хотів скористатись нашими послугами для оскарження рішення державних органів влади щодо позбавлення його ліцензії в Україні в 2014 році.
8. Віталій Касько, вже на посаді заступника Генпрокурора, знову підняв справу "діамантових" прокурорів, яка мала великий резонанс влітку цього року. І продовжує розкривати інші реальні й значущі для суспільства справи і є чи не єдиним ефективним та безкомпромісним борцем з корупцією в профільних органах.
Тож, як видно з наведеного, далеко не повного переліку, на наше глибоке переконання, патріотизм – це не гасла і популізм, а конкретні вчинки. І у своїй роботі ми дотримуємося дуже високих і суворих етичних стандартів. В тому числі, і під час відбору проектів, за які беремося.
Та згадаємо, що при всій інтенсивності масштабу нашої соціальної активності, ми залишаємося бізнес-структурою. Зі своєю історією і своїми зобов’язаннями.
Серед наших клієнтів з безлічі юрисдикцій –  країн ЄС, США, СНД (у т.ч. і Росії) – є компанії, з якими ми уклали довгострокові контракти задовго до  війни, яку ніхто не міг передбачити. Тоді, коли РФ протягом тривалого часу залишалася основним інвестором в українську економіку.
Зокрема, Arzinger, дійсно, багато років працював з ТНК (зараз - "Роснефть") і 10.10.2014 р. виграв тендер на оскарження дій податкової та зняття арешту з палива.
Однак ще на початковій стадії співпраця щодо даного проекту була припинена за погодженням сторін, і клієнт самостійно без нашої допомоги супроводжував цю справу. 
До речі, Arzinger навіть не отримали свій гонорар за цю справу.
Специфіка нашої професії така, що ми не маємо права розголошувати подробиці роботи з клієнтських проектів, у тому числі і з цього. Хоча воліли б розповісти більше – не заради виправдання, бо нам непотрібно виправдовуватися в тому, чого ми не робили. А заради більш повного і об’єктивного інформування громадськості.
А тепер трохи гіпотез про справжні мотиви, які могли спонукати вкидання інформації про нашу нібито причетність до "нафтових подій" і абсурдні маніпулятивні звинувачення.
Країна змінюється повільно, старі корупційні звички забуваються погано.
Наші колеги – люди честі, і вони прийшли в органи влади з конкретною програмою змін у відповідних сферах, а не як інтегровані лобісти. Це принципове питання нашої корпоративної репутації, яку ми вважаємо однією з найважливіших цінностей.
Тож, враховуючи цю тенденцію, маємо підстави підозрювати, що основною мішенню "випадів" у пресі є далеко не Arzinger.
В даному випадку намагаються поцілити у Віталія Каська та Сергія Шкляра, які реформують такі закорумповані структури, як Генеральна прокуратура та Державна виконавча служба.
Віталій, як відомо, є основним (!!!) претендентом на посаду  антикорупційного прокурора, або навіть генерального прокурора України. А без антикорупційного прокурора не запрацює Національне Антикорупційне Бюро, яке має розслідувати "подвиги" чиновників. А в разі провалу запуску реально незалежних антикорупційних органів до кінця цього року, ЄС гарантовано відмовить Україні в безвізовому режимі.
І, зрозуміло, що боротьба з корупцією не зводиться лише до цього, адже успішність наших дій у цьому напрямі – це питання репутації країни і гарантія залучення іноземних інвестиції в Україну, розвиток економіки і, як наслідок. Збільшення робочих місць і зростання рівня життя.
Отже, інформаційна атака на Віталія Каська є проявом агонії старої корупційної системи, яка своєю отрутою намагається забруднити ті чисті руки, які мають намір її знищити.
З вищевикладеного, думаю, добре зрозуміло, чому Віталія Каська намагаються "дістати" через Arzinger, маніпулюючи суспільною свідомістю, щоб вплинути на сприйняття суспільством його особистості.
Але це марна і дурна спроба. Arzinger має репутацію, Arzinger довіряють клієнти й партнери, Arzinger працює на майбутнє України. Тому за свої ринкові позиції ми спокійні.
Але зводити наклепи на нашого колегу не дамо. Звичайно, він сам вирішуватиме, чи захищати свою честь і гідність у судовому порядку. Але ми вивчаємо можливість початку показового судового розгляду щодо захисту нашої ділової репутації.
Такого роду справи в Україні прийнято вважати безперспективними, але, можливо, ми спростуємо цей стереотип. Бо ми будуємо нову Україну, де не буде наклепників і замовних наклепів, маніпуляторів і замовних маніпуляцій.

Тімур Бондарєв, "ЄВРОРЕПОРТЕР"

субота, 31 жовтня 2015 р.

