четвер, 22 червня 2017 р.

У Новосвітлівці звинувачують депутата Мельничука і бійців "Айдару" у розграбуванні

Мешканці селища Новосвітлівка Луганської області звинувачують депутата Верховної Ради Сергія Мельничука і ряд бійців батальйону "Айдар" у розграбуванні селища у серпні 2014 року. Про це на прес-конференції в прес-центрі Українських Новин сказали, власне, місцеві мешканці - Володимир Вінник і Андрій Сухаревський.
Пан Вінник, зокрема, зазначив, що поважає Мельничука за участь у Майдані і АТО, але вважає неприпустимим участь його і його підлеглих у пограбуваннях та мародерствах.
Зокрема, мешканець Новосвітлівки повідомив, що 15 серпня 2014 року о 5 годині ранку в його будинок увірвалися близько 10 п'яних бійців "Айдару" і особисто Мельничук. Він побив його зятя Андрія Сухаревського, вкрав 2 автомобілі та викрали 11400 доларів і 5600 гривень.
28 серпня потерпілі звернулися у всі правоохоронні органи з проханням розслідувати розбійний напад, і у вересні 2016 року СБУ відкрила кримінальне провадження за фактом створення терористичної організації.
"Я прошу Вас розмежовувати де злочин, а де героїчний вчинок", - сказав Вінник.
Він зазначив, що в серпні 2014 року "айдаровці" розграбували і знищили практично все селище Новосвітлівка. За його даними, близько 95% будинків у селищі були розграбовані, а в результаті бойових дій загинули більше 200 місцевих жителів.
"Людей зігнали в церкву, а в цей час грабували їхні будинки", - сказав він.
Вінник також сказав, що іще одна справа проти Мельничука і низки бійців "Айдару" розслідувана і перебуває в суді, але обвинувачені вже більше року затягують розгляд справи. Однак, підготовче судове засідання у ній має відбутися 23 червня.
Сухаревський і Вінник також сказали, що мають активну проукраїнську позицію, але "айдаровці" звинувачували їх у сепаратизмі, коли грабували будинки.
За їх словами, СБУ тривалий час відмовлялася відкривати кримінальне провадження щодо злочинів бійців батальйону. Головна військова прокуратура навіть відкрила справу проти СБУ за зволікання у розслідуванні злочинів пана Мельничука та його подільників.
Як повідомляли "Українські Новини", Служба безпеки України 19 червня допитала депутата Верховної Ради Сергія Мельничука (позафракційний) у якості свідка у справі про тероризм.

"Єврорепортер"

Коломойський прокоментував аудит Ernst&Young націоналізованого "ПриватБанку"

Бізнесмен Ігор Коломойський прокоментував річну звітність "Приватбанку", перевірену аудиторами Ernst&Young.
“Я ознайомився з опублікованим в пресі офіційним річним звітом Приватбанку, аудитором якого була компанія Ernst&Young. Якщо призначені державою топ-менеджери ПриватБанку в своєму звіті перед урядом нарахували у банку близько 9 млрд гривень кредитів компаніям, “пов’язаним з попередніми акціонерами “на момент націоналізації, – то у мене немає підстав не довіряти їм”, – зазначив Коломойський.
Він підкреслив, що ці менеджери були призначені Національним банком і Мінфіном після ретельного відбору і аналізу їхніх професійних якостей.
“Єдине, що викликає побоювання – це необдумані заяви чиновників Нацбанку, які, щоб виправдати націоналізацію, поспішили повідомити всім корпоративним позичальникам ПриватБанку про те, що платити за їхніми боргами повинні Коломойський з Боголюбовим. І продовжують поширювати цей фейк в ЗМІ, використовуючи навіть міжнародні новинні агентства”, – заявив Коломойський.
“Очевидно, що після таких заяв позичальники ПриватБанку можуть перестати погашати свої кредити. Адже, виходить, Нацбанк офіційно повідомив їм, що вони нічого не винні. Це може нашкодити банку. Тому робити подібні заяви потрібно, звичайно, більш обдумано”, – радить бізнесмен.
Довідка Finance.UA: 18 грудня 2016 року уряд прийняв рішення про націоналізацію "ПриватБанку", кінцевими бенефіціарами якого на той момент були Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов. Таким чином, держава отримала 100% в його капіталі, а ПриватБанк був докапіталізований на суму 116,8 млрд грн. В результаті аудиту з’ясувалося, що 100% корпоративного кредитного портфеля Приватбанку було видано пов’язаним особам, і фінустанова потребує додаткової капіталізації ще мінімум на 30 млрд грн.

