субота, 30 квітня 2016 р.

Каську надали політичний притулок у міжнародній організації

Колишній заступник генерального прокурора України Віталій Касько обраний п'ятим членом правління Transparency International Україна. Про це повідомляє організація на своєму сайті.
Відзначається, що Касько вибрали замість Ярослава Юрчишина, який вийшов зі складу правління в зв'язку з участю в конкурсі на посаду виконавчого директора організації.
У складі правління він буде до жовтня цього року, поки не закінчаться повноваження.
Нагадаємо, 15 лютого Віталій Касько оголосив про свою відставку. Причиною назвав черговий перерозподіл обов'язків в Генпрокуратурі, яке позбавило його можливості вести і контролювати резонансні кримінальні провадження.
Більш того, вже 10 квітня співробітники прокуратури оголосили йому підозру в скоєнні злочину за ч.4 ст.190 КК (шахрайство). За версією слідства, яке вимагало ув'язнити Каська, він незаконно заволодів квартирою в столиці, проте, 14 квітня Печерський райсуд Києва відпустив екс-заступника генпрокурора під особисте зобов'язання.

"Єврорепортер"

“Венбест” себе не обділив?

Нещодавно отримав цінну інсайдерську інформацію про схему, за якою один з лідерів внутрішнього українського ринку охорони - компанія “Венбест” не зовсім патріотично виводить свої оборотні кошти за межі вітчизняного економічного простору.
Будь-якій особі з елементарними знаннями у сфері економіки відомо, що оподаткування здійснюється з прибутку. Кожний товар (у випадку з “Венбестом” – послуга з охорони) має собівартість, яка складається з вартості ресурсів, витрачених для надання такої послуги – матеріальні витрати, фонд оплати праці співробітників і т.д. Різниця між собівартістю та доходом – це і є прибуток, з якого податкові органи забирають собі левову частку, а ділитися не хочеться. Як бути? Правильно – прибуток треба формально мінімізувати, тобто на справді – прибуток значний, а офіційно (за документами) – мінімальний.
Заради спрощення розрахунків будемо оперувати простими та абстрактними цифрами.
Приймемо за собівартість послуги охорони одного об’єкту – 1000 грн./місяць.
Припустимо, що у вартість послуги охорони одного об’єкту “Венбест” закладає 500 грн./місяць свого прибутку.
Таким чином абстрактна вартість послуг з охорони одного об’єкту складає абстрактні 1500 грн./місяць.
Абстрактний прибуток, який оподатковується, від надання послуг охорони одного об’єкту складає 500 грн./місяць.
З цих 500 гривень прибутку “Венбест” має сплатити до Державного бюджету України приблизно 60%, тобто – близько 300 гр., а собі залишити лише 200 грн.
Тепер поговоримо про схему, за якою “Венбест” здійснює формальне зменшення свого прибутку в розмірі 500 грн./місяць.
Керівництво компанії “Венбест” уклало фіктивну агентську угоду зі своїм інвестором - компанією “Dragon Capital”, повний текст якої тримається в суворій таємниці, а зміст приблизно такий – компанія “Венбест” зобов’язується в рамках агентської угоди сплачувати кошти компанії “Dragon Capital” в розмірі приблизно 95% від свого прибутку за якісь неіснуючі послуги.
Таким чином, після виплати своєму партеру та інвестору 95% із 500 грн. свого реального прибутку від надання послуг охорони одного об’єкту, формальний прибуток компанії “Венбест” складає 25 грн./місяць, з яких до державного бюджету повинно надійти близько 15 грн. Формально – все чудово, компанія декларує прибуток, тому з боку податкових органів претензії відсутні.
Виходить така арифметика – замість сплати 300 грн. податків за надання послуги охорони одного об’єкту, “Венбест” сплачує до державного бюджету усього 15 грн., а 475 грн. за допомогою свого ділового партнера та інвестора виводить з обороту за межі національного економічного простору.
Таких об’єктів у “Венбеста” – безліч по всій країні, і охороняються вони не один місяць, отже масштаб викритої фінансової “кровотечі” економіки України досить вражаючий.

Лео Податків, "Єврорепортер"