Обличчя правди від УКРОПа

Українського громадянина накрила хвиля різноманітних публікацій, публічних виступів головного, даруйте, "брехуна" країни Геннадія Корбана. Чому брехуна? Та тому, що патріотизму, і правди в його висловлюваннях не має. Все це чітко підібрана піар компанія, яка грає на емоціях українського глядача, що співпереживає події пов’язані з анексією Криму та АТО на Сході України.
Політичний проект в якому головну участь відведено Корбану Г. «Укроп» –це інструмент направлений на захоплення влади і лобіювання інтересів фінансово-промислової групи «Приват». Якщо копати глибше, то патріотизм, що яскраво пропагується проектом, закінчується на папері про створення політичного об’єднання.
Політична партія «Укроп» –це бізнес проект направлений на поділ країни на два табори. Одних – патріотів, інших– ні. Хоча, якщо розібратись, слово патріот ніяк не асоціюється з глашатаями, які на все горло волають про патріотизм і відданість Батьківщині. А самі ніколи не поважали нічого українського й «робили гроші в Україні», а сім’ї разом з ними жили в країнах Європи та США.
Логічним запитання буде кому це потрібно і хто фінансує цю політичну силу? Тому давайте розбиратись. Керівником політичної сили є головний рейдер країни (як його в медіа просторі називають) Г.Корбан. Ця особа є «сірим кардиналом» групи «Приват», що взяв на себе неприємну і брудну роботу по організації «недружніх» поглинань фірм конкурентів.
Зв'язок Корбана з групою «Приват» починається з 1992 року, коли він повернувся до Дніпропетровська з Москви. Чим там займався? Невідомо.
За офіційною версією,на кошти зароблені від брокерської діяльності в Московській біржі «Цент Союз» та «Російській товарно-сировинній біржі»заснував брокерську контору «Україна» і став її комерційним директором. Де міг взяти молодий Корбан кошти на створення брокерської компанії? Теж залишається тільки здогадуватись.
Можливо однією з версій є те, що Корбан був завербований органами КДБ СРСР, яке на той час ефективно працювало і засилало «своїх людей» вперспективні бізнес проекти, такі як фінансові установи, спільні підприємства та інші. Це все був період змін, нестабільності і назрівав розпад СРСР. Тому логічним виглядає версія про оплаті КДБшніками майбутньої діяльності Корбана, за що він і отримав капітал за який зміг заснувати брокерську фірму і стати «чесним» бізнесменом в Україні . А це великі гроші, на які в той період можна було купити квартиру в центрі Києва.
З 1994 — голова наглядової ради ВАТ ІК «Славутич Капітал».
З 2001 — голова наглядової ради ВАТ«Південний гірничо-збагачувальний комбінат». В той період він знайомиться з Коломойським, працює на нього та починає «віджимати» перспективні бізнес проекти в Дніпропетровську.
Незаконність дій Корбана підтверджується численними замахами на нього, конфліктами з Павлом Лазаренком (екс-прем’єр-міністр України, засуджений до позбавлення волі в США), Максимом Курочкіним (щодо дніпропетровського ринку «Озерка» – вбитий кулею снайпера при виході з судового засідання). А в друзях у Г.Корбана були такі одіозні особи, як бізнесмен Брагінський, який був підірваний за допомогою невідомого засобу та Аксельрод–застрелений невідомими особами.
Також, можна згадати конфлікти за реприватизацію «Нікопольського заводу феросплавів», де Корбанвиступив на стороні групи «Приват», справи пов’язані з обленерго, які підпадали під бізнес інтереси Коломойського, конфлікт пов'язаний з «Кременчуцьким сталеварним заводом», де мажоритарний акціонер група «Приват», назначила нового управляючого підприємством на зборах акціонерів, з чим не погодились міноритарії – «СКМ» і банк «Форум».
У 2005 році Корбан ввійшов до складу наглядової ради української нафтогазодобувної компанії «Укрнафта», до якої входить також Коломойський, Кіперман та інші бізнес-партнери ФПГ «Приват».
Після призначення у березні 2014 року Ігоря Коломойського головою Дніпропетровської ОДАКорбан обійняв посаду керівника апарату облдержадміністрації і де-факто здійснював оперативне керівництво областю.
Безспірно Корбан і компанія здійснювали і позитивні речі – це волонтерська допомога учасникам АТО та облаштування лінії оборони Дніпропетровської області, але це дрібниці порівняно з тим скількиГенадійКорбан та група «Приват» фактично вкрали з державного бюджету, шляхом не сплати податків та отриманням надприбутків за рахунок використання ресурсу державних компаній, таких як, «Укртранснафта» та «Укрнафта» очолювані підконтрольними групі «Приват» менеджерами. Так, підконтрольними Корбанупідприємствами в нафто та газовидобувній галузі були впроваджені схеми щодо не сплати ренти при видобуванні вуглеводневої сировини до державного бюджету,сума якої на сьогоднішній день перевищує 1,6 мільярда гривень.
Також, ФПГ «Приват» на чолі з Генадієм Корбаном впродовж 2007-2008 років, з використанням низки рішень загальних зборів акціонерів ПАТ «Укртатнафта» про зменшення розміру статутного фонду ПАТ і часток акціонерів, а також судових рішень, частку АТ «Татнафта» (РФ) та афілійованих з ним компаній продано підконтрольним ФПГ «Приват» структурам. В зв’язку з цими протиправними діями Міжнародним арбітражним трибуналомприйнято рішення щодо стягнення з України на користь російської компанії «Татнафта» 100 млн. дол. США у справі про порушення прав акціонерів ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (державна частка становить – 43,05%) через, що наша держава несе величезні матеріальні збитки за дії групи «Приват».
Крім того, згадується конфлікт з перекачуванням технічної нафти з сховищ, яка в подальшому використовувалась «Приватом» для виробництва і продажу бензину в зв’язку з чим отримувались надприбутки. За ці дії на сьогодні ніхто відповідальності не поніс.
Так, Корбан Г.О. – це головний ідеолог силових методів вирішення конфліктів, з використанням новостворених і профінансованих незаконних збройних формувань на території Дніпропетровської області.Під час його перебування на посаді заступника голови Дніпропетровської ОДА здійснювались масові викрадення людей під ширмою боротьби з сепаратизмом, серед яких чиновник Дніпропетровської міської ради Олександр Величкодев’ять днів утримувався у заручниках.
Покинув посаду в кінці березня 2015 року разом із Коломойським, звільненим внаслідок конфлікту з київською владою за контроль над державною компанією «Укртранснафта» і акціонерним товариством «Укрнафта».
А в даний час Корбан, за допомогою підконтрольних групі «Приват» ЗМІ висвітлює себе як патріота, чесного бізнесмена і борця за права народу України. Хоча ще донедавна заявляв: «Корбан никогда не принимал, не принимает и не собирается принимать участия в политической жизни страны, города, села, чего угодно. Чистый бизнес – и никакой политики». Як після такого вірити «чесному» Корбану? Питання залишається відкритим.

"ЄВРОРЕПОРТЕР"

Із 1 листопада українці їздитимуть у Росію за новими правилами

Росія з 1 листопада змінює правила в'їзду на свою територію для громадян України. Про це інформує прес-служба МЗС України.
"Починаючи з 1 листопада 2015 року, усі громадяни України, які вже перебувають на території РФ понад 90 днів і не мають оформлених у встановленому порядку дозвільних документів на продовження цього терміну, мають до 30 листопада 2015 року звернутися до підрозділів ФМС РФ для визначення статусу свого перебування в Російській Федерації та отримати відповідні дозвільні документи (патент, дозвіл на працевлаштування, дозвіл на проживання тощо) або залишити територію РФ.
Виняток із цього порядку перебування зроблено тільки для українських громадян, які в масовому порядку прибули в РФ із південно-східних областей України, щодо яких продовжується застосування пільгового міграційного режиму", - ідеться в повідомленні.
До того ж, як зазначають, із 1 грудня на українців, які порушують термін перебування на території РФ і які не оформили дозвільних документів, чекає адміністративне покарання, зокрема заборона в'їзду в Російську Федерацію.
Нагадаємо, 1 січня 2014 року встановлено дозволений термін тимчасового перебування в Росії для іноземців, які в'їхали у безвізовому порядку, – до 90 днів протягом 180 днів. Із липня 2014 року українцям дозволили перебувати на території РФ безвиїзно без отримання відповідних дозвільних документів більше зазначеного вище терміну.

"ЄВРОРЕПОРТЕР"

четвер, 22 жовтня 2015 р.

Проект «Новоросія» закрито. Куди підуть «мирні трактористи і шахтарі»?