"Єврорепортер"

Данія посилила покарання за відмивання грошей

Датське королівство збільшить мінімальне покарання за злочини з відмивання грошей, а також введе покарання для тих, хто уникає надання інформації про можливе відмивання грошових коштів, ухилення від сплати податків або фінансування тероризму, пише Reuters.
Відповідно до пропонованого закону мінімальне покарання буде збільшено до восьми років ув’язнення з нинішніх шести років. Банкіри, адвокати і радники також будуть каратися більш суворо за новим законом.
Данський орган фінансового нагляду (FSA) отримає повноваження на видалення членів правління або управлінської команди фінансових установ або анулювання ліцензії банку, якщо вони будуть визнані винними, йдеться в повідомленні.
Ініціатива також посилить ще один закон, який був схвалений в грудні і набирає чинності цього місяця, відповідно до якого FSA планує суворіший аналіз того, як банки оцінюють ризик відмивання грошей.
Уряд меншості оголосив про прийняття нового закону після досягнення угоди з опозиційною партією.
Законопроект, який буде прийнятий в парламенті восени, знадобився після підозр у відмиванні грошей стосовно двох найбільших банків Скандинавії: Nordea і Danske Bank.
За даними датської газети Berlingske, стосовно цих банків велося розслідування владою Молдови та Литви, їх підозрювали у відмиванні грошей в період між 2011 і 2014 рр. через закордонні філії. Обидва банки заявили, що вони співпрацюють зі слідством.

"Єврорепортер"

середа, 31 травня 2017 р.

Революціонер чи рекетир: шість маловідомих фактів про Павла Данильчука

Журналісти луцького Інтернет-видання "Волинська служба новин" дослідили яскравий життєвий шлях одного з своїх земляків, який нині шукає долі на політичній ниві.
Павло Данильчук став відомий загалу в часи Революції гідності, коли очолив “Правий сектор” на Волині, з однодумцями штурмував приміщення МВС і прокуратури у Луцьку, ставив на коліна губернатора і беркутівців…  Був на Cході, де ніби воював у складі «Азову». Згодом став  депутатом Луцької міської ради від партії «Народний контроль».
Це – коротко – його офіційна біографія останніх трьох років. Неофіційна ж рясніє чутками, скандалами і відверто неймовірними, не підходящими образові революціонера-правдоруба фактами.  Куплені квартири і машини, привласнена зброя і волонтерські гроші, обман виборців, вимагання грошей з підприємців…
Що тут правда, а що – наклепи? Хто знає правду?  Знають «компетентні органи».  Нижче – інформація, яка є в їх розпорядженні.  Точніше – лише частина інформації.
1. Починаючи з 3.02.2014 Данильчук П.П. здійснював виїзди на ряд підприємств, установ та організацій, де мав розмови із власником фірми “Аміла” і керівником Ягодинської митниці Микитюком Романом Володимировичем 1970 р.н., а також із начальником обласного управління лісового та мисливського господарства Колісником Богданом Івановичем 1952 р.н. Зустрічі зокрема проходили на пункті пропуску «Ягодин», в офісі фірми “Аміла” у Турійську, Камінь-Каширському лісництві, Маневицькому лісництві, Цуманському лісництві.  Мотивуючи свої дії потребою зібрати кошти для учасників Антитерористичної операції, фігурант вимагав матеріальні цінності у цих людей.  Із заявою у правоохоронні органи про вимагання грошей ці люди так і не звернулися.
2. Данильчук П. П. здійснював спроби контролювати нелегальний видобуток бурштину на території Волинської області. Згідно з оперативними даними протягом квітня-травня 2014 року фігурант часто приїздив на автомобілі “Тойтота Лендкрузер” (камуфльована), номерний знак «Правий сектор», з водієм (охоронцем) Мерчуком С. у село Торговиця Млиніського району Рівненської області. У цьому селі за адресою вул. Суворова, 2, мешкають батьки фігуранта. За оперативним даними він переховував у даному будинку матеріальні цінності та зброю.
3. Данильчук П. П. має домовленості про фінансування власних проектів та створення нової політичної сили з Фондом Ігоря Палиці.
4. Данильчук П. П., прикриваючись «Правим Сектором» і громадською позицією, банально займався рекетом на території Волинської області для власного збагачення.
5. Данильчук П. П. придбав квартиру на підставну особу в місті Луцьку на вулиці Задворецькій, 1а. Ця квартира раніше належала громадянину Ашортії Віхтангу Муртазійовичу. Згодом, у 2014 році, ця квартира перейшла до Соколова Ігоря Михайловича. А потім – до Шокола Валерія Володимировича. Хоча живе у ній жінка, яка стверджує, що винаймає її.
6. За оперативною інформацією , під час акцій громадянської непокори у лютому 2014 року отримав грошову винагороду за те, що відпустив голову Волинської обласної адміністрації Башкаленка О. К. Приблизна сума винагороди – 40 тисяч доларів США.