OCCRP: офшор путінського друга пов'язаний зі справою Магнітського

Кошти з російського бюджету, зникнення яких виявив юрист Hermitage Capital Сергій Магнітський, тепер зафіксовані на рахунках офшорної компанії музиканта Сергія Ролдугина - людини, близької до президента Росії Володимира Путіна. Про це свідчать документи з Панамського архіву, повідомляє Центр по дослідженню корупції і організованої злочинності (OCCRP).
Так, компанія Ролдугина International Media Overseas (IMO) отримала кошти за продаж акцій державної корпорації "Роснефть". Відстеживши рух коштів, журналісти, які беруть участь у розслідуванні, прийшли до висновку, що мова йде саме про гроші, пропажу яких розкрив Магнітський.
Близько $230 млн, викрадених з російського бюджету, в 2008 році осіли в декількох компаніях. Дві з них, молдавські Elenast і Bunicon, вислали кошти Vanterey Union, зареєстрованій на Віргінських островах.
Потім ці кошти перейшли до британської компанії Roberta Transit, яка направила $2 млн офшорній компанії Delco.
Також, виявлено, що Roberta Transit отримувала грошові перекази і від інших компаній, які фігурували в розслідуванні Магнітського - Protectron Company, Wagnest, і Zarina Group.
От і з'ясувалося, що вже згадана компанія Delco за $807 тисяч придбала у IMO 70 тисяч акцій корпорації "Роснефть". Таким чином, кошти, викрадені з бюджету Російської федерації, в кінцевому рахунку потрапили саме в компанію Сергія Ролдугина.
Акції були оплачені з рахунку компанії Delco в литовському банку Ukio bankas.
Нагадаємо, що юрист Сергій Магнітський працював консультантом у фірмі, яка надавала послуги фонду Hermitage Capital. Він оголосив, що розкрив масштабні розкрадання з російського бюджету, а у 2008 році Магнітського заарештували за сфабрикованим звинуваченням у співучасті в схемі ухилення від сплати податків, проте, невдовзі він помер в СІЗО "Матроська тиша".

"Єврорепортер"

четвер, 21 квітня 2016 р.