Питання подальшого існування проекту «Новоросія» на окупованих Росією українських територіях фактично вирішено, вважають в групі "Сила Нації" у Facebook. Вирішено завдяки дипломатичним перемогам української влади, під тиском міжнародної спільноти, посилено економічною кризою в Росії, яка, де факто, опинилась в ролі «мішки з вирваними таки зубами», як би не намагався Путін це заперечувати.
Інформаційні вектори російської пропаганди перекинуті на Сирію, «українське питання» для Кремля і Путіна уже не є предметом «славы русского оружия», а ганебною дипломатичною і військовою поразкою, яка для Росії сформувала на десятиліття новий образ дикого і цинічного сусіда Європи. Сусіда, від якого потрібно відгородитись високою бетонною стіною і припинити будь-які контакти.
Як наслідок, частково відволікши увагу цивілізованого світу вторгненням у Сирію, Путін і кремлівські ідеологи фактично «злили» мертвонароджений проект «Новоросія», кинувши напризволяще вчорашніх апологетів «Русскава міра» на Сході України. При цьому, російський «кидок» для т.зв. «ДНР-ЛНР» прогнозується настільки жорстким і класичним, що уже сьогодні «захарченки» і «плотницькі» активно вишукують як шляхи порятунку власних сідниць, так й елементарні засоби для існування – харчі, сякі-такі кошти, можливість виїхати з окупованих територій у ту ж таки Росію.
Причина паніки на кораблі, що тоне, доволі тривіальна – під тиском економічних і політичних санкцій Росія у прямому розумінні з 2016 року планує закрити доступ на власну територію для бойовиків та загалом мешканців окупованих прикордонних регіонів. В подальшому, як стверджують самі бойовики, їх доля відбуватиметься за сценарієм «шо дальше? – а шо дальше, дальше – тюрьма!», адже після закриття Росією кордону «наглухо», території, окуповані «ДНР-ЛНР» будуть повернуті під юрисдикцію України, з усіма витікаючи ми з цього правовими наслідками. Тобто, справедливий суд «з прістрастієм» для вчорашніх «мирних трактористів і шахтарів» буде забезпечено. За законами жанру, – «хто не сховався, ми не винні».
От і намагаються уже сьогодні різношерсті «гіві-шміві-мотороли», яким гарантовано «гарячий чай і дах над головою» у спеціально визначених для цього закритих установах, будь-якими способами уникнути заслуженого покарання, у той же час активно заробляючи на хліб насущний торгівлею російським «воєнторговським» майном.
Як стверджують місцеві мешканці, на території «ДНР-ЛНР» фактично за безцінь, у порівнянні із попередніми розцінками, можна придбати зброю і боєприпаси практично будь-якого калібру і призначення. І усе – за цінами Сомалі періоду активного піратства: автомати Калашнікова будь-яких модифікацій – за 100-120 доларів США, ручні гранати – за 20$, набої до автоматичної зброї – взагалі практично задарма.
Головною проблемою для бойовиків сьогодні є питання елементарного біологічного виживання, адже ні продуктів, ні грошей з Росії вони не отримують з липня 2015 року. Враховуючи наближення зими і прогнозоване закриття «братнього» кордону, подальша їх доля видається більш аніж плачевною.
Тепер на зміну популярному гаслу 2014-го року «Путін – ввєді войска», у квазідержавах популярний інший слоган: «Нас прєдалі». На Схід вчорашніх вбивць і потенційних терористів не пропустять, у Росії свого криміналу вдосталь «от Москви до самих до окраін». В Україні, попри намагання Путіна проштовхнути питання загальної амністії, їх чекає суд і тюрма. Ще одним не менш суттєвим фактором, який примушує бойовиків з жахом шукати порятунку, є негласне розпорядження військового командування РФ знищувати, у прямому розумінні слова, усі бандформування, які не є підконтрольними т.зв. «керівництву ДНР-ЛНР».
В подальшому, зважаючи на заплановані Росією заходи з блокування власного західного кордону, а також завершення активної фази протистояння на Сході і прогнозовану передачу окупованих районів Україні, для терористів і їх активних прихильників вбачається лише два варіанти подальшого існування. Перший – до закриття кордону встигнути перебратись на території Брянської, Курської, Бєлгородської, Воронезької чи Ростовської областей Росії, де їх рано чи пізно перестріляють «доблесні» російські спецслужби. Варіант другий – отримати цілком законно свій «срок» за тердіяльність уже згідно з українським законодавством, переосмислити свої ідеологічні «скрепи» і попрацювати на відбудові зруйнованого ними ж Донбасу. Є варіант третій, простий і ефективний: як сказав один герой, - «куля в лоб, то куля в лоб», але ж ми – за гуманність і мир у всьому світі.

"Єврорепортер"

четвер, 8 жовтня 2015 р.

Війна - це національна ідея Росії?

Російський військовий журналіст Аркадій Бабченко назвав війну національною ідеєю Росії. Про це Бабченко написав на своїй сторінці в Facebook.
«Різниця між війнами для мене - зникла. Я перестав робити різницю між Першою Чеченською, Другою Чеченською, Грузією, Україною. Для мене тепер це все - не різні війни. Це все - епізоди однієї великої постійної війни. Різниця між Ігорем, загиблим на тій висоті під Шаро-Аргуном, Андрієм Мироновим, загиблим на тому переїзді під Слов'янськом, і Борисом Нємцовим, загиблим на Великому Кам'яному мосту - зникла», - пише військовий журналіст.
«Це все - одна довга постійна війна. Просто різні її епізоди. Як Курська дуга і штурм Берліна. Просто тоді ми воювали в Чечні, а тепер в Сирії. Сирія теж пречудово вписується в цю парадигму», - вважає Бабченко.
«А найголовніше - для них же це не якась катастрофа. Не біда, яку треба пережити. Це - не закінчиться ніколи. Війна для цієї держави - і є сама держава. Намотування кишок на гусениці - нормальний, природний стан для цієї країни», - констатує журналіст.
«Держава просто не вміє керувати цією територією інакше, окрім як укладаючи трупи, як шпали. І чужі, але головне - свої. А територія вже і не хоче, щоб їй управляли якось по-іншому. Ось і вся національна ідея», - підсумовує Бабченко.
На думку російського опозиціонера Костянтина Борового, участь Росії у війні в Сирії, на яку йде Володимир Путін, загрожує РФ погіршенням економічної ситуації і швидкою гуманітарною катастрофою.

"Єврорепортер"

середа, 30 вересня 2015 р.

Партії регіональних еліт

Щоб потрапити до ради за діючою виборчою системою, необхідно, по-перше, йти від рейтингової політичної партії, а це, передусім, притаманне парламентським політсилам. По-друге, йти в команді з авторитетними і популярними кандидатами. По-третє, особисто агітувати і працювати на перемогу у своєму окрузі, вважає Дмитро Сінченко, пише "Виборча Україна".
До 2006 року вибори в місцеві ради відбувались за мажоритарними округами, і партійна приналежність кандидата не відігравала вирішальної ролі. В місцеві ради проходили, переважно, господарники, чиновники або директори різних установ, яким необхідно було впливати на розподіл бюджетів.
Будь-який склад місцевих рад був залежний від центральної влади, а тому – лояльний. Місцеві голови та депутати не втручались у "велику політику", тому почували себе більш-менш спокійно.
Курс на політичну структуризацію органів місцевого самоврядування намітився у 1999-2002 роках, коли міські голови почали робити кроки у політику. Передусім це стосувалось мерів Черкас Олійника та Кіровограда Нікуліна, які стали в жорстку опозицію до режиму Кучми.
Тоді на виборах до рад всіх рівнів – до ВРУ за змішаною системою, до місцевих – за мажоритарною – опозиційні партії здобули перемогу за партійними списками і програли округи. Після цього вони почали говорити про зміну всієї виборчої системи на пропорційну.
Ситуація докорінно змінилась після перемоги на виборах президента Віктора Ющенка у 2004 році, коли місцеві вибори відбулись виключно за партійними списками. А оскільки вони відбувались одночасно з парламентськими, перебити національну агітацію на місцевому рівні виявилось практично неможливо.
До рад всіх рівнів зайшли не тільки їх "завсідники", але й партійні апаратники, штабні працівники і взагалі випадкові люди, яких записували у виборчі списки парламентських партій "для кількості". Місцеві лідери думок, в основному, залишились "за бортом".
Звісно, це можна сприймати як "очищення влади" чи "зміну еліт", однак якість роботи органів місцевого самоврядування від цього, на жаль, не покращилась. А відсоток некомпетентних політиканів та демагогів – суттєво зріс.
Партії ж бо ніхто не змінював. Дерибан комунального майна почався в нових масштабах. Але тепер він відбувався під прикриттям бійок у сесійних залах за ті ж речі, за які бились їхні "старші товариші" у парламенті.
У 2010 році ситуація знову змінилась. По-перше, режим Януковичана повну силу задіяв адмінресурс, яким всі місцеві еліти зганяли в Партію регіонів.
По-друге, там, де ПР не користувалось значною підтримкою серед виборців – Захід, Північ, частково – Центр, місцеві еліти пішли в ради під парасолькою суто місцевих політичних проектів.
По-друге, там, де ПР не користувалось значною підтримкою серед виборців – Захід, Північ, частково – Центр, місцеві еліти пішли в ради під парасолькою суто місцевих політичних проектів.
У Сумах і Житомирі це були "Рідне місто", у Полтаві і Вінниці – "Совість України", у Черкасах – "Вільні демократи", у Львові – "Самопоміч", у Києві – "Блок Черновецького", а на Закарпатті – "Єдиний центр".
Остання партія пройшла шлях від перспективного національного проекту до партії однієї області, на відміну від Самопомочі, яка з одного міста несподівано вийшла на загальнонаціональний рівень.
Тоді поверненню в ради місцевих еліт сприяла виборча система, яка на половину складалась із кандидатів-мажоритарників, і наполовину – із кандидатів-списочників.
Місцеві політичні проекти, в основному, проходили саме за одномандатними округами, а в радах входили в провладну більшість. З центральною владою та їх представниками на місцях намагались співпрацювати. Як з командою Януковича, так і з постреволюційною командою.
Звісно, з одного боку, така позиція – цинічна, але з іншого – вона сприяла стабільності та спадкоємності влади. Місцевих політиків, загалом, і владою важко назвати.
Від органів місцевого самоврядування й раніше залежало дуже мало, а при Януковичі їхні повноваження були скорочені ще більше. Питання співпраці з Києвом було питанням виживання.
Сьогодні ми знову обираємо органи місцевого самоврядування за новим законодавством. Воно значно прогресивніше від попереднього, адже стимулює політичну конкуренцію.
Цього разу для перемоги не достатньо заплатити "внесок" і відсидітись у партійному списку рейтингової політсили, не достатньо бути лояльним до партійного керівництва і отримати місце у списку за "вислугу", не достатньо засіяти грошима свій округ, тим паче – не достатньо бути чиїмось родичем чи коханкою.
Щоб потрапити до ради за діючою виборчою системою, необхідно, по-перше, йти від рейтингової політичної партії, а це, передусім, притаманне парламентським політ силам. По-друге, йти в команді з авторитетними і популярними кандидатами. По-третє, особисто агітувати і працювати на перемогу у своєму окрузі.
Повноваження органів місцевого самоврядування будуть збільшені в результаті децентралізації, а тому кандидат повинен бути не тільки гарним оратором, щоб обіцяти "золоті гори" чи мати гарну зовнішність, але й бути компетентним в питаннях власних повноважень і розуміти та вміти пояснити, яким чином він зможе реалізувати власні обіцянки.
Наприклад, органи місцевого самоврядування не мають впливу на реалізацію державою міжнародної політики, на дії Збройних сил чи правоохоронних органів, тому обіцянки на кшталт "відновимо мир" чи "забезпечимо правопорядок" – це звичайнісінька брехня. Однак, такі гасла ми вже маємо змогу спостерігати на агітаційних бордах однієї партії.
В той же час, в Україні з'явились нові суто регіональні партійні проекти "Наш Край", "Народний контроль", "Відродження", "Сила громад".
В деяких містах працюють старші партійні проекти, наприклад – "Рідне місто", чи "Партія місцевого самоврядування". Вони менш відомі і менш впізнавані, ніж парламентські партії, однак відомими на місцях будуть їхні кандидати.
Такі партії представляють місцеві еліти. Вони намагаються максимально дистанціюватись від питань національної політики і зосередитись суто на проблемах місцевого самоврядування.
А от з парламентськими партіями ситуація не зрозуміла. Вони формуються "з коліс", і своїх кандидатів оприлюднять в останній момент.
Ким вони будуть і чи відповідатимуть новому рівню повноважень органів місцевого самоврядування, який з'явиться в процесі децентралізації – велика таємниця. Головні надії партійні боси покладають на свої "бренди", сподіваючись за їх рахунок здобути перемогу.
Що ж переможе цього разу – партійні бренди, чи особистості кандидатів?...