"Єврорепортер"

Росія вербує агентів через бійцівські клуби в Європі

Таку думку висловив оглядач європейського видання EUobserver Ендрю Реттман (Andrew Rettman) в своєму недавньому аналітичному дослідженні (переклад Віталія Білоуса).
Як стверджують фахівці, центри бойових мистецтв, в яких навчають техніці ведення бою під назвою «система» (розробленою для російського спецназу), набули широкого поширення на Заході і використовуються для створення «сплячих осередків» на службі у Кремля.
Російські спецслужби використовують клуби бойових мистецтв для вербування потенційних порушників порядку в Німеччині та інших країнах ЄС, попереджають експерти з безпеки. За їх словами, кількість таких клубів за останній час різко зросла, а, з огляду на майбутні вибори в Німеччині, такі «сплячі осередки» можуть готувати провокації із застосуванням насильства.
За словами Дмитра Хмельницького, експерта з питань російського шпигунства, що живе в Берліні, всі клуби бойових мистецтв, в яких навчають прийомам нападу під загальною назвою «система», «прямо або дотично» пов'язані з військовою розвідкою Головного розвідувального управління (ГРУ) або внутрішніми розвідувальними службами Федеральної служби безпеки (ФСБ).
Він стверджує, що ГРУ використовує їх для вербування агентів на Заході подібно до того, як це робилося в період «холодної війни» на території колишньої Східної Німеччини, де розташовувалися радянські бази.
В ході розслідування Дмитро виявив 63 клуби «Система» в Німеччині і ще кілька десятків в інших країнах ЄС, на Західних Балканах і в Північній Америці.
Багато з клубів у відкриту вихвалялися власними зв'язками з російськими спецслужбами і користувалися символікою ГРУ або ФСБ - наприклад, зображеннями кажана або Георгія Переможця (більш відомий в Україна, як Святий Юрій).
«Сподіваюся, для німецької влади це не є секретом», - сказав Хмельницький.
63-річний радяньский вчений втік з Росії в тодішню ФРН в 1987 році після того, як його притягнули до суду за те, що він зробив предметом своїх досліджень Комітет державної безпеки (попередник ФСБ).
Своє розслідування клубів «Система» він проводив з використанням відкритих Інтернет-джерел і за сприяння Віктора Суворова, колишнього офіцера ГРУ, який у період "холодної" війни був відправлений на службу в Женеву, а потім втік і переїхав до Великобританії.
Хмельницький розповів EUobserver, що за наявності «в середньому від трьох до п'яти агентів в кожній навчальній групі» можна припустити, що «п'ята колона» ГРУ в Німеччині налічує до 315 новобранців.
Згідно головного принципу ГРУ, в разі активної війни з НАТО цих агентів можуть задіяти під час нападу на такі об'єкти, як військові бази або цивільні аеропорти, крім того в їх обов'язки може входити організація «загального терору в тилу ворога» або навіювання «підозрілості, невпевненості і страху» жителям ворожої країни в мирний час.
«Вони організовують сплячі бойові осередки», - сказав Хмельницький.
За його словами, напередодні вересневих виборів у Німеччині російські агенти можуть спробувати розв'язати насильство на ґрунті расизму до початку голосування.
«Їх можуть використовувати для того, щоб дестабілізувати ситуацію, наприклад, через підбурювання до насильства під час антиурядових демонстрацій або підпал "коктейлями Молотова" мечетей або притулків для мігрантів», - сказав він.
На думку Хмельницького, мережу шкіл Systemа Wolf представляє «особливий інтерес», оскільки «стрімко розростається» в Європі.
КОНТЕКСТ