Росія провела найкровавіші в історії військові навчання на Донбасі

Як не намагаються у Кремлі приховати дійсний стан речей, як не прикриваються різного роду військовими навчаннями, тільки б увести до окупованих територій України все нові й нові регулярні військові частини, факт лишається фактом - надії на сліпу відданість і підтримку бойових дій проти урядових військ України з боку населення і сформованого на його базі т.зв. "ополчення" вже не лишилося. Не дивлячись на проголошене в котрий раз припинення вогню, ми всі, разом із представниками ОБСЄ, можемо наочно бачити, як воно виконується противником, якому поки не дуже вдало, але вдається приховувати від очей небагаточисельних міжнародних спостерігачів пункти розташування своїх військових частин та батальйонно-тактичних з'єднань. Проте, неможна довго приховувати сльози вдов та матерів, сотні поранених й покалічених солдат і офіцерів, мільйони бюджетних рублів, що неповернено втрачені разом із спаленою в боєвих зіткненнях військовою технікою та озброєнням.
Днями експерт з питань окупованих територій Луганщини Дмитро Снєгирьов із посиланням на інформацію від активістів очолюваної ним громадської ініціативи "Права Справа", повідомив про прибуття в Луганськ підрозділів 76-го окремого ремонтно-відновлювального батальйону (місце постійної дислокації – місто Слов'янськ–на–Кубані, Краснодарський край). Слід відзначити, що у січні 2015 р. підрозділи цього батальйону були зафіксовані на території Ростовської області (РФ), в безпосередній близькості від кордону з Україною, поблизу сел. Куйбишеве.
Зокрема, на території тимчасово окупованого смт. Челюскінець Лутугинського району Луганської області, як з'ясувалося, розташовані окремі підрозділи ремонтно-відновлювального батальйону ЗС РФ. Наразі, на території смт. Челюскінець зафіксовано присутність 2 тентованих автомобілів КАМАЗ, З автомобілів "Урал", 3 БТР, 2 автомобілів ГАЗ-66 та 4 понтонних автомобіля на базі КАМАЗ (універсальний понтонний автомобіль КАМАЗ розроблений ВАТ "КАМАЗ", спільно з фахівцями ВАТ "КБ "Вимпел" і ТОВ "Навашінскій машинобудівний завод").
Окрім техніки, на території смт. Челюскінець зафіксовано присутність живої сили окупантів у кількості до 100 чоловік, які розквартировані у приміщенні колишнього клубу. Раніше повідомлялося, що з 14 квітня п.р. на території самопроголошеної ЛНР у Лутугинському районі на базі навчального центру почалися бригадно-тактичні навчання підрозділів 2-го Армійського корпусу ЛНР. В ході навчань відпрацьовуються наступальні дії, в тому числі з подоланням водної перешкоди, під час чого була задіяна відповідна інженерна техніка.
Невдовзі офіційний представник "народної міліції ЛНР" майор Андрій Марочко повідомив про те, що "в ході проведення бригадно-тактичного навчання одним із підрозділів бойовиків були відпрацьовані складні елементи бойової підготовки, такі як форсування водної перешкоди, проведення бойових стрільб як вдень, так і вночі".
З цього цілком можна зробити попередні висновок, що під виглядом військових частин ЛНР нерідко виступають окремі підрозділи й батальйонно-тактичні групи, сформовані з регулярних військових частин РФ.
Саме із такими підрозділами майже по всій неконтрольованій території, як свідчать дані групи Олега Ярчука, впродовж всього квітня мали місце різного роду інциденти, пов'язані переважно із діяльністю диверсійних та партизанських груп.
Так, 5 квітня в районі Мар'їнки, що на околицях окупованого Донецька, місце бойового розгортання 583-го Окремого гвардійського мотострілкового батальйону 200-ї Печенезької окремої мотострілкової бригади було обстріляно зі снайперської зброї великої потужності, в результаті чого одного військовослужбовця поранено, а троє - загинули, при чому серед останніх опинився виконуючий обов'язки керівника штабу батальйону. 
Того ж дня дісталося й службовцям 739-го Іжевського окремого спеціалізованого моторизованого батальйону внутрішніх військ, який також із невідомих Володимиру Путіну причин опинився в районі Мар'їнки. Так, у двох км від місця бойового розгортання батальйону був виявлний спеціалізований автотранспорт штабного пункту управління без особового складу, місцезнаходження якого не встановлено, проте, з'ясовано, що авто було підірвано на мінній закладинці, ідентифікувати яку російські фахівці наразі не змогли. Одночасно, місце бойового розгортання вищевказаного підрозділу було накрито мінометним вогнем високої щільності. Як з'ясувалося пізніше троє російських військовослужбовців загинули, а одинадцять були поранені.
Крім того, внаслідок вогню у відповідь з боку ЗСУ під час здійснення дозорно-розвідувального завдання кадровими військовиками 18-ї Гвардейської окремої мотострілкової Червонопрапорної Євпаторійської бригади (в/ч 27777, м.Ханкала, Чеченська республіка, брала участь у бойових діях 2008 р. на території Грузії) загинув один та поранено шість військовослужбовців. Разом із тим місце розгортання головного підрозділу опинилося під мінометним обстрілом з боку ЗСУ, однак, "чеченці" не відступили і позицій майже не змінювали.
Згодом, 18 квітня, у тому ж районі й фактично на тих самих позиціях російські військовослужбовці з цього підрозділу, що фактично виступають на боці терористів, під час чергової атаки на позиції урядових військ України потрапили під щільний мінометний вогонь, внаслідок якого загинуло 9, поранено - 20, пропало без вісті двоє війсьвовиків. Підрозділ повністю деморалізовано, бійці відмовляються від виконання наказів старших командирів. Втрати військової техніки та живої сили виявилися більш значущими, ніж могла собі уявити російська пропаганда, що вже не здатна забезпечувати неухильне виконання наказів командування ЗС РФ.
Слід відзначии, що "масла у полум'я" додав інцидент, що стався того ж дня, в контексті розбиття зведеного розвідзагону 10-ої Окремої бригади спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу ЗС РФ під час бойового зіткнення із ЗСУ, внаслідок чого загинуло 5, поранено 19, п'ять з яких перебувають у критичному стані.
Жорстокі бої з регулярними частями та з'єднаннями Росії відбувалися впродовж цього місяця і в районі Авдіївки, яку давно намагаються захопити російсько-терористичні війська. Так, 5 квітня в результаті бойового зіткнення з військовиками ЗСУ загинуло двоє та поранено семеро бійців 83-ї Окремої десантно-штурмової бригади ПДВ РФ. Крім того, у тому ж районі внаслідок вогню у відповідь з боку українських позицій сил АТО заподіяно значної шкоди підрозділам 38-ї "Вітебської" Гвардійської окремої мотострілкової бригади (місце постійної дислокації - Амурська область) - 4 загиблих та 12 поранено.
Вже 11 квітня, на Авдіївському напрямі під час прицільного артилерійського та мінометного вогню у відповідь з українських позицій фактично змушено до панічного відступу із критичними втратами живої сили та техніки вояків вищезгаданої 38-ої "Вітебської" ГОМСБр (12 загиблих, 33 поранених та 6 зниклих без вісті), які "із боєм" прорвали лінію розташування свого "заградзагону" з 739-ого Іжевського Окремого спеціального моторизованого батальйону внутрішніх військ.
Разом із тим, майже поруч прицільним артилерійським і танковим вогнем змушено тимчасово згорнути виконання диверсійної роботи проти позицій ЗСУ з боку розвыдувальної групи 83-ої ОДШБр: 5 загибих, двоє поранено, один зник без вісті.
Також, на Авдіівському напрямі силам АТО вдалося зірвати наступ зведеного штурмового підрозділу 60-го Фокшансько-Гданського Гвардейського окремого танкового батальйону та 6-ої Ченстоховської Окремої танкової бригади ЗС Росії шляхом накриття позицій розгортання неприятеля ракетно-артилерійським вогнем високої щільності (9 загиблих, 22 поранено, двоє зниклих без вісті, знищено 6 одиниць борнетехніки).
Це - далеко не вичерпний перелік інцидентів із військовослужбовцями російських регулярних частин та з'єднань на окупованій території України, що подається громадянам Росії внутрішньою пропагандою у вигляді військових навчань, проте, слід відзначити, що тільки за цей місяць ці "навчання" можна визнати чи не найкривавішими з усієї повоєнної історії СРСР, адже, навіть за попередніми оцінками, в них загинуло більше 50 військовослужбовців, яких, власне, ніхто особливо не розпитував, чи бажають вони воювати в Україні. Така от сумна статистика.

"Єврорепортер"

середа, 20 квітня 2016 р.