"Єврорепортер"

План Путіна: ІДІЛ в обмін на Україну

Останнім часом спостерігається потік цілеспрямованих витоків інформації про нарощування присутності російських сил на території Сирії. Ці повідомлення, цілком ймовірно, організовані з Москви.
Росія і раніше підтримувала сирійського президента Башара Асада. Більш того, в країні знаходилися російські війська. Свого часу Москва навіть висунула так званий «план Путіна» по Близькому Сходу, суть якого зводилася до створення широкомасштабної коаліції проти Ісламської держави, куди б крім країн Заходу увійшли різні арабські держави, а також Туреччина, Іран, Хезболла, Росія і, найголовніше, Асад.
Цей план минулого місяця активно просував Сергій Лавров, однак поки великого враження він не справив. Захід і країни Перської затоки вимагають відставки Асада. Без цього ні на яку коаліцію вони начебто не погоджуються.
Не дочекавшись підтримки свого плану, Москва, найімовірніше, посилає сигнали, що в іншому випадку має намір діяти поодинці. Це створює напругу. Якщо Росія буде наносити удари по ІДІЛ, то з цим не буде жодних проблем, однак при відсутності загальної координації в Сирії можуть відбутися зіткнення російських сил з силами антіігіловской коаліції.
Російські офіційні особи і президент Путін говорять по цьому питанню достатньо розпливчасто, мовляв, подібні повідомлення сильно перебільшені і поки ми нічого не робимо. При цьому акцент робиться на слово «поки».
Як би там не було, ідея широкої коаліції проти ІДІЛ багатьма підтримується на Заході. Ті, хто підтримують дану ідею, вважають, що з Росією потрібно співпрацювати, а не протидіяти. З сирійського питання, зокрема, можна більш активно і цілеспрямовано співпрацювати, як це було при ліквідації сирійської хімічної зброї. І якщо вже ми союзники, то треба скасовувати санкції, та й визнати, що Україна є частиною «русского мира». З цією метою потрібно або мати серйозний тиск на Україну, щоб вона підкорилася, або відступити в сторону, якщо Росія почне там діяти самостійно.
Іншими словами, це ідея розділу сфер впливу - така собі Ялта-2. Тим більше, що Ялта тепер знаходиться в контрольованому Росією Криму. Так що там можна зібратися знову.
Чим вигідна подібна коаліція для Росії? По-перше, це дозволить зберегти дружній Москві режим Асада, а також російську військову базу і військову розвідку, яка має регіональну базу в Сирії. По-друге, дасть можливість домовитися з Заходом. Так би мовити, покласти карту на стіл і розкреслити її на схеми впливу. При цьому по ходу справи вирішити українське питання за допомогою передачі Україні під контроль Росії.
Тобто, Росія готова співпрацювати з Заходом для протидії ІДІЛ, і при цьому очікує, що з неї будуть зняті санкції та буде дозволений українське питання.
Можливо, чекаючи дипломатичного прориву на основі боротьби з ІДІЛ, Кремль відмовився від літнього наступу в Донбасі. Тобто, вирішили спочатку домогтися більш сприятливих зовнішньополітичних обставин, а потім вже розбиратися з Україною.
На Заході, тим часом, існують різні думки. Звичайно ж, є і ті, хто з радістю пішов би на подібну співпрацю. Ось і Берлусконі приїхав до Росії, заявляючи при цьому, що має намір налагодити російські відносини із Заходом. Звичайно ж, у самій Італії його вважають злодюгою, а в інших європейських країнах і в США він взагалі нерукопожатним. Але Путін чомусь завжди думає, що багаті люди все вирішують, а Берлусконі, на відміну від інших лідерів Заходу, дуже багатий. Російський президент з ним розмовляє, як зі своїм. Решта - це бідняки, які живуть на зарплату, а Путіну складно мати справу з неолігархамі.

"Єврорепортер"

вівторок, 29 вересня 2015 р.