"Внєшторгбанк" передав свої відділення в окупованому Криму "Роснацкомбанку"

ВТБ поки не планує повертатися до Криму, заявив заступник президента-голови правління російського держбанку ВТБ Михайло Осєєвській, виступаючи на Ялтинському міжнародному економічному форумі, пише "Finbalance" із посиланням на агентство ТАСС.
"Поки наші акціонери перед нами таке завдання не ставлять", - відповів Осєєвській на питання про те, чи планує ВТБ повернутися на банківський ринок Криму.
Він також зазначив, що ВТБ в своїй стратегії виходить з того, що в Криму присутній цілий ряд банків, в тому числі банк РНКБ з державною участю.
"Ми як банк, 60% якого належить РФ, свою стратегію вибудовуємо відповідно до того, яке завдання перед нами ставить уряд", - зазначив заступник голови ВТБ.
Осєєській нагадав, що до відомих подій, тут були офіси "дочірнього" банку "ВТБ Україна".
"Відповідно до тієї політичної ситуації, яка склалася, ми передали всю нашу мережу РНКБ. Все, що нами тут було зроблено, не пропало, продовжує працювати", - зазначив Осєєвській.
Довідково: 1 квітня були припинені повноваження тодішнього глави наглядової ради ВТБ Банку Андрія Костіна – президента-глави правління російського ВТБ. У листопаді 2015 року А.Костін заявляв, що він з тих, «хто пише «Крым наш» в два слова, а не в одне».
Разом з тим ВТБ Банк у звітності за 2014 рік використовував формулювання "анексія Криму", тоді як, наприклад, Промінвестбанк (який контролює російський Внєшекономбанк) говорив про "відділення Криму". А Сбербанк означував відповідні процеси як "втрата контролю" над Кримом та "відокремлення" Криму.
У коментарі для DW заступник головного редактора російського інтернет-ресурсу banki.ru Семен Новопрудський зазначав, що Российский национальный коммерческий банк" (РКНБ) належить маловідомій компанії. Однак власник, швидше за все, фіктивний, а "реально банком керує група ВТБ , яка ховається від додаткових санкцій", вважає експерт.
Як зазначає DW, цю версію підтвердила група хакерів "Анонимный интернационал". У квітні вона опублікувала роздруківку переговорів між главою РНКБ Русланом Ареф`євим і віце-президентом "Банка Москвы" Віталієм Нікішаєвим. Із неї стає зрозумілим, що "Банк Москвы" відіграє важливу роль в ухваленні рішень у РНКБ. А сам "Банк Москвы" є донькою групи ВТБ.
Водночас ще в серпні 2014 року російський "Коммерсант" писав, що хоча Російський національний комерційний банк (РНКБ) навесні 2014 року вибув зі складу групи ВТБ і перейшов у власність "влади" Криму, банк не втратив зв`язку з колишніми власниками. Весь роздрібний кредитний портфель РНКБ, за даними на 1 серпня 2014 року, сформований за рахунок рефінансування кредитів кримських позичальників ВТБ Банку. За торішніми даними "Коммерсанту", українські "дочки" Сбербанку та "Альфа-банку" продавали свої кредитні портфелі в Криму.

"Єврорепортер"

Хто такі «Lucky Labs» і чим «пахнуть» електронні гроші?

У другій декаді квітня під час спецоперації СБУ співробітниками відомства було проведено низку обшуків для документування та припинення діяльності онлайн-казино - цілої мережі сайтів, з яких громадянам надавалися гральні послуги на території України.
За даними СБУ, розробником програмного забезпечення, яке використовувалось для онлайн-розрахунків, була приватна ІТ-компанія «Lucky Labs». Саме в офісі цієї фірми було проведено низку обшуків, вилучено документацію і серверне обладнання, яке доправлено на експертизу.
Як було зазначено прес-службою СБУ, програмне забезпечення, розробниками якого є «Lucky Labs», також використовувалось для здійснення перерахунку коштів та їх зняття готівкою на територіях, окупованих терористичними організаціями «Л/ДНР». Через казино було виведено близько 3 мільйонів доларів у Росію. Також спецслужбою було встановлено, що безпосередніми організаторами цього нелегального бізнесу на території нашої держави були, зокрема, громадяни Російської Федерації. Протиправну діяльність слідчі класифікують за ст. 203-2 Кримінального кодексу (зайняття гральним бізнесом) і ст. 258-5 (фінансування тероризму).
Це коротка викладка ситуації, яка спричинила не аби який резонанс у вітчизняному ІТ-середовищі, зокрема, - після участі у програмі С.Шустера представників СБУ, які детально і наглядно продемонстрували механізми ведення підпільного ігорного бізнесу та здійснення фінансових операцій за допомогою програмних продуктів «Lucky Labs» для перерахунку коштів терористам.
Очікуваною у цьому питанні стала позиція окремих «чесних» журналістів та представників ІТ-середовища, які, без вникнення у суть справи, одразу ж розпочали інформаційну атаку під гаслами «СБУ тисне на бізнес», «силовики знищують ІТ-сферу» «влада відлякує інвесторів» і т.п. Якщо проаналізувати реакцію на останні гучні обшуки та кримінальні провадження, чомусь завжди пісня одна й та ж – винна влада, злочинці ні в чому не винні. Прикладів чимало і у кожного окремо взятого злочинця одразу ж сотні адвокатів.
Адвокатура, звісно, справа надприбуткова, особливо, коли ціна питання – сотні тисяч чи мільйони доларів «призових» у випадку «розвалу»  справи у суді. Але залишимо адвокатуру адвокатам, самі ж спробуємо вникнути у суть питання з іншого боку, з’ясувати, хто  ж такі насправді «Lucky Labs» і хто стоїть за ІТ-корпорацією з багатьма «скелетами у шафі».
Для початку, - про суть діяльності компаній типу «Lucky Labs».
Загалом, пересічному українцю добре відомі випадки, коли власні, або ж сусідські діти, замість купити у школі обід чи ніби то придбати навчальний посібник, вкладають батьківські кошти у комп’ютерні ігри, де за цілком реальну готівку гравці «прокачують» своїх ігрових персонажів, купують нову техніку, обладунки, зброю і т.п. Одним словом, є «реальщиками», себто гравцями, що розвиваються за реальні гроші. Це одна сторона медалі ігрового ІТ-бізнесу. 
З іншого боку, уже не просто «стріляли-бродилки», сучасна молодь і діти давно «присіли» на онлайн-казино на кшталт добре відомих за рекламою в Інтернеті веб-ресурсів. Принцип затягування у боргову залежність той же, що й в інших традиційних азартних іграх – картах, одноруких бандитах, рулетках. Сума втрачених на такі ігри коштів прямо пропорційна часу самої гри. Виграшів – одиниці, та й ті заради реклами.
При цьому, переважна більшість країн світу не забороняє своїм громадянам відвідувати та грати в азартні ігри в мережі Інтернет. Законодавство цих країн стверджує, що повнолітній громадянин повинен мати можливість самостійно приймати рішення - що йому робити і де витрачати зароблені кропіткою працею гроші.
Проте «самостійність» вибору гравця дуже часто стає підґрунтям для збагачення організаторів чи координаторів такого бізнесу, з фінансовими махінаціями, виведенням коштів з країни і подальшим їх готівковим використанням на різні потреби. У випадку з «Lucky Labs» - для використання представниками терористичних «Л/ДНР».
::: Історія ІТ-бізнесмена. Хто такий Ігор Мазепа?
Керівником і засновником компанії «Lucky Labs» є відомий у бізнес-колах Ігор Олександрович Мазепа, економіст, правознавець, бізнесмен, у бенефіцііарній власності якого знаходиться  добрий десяток приватних компаній та підприємств як з вітчизняним, так й іноземним капіталом.
З офіційно поширених автобіографічних даних Мазепи відомо, що він з кінця 90-х встиг просунутись з посади інвест-банкіра російсько-американської кампанії до члена наглядових рад провідних банків «Укрексімпбанк» та «Альфа-банк», став одним із «воротил» українського фондового ринку і вітчизняних фондових бірж. Це видима верхівка айсбергу, усе інше – в каламутній воді.
Перші «паростки» діяльності Мазепи були помічені ще у середині 2000-х, коли він, через ТОВ «Конкорд Капітал» і «Укрексімпбанк» шляхом кредитування і з лобіюванням відповідних судових рішень, змінив права власності на великі площі (понад 100 га) земельних ділянок у Київській області, переоформивши їх на підставну особу.
У той же період, І.Мазепою було відпрацьовано ефективні механізми митних переміщень товарів, промислового обладнання та транспортних засобів без сплати відповідних платежів.
Уже в 2011 році Мазепа «ефективно» працював у правовому полі США, де зумів здійснити ряд оборудок з продажу цінних паперів за заниженими цінами всупереч інтересам інвесторів, внаслідок чого на рахунку власної кіпрської компанії Мазепи  «Моссвіль ентерпрайзес лімітед» опинились кошти у сумі понад 1 мільйон доларів США. Продовження ця історія отримала уже в 2015 році, коли влада США, а саме Комісія по цінних паперах і біржах, встановила причетність інвестиційної компанії І.Мазепи «Concorde Bermuda»  до міжнародних махінацій шляхом зламу комп’ютерних серверів з метою крадіжок конфіденційної інформації про доходи компаній, акції яких котируються на фондових біржах світу.
Паралельно, у 2015р. в Україні ж за протекцією Мазепи вітчизняне ВАТ «Укрспирт» очолив сумнозвісний Роман Іванюк, який налагодив численні тіньові схеми оборудок з спиртовою продукцією, у т.ч. – з оточенням біглого Януковича. Як відомо, МінАПК за результатами внутрішнього аудиту діяльності часів Іванюка виявило порушення на понад 3 мільярди гривень.
Аналогічні лобістські кроки активно застосовувались Мазепою і на фондовому ринку України уже в період російсько-українського протистояння і війни на Сході. Саме в період 2014-2015р.р. Мазепа активно лобіював інтереси і спроби Росії встановити контроль над фондовим ринком України шляхом інтеграції російських фондових компаній в інфраструктуру фондового ринку України та поступового перетворення українських організаторів торгівлі та депозитаріїв на регіональні представництва російської біржі «ММВБ-РТС» і російського депозитарію цінних паперів «Національний розрахунковий депозитарій».
Історія «повзучої окупації» за участю І.Мазепи мала своє продовження й у фінансово-банківській системі, де він, перебуваючи на посаді члена Наглядової ради ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», активно просував використання системи електронних платежів з російським капіталом і часткою власності «QIWI».
Загалом, більше 75% компаній, засновником яких був чи є І.Мазепа, зареєстровані в офшорних зонах – на Кіпрі, островах Великобританії, у Китаї тощо. Не є таємницею, що поняття «компанія з іноземним капіталом» уже давно трансформувалось у свідомості українців на «офшор з виведеним з України українським капіталом».
::: Квінтесенція локальної ситуації у геополітичному вимірі
Екскурс у сферу ІТ-технологій та минулого засновника «Lucky Labs» І.Мазепи зроблений неспроста. Саме у колишніх та існуючих зв’язках Мазепи, його бізнес-діяльності, лобіювання ним інтересів російських і проросійських юридичних та фізичних осіб на території України прослідковується відповідь на головне запитання по темі: чи можуть бути причетні компанії Мазепи до нелегальної діяльності мережі Інтернет-казино та платіжних систем, контрольованих РФ, і, як наслідок, - фінансування тероризму. Однак, остаточні висновки і відповідь залишаємо за читачем і юристами.
Варто, проте, зауважити, що саме компанією «Lucky Labs» здійснювалось системне адміністрування і розробка нових ігор онлайн-казино, кошти яких у переважній більшості виводились платіжними системами «Сбербанк-онлайн», «Промсвязьбанк», «Альфа-клик», «Система «Интеркасса», «ЯндексДеньги», «QIWI» та ін. Гадаємо, про юрисдикцію вказаних компаній зайвий раз говорити не варто.
Як свідчать численні коментарі в українських ЗМІ, саме згадана вище платіжна система «QIWI», інтереси якої лобіював Мазепа, у 2015-році активно використовувалась терористичними організаціями «Л/ДНР» на окупованих територіях Донецької та Луганської областей для перерахунку і переведення у готівку коштів. Не виключено, що коштів, отриманих від діяльності нелегальних онлайн-казино, адміністрованих «Lucky Labs», - компанією І.Мазепи.
На сучасному етапі історії кожен остаточно визначається, по який бік барикад перебувати. Біло-сірих напівтонів уже не буде, ймовірно. Бути хорошим для «наших» і «ваших» в реаліях сьогодення не те, що моветон, -це уже межує з моральною державною зрадою.
А будь-яка, навіть добре законспірована, співпраця з агресором, у результаті повернеться виключно проти самих пристосуванців та «лобістів», навіть якщо вони є високотехнологічним форпостом суспільного прогресу у 21 столітті. Адже гроші таки «пахнуть» …