Олег Басилашвілі: Люди як люди, мессир? У путінській Росії - виродки

Чудовий актор і людина Олег Басилашвілі, він же виконавець ролі Воланда ставить питання: а що якби мессир зі своєю булгаковської командою після Москви Сталіна прибув до Москви Путіна. Знайшов би він тут людей? Небезпечна відповідь, як ляпас Путину і путіноїдам всіх чинів до ватників включно...
Олег Басилашвілі: Люди як люди, мессир? У путінській Росії - виродки. Я от думаю: а що було б, якби Воланд прибув до Москви зараз. Тобто не в Москву Сталіна, а в Москву Путіна? І час за сюжетом дуже підходящий.
Як ви пам'ятаєте, під час тріумфального виступу своєї свити на московських підмостках "професор" робить такий філософський відступ, пильно розглядаючи глядачів:
Ну що ж, вони - люди як люди. Люблять гроші, але ж це завжди було... Людство любить гроші, із чого б ті не були зроблені, зі шкіри чи, з паперу, чи з бронзи або із золота. Ну, легковажні... ну, що ж... і милосердя іноді стукається в їхні серця... звичайні люди... загалом, нагадують колишніх... квартирне питання лише зіпсувало їх...
Коли деякі нинішні аналітики уподібнюють нашу епоху тридцятим рокам минулого століття, то вони не зовсім праві.
Ті люди, люди 30-х, дійсно "нагадували колишніх", дореволюційних. Манерами, побутом, уявленнями, освдченістю. Булгаков це добре показує. З нинішніми росіянами людей 30-х по-справжньому ріднить лише одне: любов до грошей. Як же так, заперечить хтось. А ставлення до влади, холуйские славослів'я, поголовна підтримка політики вождя? Хіба все це не схоже на нинішню 86-відсоткову підтримку Путіна?
Відповім: схоже, але тільки ЗОВНІШНЬО. У нас ситуація з загальною якістю населення незмірно гірше, ніж в 30-і роки. Гірше!
Коли ми бачимо кадри кінохроніки, на яких монолітні колони марширують під гаслами "Слава великому Сталіну!", "Смерть троцькістським собакам!", ми повинні бачити, що стоїть за цим. А за цим стоїть громадянська війна, за цим роки геноцидного терору і соціальної дискримінації. За цим стоїть всепроникаючий, як Інтернет, страх. Ось що треба розуміти.
Але коли сучасна російська більшість підтримала "кримнаш", підтримала "Новоросію", у неї за плечима був не досвід Соловків, не досвід розкуркулення, масових розстрілів і Біломорканалу. Нинішній "обиватель" не знає, що це таке - кроки підбитих чоботів НКВС вночі за твоїми дверима. Майже нікого не били по статевих органах на допитах. Ні, у нинішньої більшості за плечима досвід зовсім іншого життя: досвід життя при демократії 90-х, нехай і дуже недосконалої, так, але демократії. Російська більшість, що так полюбила Путіна, вже не знала страху і залізної завіси. Нинішню більшість ніхто не залякував і не примушував. Коли радянський народ у 1939-м, стоячи на мітингах по заводах і фабриках, одностайно гавкав після нападу на Фінляндію: "Хай живе мирна політика Радянського союзу! Хай живе великий Сталін! Ми повністю схвалюємо заходи, прийняті Радянським урядом!" - Я розумію, що це відбувалося в країні ГУЛАГу. Спробуй-но не підтримати. Якщо не виразиш схвалення - загинеш лютою смертю...

Григорій Яблонський, "Єврорепортер"

пʼятниця, 18 вересня 2015 р.

Підкуп виборців - таки справа легальна?

На Кіровоградщині підкуп виборців став практично легальним. За підкуп виборців нікому нічого не буде. Про це під час прес-конференції на тему «Старт виборчих кампаній в Кіровоградській області» повідомив голова Кіровоградського територіального відділення ВГО "Комітет виборців України" Володимир Гришко.
Він зазначив, що сталося це через недосконалість виборчого законодавства та затягування ВРУ з прийняттям двох основних законів, які нарешті зможуть дати чітке визначення поняттям «підкуп виборців» і «рекламу кандидата».
Також Володимир Гришко повідомив, що в даний час учасники виборчого процесу можуть спокійно підкуповувати виборців, тому що жодного механізму їх покарання немає. До того ж підкуп електорату обійдеться значно дешевше, ніж повноцінна агітація.  Що ж стосується частих випадків роздачі продуктових наборів, які стали популярною темою в нашому місті, експерт не зміг чітко визначити - порушення це чи ні, адже всі ці випадки сталися до 5 вересня - офіційного старту виборчої кампанії. А ще слід врахувати, що для кандидатів їх виборча компанія стартує лише з момента їх реєстрації.
Тож береги з гречки та олії з оцетом можна спостерігати ще пару тижнів.

Анатолій Авдєєв, "Єврорепортер"

У Росії Плотницькому дали зрозуміти: фінансових вливань в ЛНР більше не буде

Зараз в "ЛНР" йде зворотній процес – після того, як 29 липня російські куратори прибрали з посади радника голови "ЛНР" з економічних питань Віктора Пеннера, який відповідав за економічні зв'язки з Росією і за фінансові вливання, почався процес вивезення наявної української готівки з території самопроголошеної республіки.
У Росії Плотницькому дали зрозуміти: фінансових вливань в ЛНР більше не буде Народний депутат, координатор групи "Інформаційний спротив" Дмитро Тимчук повідомив, що "за даними джерел в "ЛНР", в кінці вересня з Російської Федерації планується завезення великого обсягу рублевої маси в м.Луганськ".
Ця інформація не відповідає дійсності. Більше того, під час останнього візиту очільника "ЛНР" Ігоря Плотницького до Росії йому дали чітко зрозуміти, що більше ні на які фінансові вливання з боку РФ "республіка" розраховувати не може, і тепер проект "ЛНР", в плані фінансування,повинен розраховувати виключно на свої внутрішні резерви.
Цим пояснюються, зокрема, і вчорашні слова Плотницького про те, що "ЛНР" може сформувати свій власний золото-валютний резерв (ЗВР) завдяки наявності родовища золота поблизу села Бобрикове в Антрацитівському районі, яке було виявлене ще в 90-х роках XIX століття. Втім, інвестиції, за всі ці роки, так і не зайшли на це родовище, тому що видобуток золота на ньому нерентабельний.
Пан Тимчук, напевно, мав на увазі саме цю заяву Плотницького про поповнення золотовалютного запасу за рахунок видобутку золота. Але видобуток золота і надходження рублевої маси з РФ - це не одне й те саме.
Втім, "ЛНР" і без фінансової підтримки з боку РФ вистачило би на довгий час тих коштів, які були залишені представниками української влади в захопленій будівлі НБУ в Луганську. На момент збройного заколоту, за оцінками експертів,там знаходилося більше 3 мільйярдів гривень.
Зараз в "ЛНР" йде зворотній процес – після того, як 29 липня російські куратори прибрали з посади радника голови "ЛНР" з економічних питань Віктора Пеннера, який відповідав за економічні зв'язки з Росією і за фінансові вливання, почався процес вивезення наявної української готівки з території самопроголошеної республіки.
Такі дії мають просте пояснення – Росії зараз не до "ЛНР", тому що вона активно розгортає "другий фронт" у Сирії.

"Єврорепортер"

Демчак відновлює компартію на Вінниччині

Народний депутат від БПП Руслан Демчак 12 вересня, на святкуванні Дня міста Липовця, повідомив кого блок Петра Порошенка "Солідарність" буде рекомендувати на міського голову Липовця, а кого - у кандидати в депутати до облради від Липовецького району. Про це повідомляє  прес-секретар Громадянської Мережі ОПОРА у Вінницькій області Галина Сегеда, пише видання "Факти:Зашибись!".
Ними виявились чинний міський голова Липівця Микола Майданюк та помічник самого Демчака Сергій Остапенко. З приводу кандидата у міські голови Липовця – ним виявився старий компартійний працівник – Майданюк Микола Іванович. Він був обраний на посаду мера у 2010 році як висуванець КПУ. 
Заглянувши до його біографії знайдете, що Микола Майданюк у кращих традиціях партійних працівників дослужився до високих посад починаючи із секретаря Липовецького райкому комсомолу, а згодом і завідувача ідеологічним відділом Липовецького райкому Компартії України. 
Що ж тоді виходить – сам Демчак голосує за закон про заборону комуністичної ідеології та використання символіки радянського періоду, а на пост мера у своєму окрузі  представляє комуніста як члена його нової команди. 
Більше того – кандидат до облради та за сумісництвом помічник Демчака теж не менш «новий» та не заплямований - Остапенко Сергій Володимирович. На сайті Липовецької райради вказано, що Остапенко - депутат райради, член партії Тігіпка «Сильна Україна», яка потім влилась у Партію регіонів. 
Під час представлення кандидатів Демчак наголосив: «Дуже важливо, щоб керівники громади були люди компетентні, були люди – патріоти своєї маленької батьківщини». 
Ось така нова команда у Демчака. Ось така ціна нинішнім брехливим депутатам та чиновникам. На неугодних чіпляють політичне клеймо переслідувань, а своїх відбілюють як коноплю в річці.