"Єврорепортер"

четвер, 14 квітня 2016 р.

Прикраси, які вартують життя

Редакцію "Єврорепортера" зацікавила історія, яку розповіла київський лікар-дерматолог Валентина Охлопкова на сторінках видання "Еліта країни". Зокрема, днями до пані Валентини звернулася подруга Олена, мешканка м. Києва, яка повідомила про недавній випадок зі свого життя, коли позитивні емоції від придбання ювелірних прикрас були зіпсовані відчуттям безпомічності у боротьбі за правду з крупним відомим вітчизняним виробником ювелірних виробів.
Але – все по порядку. Олена відноситься до того типу жінок та дівчат, які не уявляють собі життя без ювелірних прикрас. Їх у неї не просто багато, а – дуже багато. Дівчина працює юристом у представництві престижної іноземної компанії, отже періодично може собі дозволити не відмовлятися від придбання чергової ювелірної цікавинки.
А тут на Новий 2016 рік коханий зробив їй подарунок – придбав у одному з ювелірних салонів “Золотий Вік” комплект прикрас, на який вона вже давно на той час поглядала – стильні золоті сережки, намисто та каблучку.
Радощів Олени не було кінця! Ще б пак – коханий чоловік приділяє їй стільки уваги та ще й не шкодує при цьому грошей. Кожній жінці приємно усвідомлювати, що її обранець так уважно до неї ставиться…
А через декілька днів користування цими прикрасами сталася у Олени невеличка неприємність – в місцях контакту прикрас зі шкірою з’явилося почервоніння та свербіж. Почалося все з мочок на вухах, але Олена спочатку не придавала цьому увагу, а коли почервоніла фаланга пальця під каблучкою та на мочках з’явилися невеличкі пухирці з рідиною всередині, вона забила тривогу.
Візит до дерматолога показав, що Олена стикнулася з алергічною реакцією на сплав металу, з якого були виготовлені сережки та каблучка. Після декількох днів місцевого лікування у вигляді спеціальних кремів та регулярних промивань проблемних місць на шкірі, прояви алергії почали вщухати, а через тиждень взагалі зникли.
Заради експерименту Олена спробувала півдня поносити намисто з того комплекту – і надвечір помітила почервоніння на шиї…
Звісно, ніхто з керівництва ювелірного салону “Золотий Вік” з Оленою вирішувати цю проблему не став. Офіційна позиція адміністратора: “…У нас весь товар якісний, що підтверджується наявністю проб на кожному виробі… То у Вас зі здоров’ям проблеми, а не реакція на наші прикраси… Покажіть висновок експерта, в якому прямо вказано, що існує зв’язок між нашими прикрасами та алергічною реакцією… і т.д.”
До чого я веду? Будьте більш пильними та уважними під час придбання ювелірних прикрас, якщо не хочете собі зіпсувати настрій, бо у цьому процесі досить багато підводних каменів, один з яких – сплав, з якого виготовлені прикраси. Задавайте питання, вимагайте відповідей, документів на їх підтвердження. Справа в тому, що проба на виробі означає лише кількість грамів золота в одному кілограмі металевого сплава, з якого виготовлений ювелірний виріб. А що входить в іншу частину сплаву, окрім золота – продавці від нас приховують. А там може міститися все, що завгодно, так як для отримання проби головне – дотриматися кількості золота, а в іншу частину сплаву може входити як мідь з оловом, так і будь-які інші шкідливі та токсичні метали. І гучне ім’я продавця не завжди є гарантією того, що Вам продають якісний товар за Ваші немаленькі кошти.
На прикладі Олени я переконалася, що якщо юрист престижної іноземної компанії не спромоглася добитися правди та визнання неправоти відомого продавця ювелірних виробів, то пересічному українцю це також навряд чи вдасться.
До речі, Олена до ювелірних магазинів “Золотий Вік” тепер навіть близько не підходить… І справа не лише в алергії, справа у ставленні керівництва та персоналу салонів до своїх клієнтів…

"Єврорепортер"

Сергій Клюєв та Олександр Бригинець не подали декларації вчасно

Два народних депутати з невідомих причин не подали декларації про доходи за 2015 рік станом на 1 квітня. Про це стало відомо з відповіді на запит "Доступу до правди".
Згідно з відповіді на запит, Олександр Бригинець та Сергій Клюєв з невідомих підстав не подали декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2015 рік.
Зазначимо, що Олександр Бригинець набув депутатських повноважень 29 березня 2016 року, він є членом депутатської фракції Блок Петра Порошенка (БПП).
Нагадаємо, що на з’їзді БПП було припинено депутатські повноваження Єгора Фірсова та Миколи Томенка. Відтак, 28 березня ЦВК визнала обраними депутатами наступних за списком: Олександра Бригинця (№75) і Дмитра Білоцерківця (№76).
Щодо Сергія Клюєва, то 3 червня 2015 року Верховна Рада позбавила його депутатської недоторканості, а у січні 2016 року парламент надав дозвіл на притягнення до відповідальності та арешт депутата. 
На сайті Верховної Ради декларації 2015 року Олександра Бригінця та Сергія Клюєва на цей момент відсутні.
Також, декларацію з поважних причин не подала нардеп від "Батьківщини" Надія Савченко. Нагадаємо, що Надія Савченко перебуває у російській в’язниці з 17 червня 2014 роки, коли її взяли в полон. Донецький райсуд Ростовської області 22 березня засудив Надію Савченко до 22 років ув’язнення в колонії. Вирок набув чинності 5 квітня.

"Єврорепортер"

Автокефальна православна церква - українські ренегати на службі Гундяєва?