"Єврорепортер"

четвер, 27 серпня 2015 р.

Україна домовилася із Польщею спільно охороняти інформацію з обмеженим доступом

Як повідомляє видання "ПРѣСТIЖЪ", днями у Варшаві, у приміщенні штаб-квартири Агентства внутрішньої безпеки Республіки Польща (АВБ РП) підписано Угоду між Урядом Республіки Польща та Кабінетом Міністрів України про взаємну охорону інформації з обмеженим доступом. Угоду за дорученням своїх урядів підписали Голова АВБ РП бригадний генерал Даріуш Лучак та Голова СБУ генерал-полковник Василь Грицак.
На підставі угоди буде створена нова юридична база охорони інформації з обмеженим доступом, обмін якою здійснюється між Польщею та Україною, або яка створюється під час співробітництва обох країн.
Передбачені в Угоді положення стосуються органів державної влади, підприємців, які виконують контракти з обмеженим доступом, та фізичних осіб у сфері наданого їм права доступу до інформації з обмеженим доступом і у рамках службових обов'язків, які вони виконують.
Врегулювання цього питання є важливим не тільки з точки зору безпеки Польщі та України, а й економічного співробітництва, оскільки воно створює юридичну базу для укладення контрактів польськими та українськими підприємцями. Більш того, це відкриває нові, недосяжні раніше можливості для міждержавного співробітництва в оборонній, військово-технічній, безпековій сферах.

"ЄВРОРЕПОРТЕР"

понеділок, 3 серпня 2015 р.

Левус: Порошенко прагне врегулювати ситуацію, наскільки це можливо, мирно

Про це йдеться в інтерв'ю народного депутата Андрія Левуса з "Народного фронту" Оксані Смолі та Ользі Москалюк з газети "По-українськи", оприлюдненого днями.
— Зустрічався з хлопцями з батальйону "Гарпун". Днями загинули двоє — Микола Гордійчук "Гризун" і Євген Бірюков "Кемпфер", — розповідає  35-річний Андрій Левус. Закурює "Мальборо" біля входу в готель "Київ". — Із побратимами говорили про четвергові переговори Порошенка, Путіна, Меркель та Олланда. Здаємо позиції в Широкиному, Щасті, Станиці Луганській, Мар'їнці. Значить, готується майданчик для російського наступу. Хлопці розчаровані.
Я голосував за зміни до Конституції тільки тому, щоб ми мали два місяці часу до голосування в цілому. Аби могли показати: Україна пішла на всі умови Заходу, а Росія не виконує домовленостей. Значить, можна говорити про зміну переговорного формату з "нормандського" — на "женевський", де є США та Євросоюз.
Заходимо всередину ­готелю. На першому поверсі кав'ярня зачинена. Ліфтом піднімаємося на другий. У ресторані зайняті кілька столиків. За одним сидить колишній голова Печерського райсуду столиці й екс-нардеп Микола Замковенко.
- Чому Порошенко пішов на поступки?
— Хоче врегулювати ситуацію, наскільки це можливо, мирно. Але вірити Путіну — великий самообман. Він робить ставку на дестабілізацію ситуації в Україні. Люди біднішають і не бачать результатів реформ і реальної боротьби з корупцією, нікого не саджають. Такий ґрунт дозволяє маніпулювати. На це піддаються такі сили, як "Правий сектор". Зі стрілянини в Мукачевому почалася зона нестабільності.
Соціальні протести намагатимуться використати в своїх інтересах і Росія, й учасники виборів до органів місцевої влади (25 жовтня цього року. — "ГПУ"). Їм треба буде піднімати рейтинги. Вже бачили це по голосуванню за валютні кредити. Популізм триватиме. Тому місцеві вибори можуть розірвати країну.
- Як саме?
— Коли все зійдеться в одній точці. Можливі соціальні протести. Паралельно — російський наступ на Донбасі. Радикально налаштовані організації — як "Правий сектор" — кричатимуть: нас надурили, здають Донбас! А потім почнуться місцеві вибори. Може дійти до силових протистоянь. На руках — забагато зброї.
Офіціант приносить народному депутатові апельсиновий сік.
- Що має робити влада, аби не допустити такого розвитку подій?
— Перше: якщо лікувати рану з самого початку, то треба повернутися до справжнього діалогу в рамках коаліції. Повинен запрацювати механізм ради коаліції. Різні робочі групи мають обговорювати всі наболілі питання.
Друге: як провести вибори, щоб вони не розірвали країну? Знаємо про харківського ватника Кернеса (мер Харкова. — "ГПУ"), про партію "Наш край" Антона Кіссе, яка мріє про Бессарабську республіку. Ці вибори можуть стати точкою розколу України, якщо переможуть такі діячі. Вони проголосять свої республіки.
Третє: обіцяти людям тільки те, що реально виконати.
Четверте: необхідно відправити у відставку генпрокурора Віктора Шокіна. Цього вимагає третина депутатів коаліції.
- Які головні претензії до Шокіна?
— Він консервує систему. А її треба ламати. І водночас змінювати людей і закони. Є позитивний приклад у боротьбі з корупцією — керівник податкової міліції Сергій Білан. На базі навіть старих законів щодня припиняє контрабанду. Позитивна динаміка є й у роботі Служби безпеки. Тобто зміна кадрів стимулює до дій. Але відчутного руху вперед не буде без вирішення двох проблем. Перша: Генеральна прокуратура. Там потрібні великі системні зміни. Друга: очищення судів. Міністерство внутрішніх справ і СБУ без прокуратури не можуть рухати справи. А потім ті потрапляють у корумповані суди.
- Чому майже два тижні тягнули зі звільненням прокурорів-хабарників — Шапакіна й Корнійця?
— Досі працюють бізнес-схеми сім'ї Януковича. У вищих ешелонах влади є люди, які перейняли їх. З групою народних депутатів вступили в конфлікт із Рівненським господарським судом, що захищав російську компанію. Було три судді. Одна з них — вихованка Києво-Могилянської академії, яка вперто не чула аргументів Генпрокуратури, Ради нацбезпеки та оборони, нашого Фонду держмайна. Зате сприймала те, що говорив московський адвокат, який представляв Фонд держмайна Росії. Виявляється, вона призначена ще за квотою Андрія Портнова — юриста Януковича. Досі діють такі мережі суддів. Вони знають одне одного. І їм дозволяють лишалися на своїх посадах. Без руйнування цієї системи нічого не буде.
У законі про прокуратуру йдеться про переатестацію 700 прокурорів і звільнення трьох тисяч. Це правильний шлях: переатестувати. Хто не підходить — звільнити. Тоді буде зруйновано вертикаль, якою рухаються гроші.
Ще зіштовхнулися з проблемою контрабанди нафтопродуктів в Одеській області. Щомісяця на цьому заробляли 150 мільйонів доларів. Податкова зупинила схему. За нею стоять люди Сергія Курченка — члена "сім'ї" Януковича. Подібні схеми використовують олігархічні групи Вадима Новінського, Ігоря Єремеєва (народні депутати. — "ГПУ"). Без прикриття у вищих кабінетах такого б не було.
Взагалі 80 відсотків реального сектора економіки належить олігархам колишньої "сім'ї" або росіянам.
- Що мала б робити держава?
— Ввести санкції проти росіян і членів "сім'ї" Януковича. Є відповідний закон. Комітет нацбезпеки підтримав поправку до нього — про запровадження інституту тимчасово керуючих компаніями. Вони стежать за тим, щоб не витікали активи й вилучають документи. Є рішення РНБО, яке рекомендує президенту запровадити це все в дію. Порошенко тягне з січня.
- Ви неодноразово зверталися до Генеральної прокуратури щодо злочинної діяльності членів колишньої влади — Бойка, Бакуліна, Льовочкіна, Фірташа, Єремеєва. Однак ніхто досі не покараний.
— Йдуть відписки, що тривають процесуальні, слідчі дії — шукають нові факти. По справі "вишок Бойка" (бурові установки вартістю $800 млн придбані вдвічі дорожче, коли Юрій Бойко був міністром енергетики. — "ГПУ") розказують, що вся документація — в Криму, немає навіть копій договорів.
- Хто мав би сісти першим?
— Хтось із нової влади або з оточення Януковича. Пропонував би почати з Юрія Бойка (народний депутат з "Опозиційного блоку". — "ГПУ"). Але ніхто з колишніх "регіоналів" не потрапить за ґрати, поки не замінять генпрокурора.
- За півтора року працює вже третій генеральний прокурор.
— Можливо, треба посадити двох попередніх, щоб усе запрацювало. Маю на увазі Олега Махніцького та Віталія Ярему. Саме при них повтікали урядовці минулої влади та їх найближче оточення. Не розслідувалися справи Небесної сотні.
- У президента немає політичної волі карати винних?
— Це "вірус Ющенка" — треба помиритися з росіянами, об'єднати всіх в Україні та якось пропетляти до кінця терміну. Не вийде, бо пролилася кров. Суспільство перебуває в іншому емоційному стані і на зовсім іншому рівні розвитку.
178 заручників звільнили за участю Андрія Левуса, коли він працював заступником голови Служби безпеки України.
Як відомо, Андрій Левус родом із міста Стрий Львівської області. Діди й батьки — вчителі.
Закінчив історичний факультет Львівського національного університету імені Франка. Працював учителем історії, політичним експертом. Під час Революції гідності заступник Андрія Парубія, коменданта Майдану. Був одним із заступників голови Служби безпеки Валентина Наливайченка. Займався аналітикою, інформаційною безпекою.
— Багато спілкувався з терористами, — розказує Левус. — Бєс (псевдо Ігоря Безлера, який керував горлівським угрупованням торік із квітня по листопад) дзвонив мені щоночі. Скидав відео, фото розстріляних, шантажував.
До парламенту пройшов під №23 списку "Народного фронту".
Від першого шлюбу має синів 14-річного Богдана й 10-річного Михайла. Друга дружина Інна за освітою — економіст, навчається на психолога. Виховують 4-річного Ростислава й Олександра, якому 4 місяці.

"Єврорепортер"

Університет Ейндховена про всяк випадок позбавився ймовірного російського шпигуна

Росіянин, якого підозрюють у шпигунській діяльності, був напередодні... звільнений з нідерландського університету. Про це йдеться в повідомленні Технічного університету Ейндховена від 28 липня.
Зокрема, керівництво університету дізналося від спецслужби Нідерландів AIVD, що науковий співробітник Іван А. є загрозою для безпеки. Розвідслужба AIVD, яка проінформувала університет в липні 2014 року, в свою чергу отримала інформацію від німецького Федерального відомства з охорони конституції.
Іван А. був звільнений з університету Ейндховена в тому ж році. Після того, як міністерство закордонних справ Нідерландів вилучило його паспорт, він повернувся в Росію, повідомили в AIVD.
Яе пише "Німецька хвиля" з посиланням на Spiegel Online, з 2009 по 2011 рік 28-річний росіянин працював в Інституті фізики світла Товариства імені Макса Планка в німецькому Ерлангені. Генпрокуратура ФРН розслідує справу про можливе шпигунство з боку фізика.
У поле зору німецької спецслужби Іван А. потрапив випадково: через контакт із співробітником російського генконсульства в Бонні, який був висланий з ФРН в 2014 році через підозри в роботі розвідником під прикриттям.

"Єврорепортер"

Керівництво ФСБ Росії тихо отримало по $2,5 млн і нікому не скаржеться

Директор ФСБ Росії Олександр Бортніков і ще більше десяти високопоставлених співробітників спецслужби отримали по $2,5 млн на оборудках з землею колишнього відомчого дитсадка. Про це йдеться у розслідуванні російського видання "Новая газета", яке люб'язно переклало українською агентство "РБК-Україна".
У матеріалі йдеться про ділянку 4,98 га, розташовану в селі Калчуга на Рубльово-Успенському шосе (Одинцовський район Підмосков'я). За радянських часів там знаходився оздоровчий табір для дітей співробітників КДБ, що отримав кодову назву "Об'єкт № 909", потім він перейшов у відання ФСБ.
На початку 2007 ділянка опинилася у користуванні дачного некомерційного партнерства "Калчуга 4", яке було створено на той момент високопоставленими співробітниками ФСБ Сергієм Дороніним і Сергієм Качушкіним, пише газета.
Незабаром після цього ділянку площею 4,98 га було поділено на 22 нові ділянки. "Новая" з посиланням на декілька не пов'язаних один з одним джерел, у тому числі з ФСБ, стверджує, що ці землі спеціальною постановою муніципалітету були передані керівникам ФСБ, у тому числі майбутньому главі відомства Олександру Бортнікову.
Видання привело повний список нових власників землі, серед яких генерал ФСБ Михайло Білоусов, що згодом став заступником начальника управління внутрішньої політики адміністрації Путіна. Менш ніж через рік ділянки продали.
Керівники ФСБ збагатилися на маніпуляціях із землею. За даними декількох джерел російської газети, середня вартість сотки на той момент складала $100 тис.
Таким чином, співробітники ФСБ могли отримати кожен близько $2,5 млн в залежності від індивідуальних особливостей ділянок.
На початку липня ФСБ запропонувала обмежити доступ сторонніх осіб до баз нерухомості з Росреєстру. У відомстві це пояснили тим, що відомості використовуються "в злочинних" або "компрометуючих цілях".

"Єврорепортер"

середа, 29 липня 2015 р.