Вже багато сказано і написано про Українську автокефальну православну церкву і про її відносини з Українською православною церквою Київського патріархату. Значний суспільний резонанс завжди викликають "постільні" подробиці життя ієрархів, розподіл церковного майна, фінансових надходжень та благочинної допомоги вірян, однак, чи можна, перебираючи брудну білизну, спонукати служителів культу об'єднатися? Об'єднатися хоча б зарати тієї ж "кругової поруки", яка століттями є запорукою розбудови всієї православної ієрархії, як на Афоні, у Києві, Константинополі, Москві чи взагалі у Нью-Йорку?
Виявляється, принцип "кругової поруки" не настільки важливий для священослужителів, які абсолютно переконані, що наданий їм Синодом сан, звання й призначення - вічні, як Святе Письмо. Дивні для світського люду переконання священослужителів у своїй безкарності втім мають під собою певну основу, адже "блудливим пасторам" багаторазово змінюючим прапори на папону й навпаки давно плювати й на паству, яка їх утримує, і на Бога, заради якого вони служать.
От, наприклад, єпископ Закарпатський Кирил (Михайлюк) перейшов до УАПЦ з УПЦ КП у грудні 2014 року в результаті доволі гучного скандалу. Так, 26 грудня 2014 року рішенням Священного Синоду УПЦ КП заборонений у служінні "за вчинення дій, несумісних з саном єпископа, які стали причиною спокуси та критики на адресу Церкви, порушення 83 Апостольського правила, яким єпископу забороняється займатися військовою справою".
Єпископ Кирил (Михайлюк) не підкорився рішенню Синоду і незважаючи на заборону, продовжив звершення богослужіння, оголосивши про свій вихід зі складу УПЦ Київського Патріархату. 24 січня 2015 року рішенням Священного Синоду УПЦ КП "за ігнорування заборони у священнослужінні" та за "перехід в іншу церковну юрисдикцію та порушення архієрейської присяги" звільнений від управління Закарпатською єпархією та виключений зі складу УПЦ КП. Проте, отець Кирил і зараз продовжує служіння на Закарпатті, де зарекомендував себе, як скандальний і неадекватний архієрей, що налаштований на постійні конфлікти з органами влади та іншими церковними юрисдикціями. Більш того, він намагається ввести в оману щодо кількості парафій, які є в його юрисдикції. Намагається штучно завищувати кількість парафій, парафіян. При цьому був викритий органами обласної держадміністрації у намаганні використовувати власну печатку, як приватного підприємця у сфері переробки деревини для... легалізації своїх релігійних громад.
Чи варто нагадувати, чим є на Закарпатті ліс та переробка деревини, не кажучи вже про її нелегальний експорт? Навіщо потрібні отцю Кирилу "мертві" душі, можливо, доцільно спитати його самого, адже навряд чи це пов'язано з неосяжним "Его" владики, який мріє видавати себе за впливового помісного ієрарха-рабовласника, що використовує неоплачувану працю послушників задля власної наживи, при чому поза залежності від конфесії та юрисдикції.
Іще один церковний ієрарх, який безумовно заслуговує увагу з боку незалежної преси - митрополит Галицький Андрій (Абрамчук).
Як відомо, він у 1983-1986 роках служив на патріарших парафіях Московського Патріархату РПЦ у Канаді. Зважаючи на те, що для того, аби у радянські часи отримати таке "відповідальне" призначення, треба було "продати душу" навіть не дияволу, а  всемогутньому КДБ й інших шляхів до ієрархії закордонних місій Руської православної церкви не було. Більш того, у разі всіляких негараздів чи "жартів", або зайвих загравань із місцевими українцями (а їх у Канаді після Другої світової війни десятки тисяч), блискавична реакція Москви не забарилася б - або вислали на Батьківщину в Соловецький монастир, або іще одним неопізнаним трупом у озері Онтаріо стало більше.
Свідченням того, що він успішно виконав місію у Канаді, є той факт, що майже відразу після повернення з Канади 1988 р. о. Андрій був призначений настоятелем кафедрального собору Руської православної церкви в Івано-Франківську.
Тільки замисліться, які "операції" вдалося здійснити о.Андрію, зважаючи на перелік нагород, який наведений на його сторінці у Wikipedia. Митрополит Галицький Андрій (Абрамчук) "був нагороджений церковною нагородою — орденом Андрія Первозванного I-го ступеня; державними нагородами: орденом «За заслуги» III ступеня, почесним знаком голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації та голови Івано-Франківської обласної ради, відзнакою Спілки Офіцерів України «Хрест Заслуги», орденом «князя Ярослава Мудрого» V ступеня, а також: «Срібним Хрестом за заслуги другої кляси» (нагорода Головної Управи Об'єднання бувших Вояків Українців у Великій Британії), відзнакою Українського козацтва — орденом «За розбудову України», а також багатьма почесними грамотами, подяками за духовну працю та відбудову Святої Української Церкви й відродження незалежної України".
Дивлячись на весь перелік тих, хто в українському православ'ї намагається його об'єднати, слід відзначити, що о.Андрій має чи не найдовший досвід з усіх, адже ще у листопаді 1995 р. він був призначений Київським патріархатом УАПЦ головою комісії із діалогу про об'єднання в єдину Українську помісну Православну церкву і головою Статутної комісії. Про що це свідчить? А про те, що за 20 років, що минули з момента цього призначення о.Андрія, процес об'єднання церков не тільки не просунувся до логічного та очікуваного всіма завершення, а й декілька разів міцно заморожувався, а то й взагалі починався з початку.
Так то є послідовна принциповість та непоступливість о.Андрія, який захищає свою паству від розкольників УПЦ КП, чи ганебна зрада України, результатами якої втішається Московський паріарх Кирил (Гундяєв), який, до речі, також "курував" діяльність закордонних місій РПЦ часів СРСР?  
Чи легко спрямовувати людей на дорозі до Бога, коли свої шляхи не знайшли сповіді та покаяння? - Риторичне питання, над яким варто було б порозмірковувати багатьом представникам як УАПЦ, так і УПЦ КП на порозі об'єднання церков, яке саме по собі приречене статися, як його не відтягуй.

"Єврорепортер"

Гонтареву допитали в НАБУ про чудово виведені з "Дельта-банку" внески

Національне антикорупційне бюро допитало главу Національного банку Валерію Гонтареву у справі про можливе виведення коштів її родичами з ліквідованого Дельта-Банку. Про це в інтерв'ю телеканалу ZIK сказав директор бюро Артем Ситник.
"Це провадження (про можливе виведення коштів з Дельта-Банку) було зареєстровано Антикорупційною прокуратурою, і проводиться розслідування. Наскільки я пам'ятаю, пару днів назад Гонтарєва була на допиті у детектива по цьому провадженню", - повідомив він.
За словами директора Антикорупційного бюро, аналітичний відділ також вивчає матеріали про можливу причетність Гонтаревої до офшорних компаній.
Як повідомляли Українські Новини, Дельта Банк спростовує виведення невісткою голови Національного банку Валерія Олексіївни Гонтаревої Валерією Владиславівна Гонтаревої 12,5 млн гривень до введення тимчасової адміністрації.
У березні Гонтарева заявила, що у її старшого сина Антона є внесок в неплатоспроможності Дельта Банку в розмірі 800 тис. Гривень.
Після цього в ЗМІ з'явилася інформація, що син Гонтаревої зняв гроші зі свого депозиту в Дельта Банку в лютому - перед введенням в банк тимчасової адміністрації.

"Єврорепортер"