Росія заблокувала резолюцію Радбезу ООН щодо трибуналу по MH17

Рада безпеки ООН не змогла ухвалити проект резолюції зі створення Міжнародного трибуналу для розслідування збиття Боїнга, що слідував рейсом MH17.
Відповідне голосування відбулося у середу ввечері.
11 членів засідання проголосували "за", 1 – "проти" та 3 утрималися (Китай, Ангола, Венесуела).
У зв'язку з тим, що Росія, яка є постійним членом РБ ООН, висловилася проти, на документ було накладене вето.
Заваливши резолюцію, пан Чуркін співчуває жертвам катастрофи... цинізму РФ немає межі...
Раніше прем'єр-міністр Австралії Тоні Ебботт заявив, що він переконаний в тому, що проросійські бойовики збили малайзійський лайнер 17 липня 2014 року над Донбасом навмисне. Внаслідок катастрофи загинули всі 298 осіб, хто знаходився на борту, дві третини з яких були громадянами Нідерландів.
Пізніше глави МЗС 5 країн закликали створити міжнародний трибунал по MH17.
Водночас Росія виступала проти цього і грозилася накласти вето.
У проекті резолюції йшлося, що РБ ООН "приймає рішення створити міжнародний трибунал з єдиною метою притягнення до відповідальності осіб, відповідальних за злочини, пов'язані зі знищенням в Донецькій області України літака авіакомпанії Malaysia Airlines, що виконував 17 липня 2014 рейс MH17".
Разом з тим, Австралія та Малайзия обіцяють добитися переслідування винних у авіакатастрофі рейсу MH-17, незважаючи на те, що Росія наклала вето на резолюцію щодо створення міжнародного трибуналу.
Як передає Укрінформ, про це під час засідання Радбезу ООН сказала міністр закордонних справ Австралії Джулі Бішоп.
"Австралія разом зі своїми союзниками розробить новий порядок переслідування винних у цій катастрофі, щоб їх злочин не залишився безкарним", - сказала Бішоп.
Також, як пише ZN.ua, міністр транспорту Малайзії Ліоу Тіонг Лай пообіцяв, що Малайзія знайде інші механізми для покарання винних у знищенні цивільного літака "Боїнг" МН17 над Донбасом, незважаючи на рішення Радбезу ООН.
"Малайзія подумає про розробку інших варіантів і механізмів переслідування даного злочину з урахуванням сьогоднішнього рішення. Будьте впевнені, ми на цьому не зупинимося і не здамося. Ми повинні зробити щось, бездіяльність це не варіант", - сказав Лай в ході виступу в Раді Безпеки ООН.
Міністр також висловив жаль, що таким рішенням Радбез направив неправильний сигнал родичам жертв катастрофи. Крім того, надсилається небезпечний сигнал про безкарність за ці мерзенні злочини, а також ставиться під загрозу безпеку цивільної авіації в районі зони конфлікту в майбутньому.
"Хочу підкреслити, що нас не зупинять сьогоднішні сумні події - ми по колишньому будемо рішуче прагне до встановлення винних та забезпечення правосуддя для усіх невинних жертв", - пообіцяв міністр транспорту Малайзії.
Раніше про намір шукати альтернативні способи покарання винних трагедії заявив міністр закордонних справ Нідерландів Берт Кундерс.
Як повідомлялось, Рада безпеки ООН не змогла ухвалити проект резолюції зі створення Міжнародного трибуналу для розслідування збиття Боїнга, що слідував рейсом MH17 у зв'язку з тим, що Росія, яка є постійним членом РБ ООН, висловилася проти, на документ було накладене вето.
Раніше прем'єр-міністр Австралії Тоні Ебботт заявив, що він переконаний в тому, що проросійські бойовики збили малайзійський лайнер 17 липня 2014 року над Донбасом навмисне. Внаслідок катастрофи загинули всі 298 осіб, хто знаходився на борту, дві третини з яких були громадянами Нідерландів.
Голландський прокурор Фред Вестербеке, який веде розслідування катастрофи, вважає, що найбільш вірогідною версією є те, що літак був збитий ракетою "Бук". Однак експерти продовжують працювати, щоб підтвердити або виключити інші версії.
Пізніше глави МЗС 5 країн закликали створити міжнародний трибунал по MH17.
Водночас Росія виступала проти цього і грозилася накласти вето.
У проекті резолюції йшлося, що РБ ООН "приймає рішення створити міжнародний трибунал з єдиною метою притягнення до відповідальності осіб, відповідальних за злочини, пов'язані зі знищенням в Донецькій області України літака авіакомпанії Malaysia Airlines, що виконував 17 липня 2014 рейс MH17".
Одночасно, Нідерланди не розуміють мотивацію Росії, яка заблокувала створення міжнародного трибуналу для розслідування причин аварії "Боїнга-777" "Малазійських авіаліній", заявив міністр закордонних справ Нідерландів Берт Кундерс.
Про це повідомляє  Інтерфакс-Україна.
"Мені складно зрозуміти, щоб член Ради Безпеки перешкоджав правосуддю у разі трагедії, де постраждало так багато людей. Безкарність посилає небезпечний сигнал", - заявив Б.Кундерс в ході виступу в Раді Безпеки ООН у середу ввечері.
Він запевнив, що країни-учасниці розслідування не зупиняться в пошуку способів покарання винних.
"Моя країна не заспокоїться, поки всі факти не будуть встановлені і правосуддя не восторжествує .... Нідерланди, Малайзія, Австралія, Бельгія та Україна продовжать спільну роботу для знаходження оптимальних способів залучення винних і ми не будемо втрачати час в цій роботі", - заявив глава МЗС Нідерландів.
Як повідомлялось, Рада безпеки ООН не змогла ухвалити проект резолюції зі створення Міжнародного трибуналу для розслідування збиття Боїнга, що слідував рейсом MH17 у зв'язку з тим, що Росія, яка є постійним членом РБ ООН, висловилася проти, на документ було накладене вето.
Раніше прем'єр-міністр Австралії Тоні Ебботт заявив, що він переконаний в тому, що проросійські бойовики збили малайзійський лайнер 17 липня 2014 року над Донбасом навмисне. Внаслідок катастрофи загинули всі 298 осіб, хто знаходився на борту, дві третини з яких були громадянами Нідерландів.
Голландський прокурор Фред Вестербеке, який веде розслідування катастрофи, вважає, що найбільш вірогідною версією є те, що літак був збитий ракетою "Бук". Однак експерти продовжують працювати, щоб підтвердити або виключити інші версії.

"Єврорепортер"

Це не громадянська війна, а війна Росії проти України – євродепутат

Конфлікт на Донбасі - це війна Росії проти України, а не громадянське протистояння.
Про це заявив в інтерв'ю Радіо "Свобода" депутат Європейського парламенту від Чехії Яромір Штєтіна.
"В Україні точиться війна. І це – не громадянська війна, як стверджують деякі наші політики, включно з нашим президентом, це війна, яку веде одна суверенна держава проти іншої суверенної держави. Це – війна Росії проти України",  -наголосив він.
На його думку, зупинити цю війну можна буде лише, коли "Росія залишить терени України".
"Всі інші спроби є марними спробами. Ми вже мали "Мінськ-1" і "Мінськ-2", буде "Мінськ-3", а вже коли матимемо "Мінськ-15", може тоді врешті усвідомимо, що ті мінські домовленості ні до чого",  - переконаний Штєтіна.
Як вважає євродепутат, ЄС має зайняти чітку та тверду позицію.
"Потрібно, щоб Європа зайняла тверду й чітку позицію. І не тільки Європейський парламент, але насамперед Європейська комісія, тобто влада Європейського союзу і Європейська рада. Вони повинні чітко вимагати, щоб Росія закінчила окупацію",  - відзначив Штєтіна.
"Я вітаю спільні військові навчання українських та американських вояків, які відбуваються на західній Україні. Я вже довго вимагаю, щоб країни ЄС надавали зброю й боєприпаси, щоб України могла захищатися", - додав він.
Ерім того, Латвія почала офіційні переговори з США про розміщення важкої військової техніки на Адажській базі.
Про це повідомляє Delfi.lv з посиланням на Міноборони країни.
Як повідомила керівник відділу преси Міноборони Анете Гнезе, поки не відомо, скільки і яка техніка буде розміщена в Латвії, як і те, скільки коштів потрібно для її дислокації.
Держсекретар Міноборони Яніс Сартс раніше заявив, що американська техніка може з'явитися в Латвії в кінці року.
Адажи - найбільший військовий полігон в країнах Балтії, де можна проводити великі військові навчання.
Тому у бази є можливість прийняти більше військової техніки, але все буде залежати від процесу переговорів, додав він.
Нагадаємо, раніше повідомлялося, що у Латвії пройдуть навчання НАТО.

"Єврорепортер"