За останні сім років школа відкрила філії в Німеччині, Греції, Угорщині, Італії, Сербії та Швейцарії і створила місцеве відділення «Нічних вовків» в Німеччині (із 2011 року діє осередок і в Києві - прим. ред.). Йдеться про російський байкерський клубі, лідер якого дружить з президентом Росії Володимиром Путіним.
Хмельницький вважає, що школа Systema RMA шукає новобранців серед співробітників німецьких служб безпеки. Він зазначив, що п'ять випускників клубу в Бонні працювали в спецпідрозділі німецької поліції.
Хмельницький пояснив своє бажання оприлюднити цю інформацію тим, що не відчуває себе в безпеці і розраховує на те, що публічність, можливо, забезпечить йому деякий захист.
«Поки що в мою адресу не прозвучало якихось явних погроз, але я прекрасно розумію, з ким маю справу, - зізнався він EUobserver. - Сьогодні ГРУ відчуває себе в об'єднаній Німеччині так само вільно, як колись в СРСР».
У попередньому розслідуванні німецького журналіста Бориса Райтшустера (Boris Reitschuster), опублікованому в минулому році, також повідомлялося, що ГРУ використовує клуби «Cистема» для вербування агентів.
Автор посилався на секретний звіт західній розвідувальної служби, в якому говорилося, що ГРУ вдалося набрати від 250 до 300 німецьких агентів, і що зовнішньополітичне відомство здивував той факт, що влада Німеччини не вжила ніяких дій у відповідь.
У більш ранній статті, опублікованій в німецькому журналі Focus, повідомлялося про те, що клуби «Система» діють в 30 німецьких містах і що BfV, внутрішня розвідка країни, розцінює їх як загрозу безпеці.
Творці документального фільму німецької телекомпанії ZDF, що вийшов недавно, також попереджають про загрозу, яку представляють чеченські агенти. Старший співробітник ФСБ, який залишив службу в 2008 році, розповів ZDF, що російська внутрішня розвідка використовувала клуби бойових мистецтв в Чечні для вербування чоловіків, яких потім під виглядом біженців відправляли в Німеччину. Чеченським «нелегалам» можна було «дати будь-яке доручення», сказав співробітник ФСБ, який побажав зберегти анонімність.
EUobserver зв'язався з найбільшою школою «Система» - «Система Рябко» (саме вона має офіс у Києві - прим. ред.) - з проханням прокоментувати заяви Хмельницького і Райтшустер.
У листі без підпису, надісланому електронною поштою з офісу школи в Торонто, говорилося: «Почуті вами звинувачення є плодом чиїхось шкідливих фантазій і повністю брехливі».
ВИБОРИ В НІМЕЧЧИНІ
За чотири місяці до виборів у Німеччині ГРУ вже звинувачують в спробах втручатися в їх результати за допомогою хакерських атак на німецьких депутатів.
«Ми вважаємо цю [кібератаку] кампанією, керованої з Росії», - заявив 5 травня на конференції в Потсдамі директор BfV Ханс-Георг Маасен.
«Рішення про використання цих матеріалів - політичне. Воно, гадаю, буде прийматися в Кремлі», - додав він.
Служби розвідки і поліції Німеччини, нажаль, відмовилися поділитися з EUobserver своєю думкою про те, чи становлять російські спецслужби фізичну і кібернетичну загрозу.
«Ми не розкриваємо наші принципи забезпечення безпеки», - заявив представник поліції Берліна.
Штефан Майстер (Stefan Meister), німецький експерт з Росії, вважає, що Німеччина стала мішенню російської розвідки в рамках більш широкої кампанії проти ЄС, але, за його словами, навряд чи Кремль піде далі пропаганди і кібероперацій.
Майстер з німецької Ради з міжнародних відносин, аналітичного центру в Берліні, сказав EUobserver, що російський генеральний штаб і розвідувальні служби почали обмірковувати способи протидії західному впливу після антипутінських протестів в Росії у 2011 і 2012 роках.
За його словами, Путін, який колись був головою ФСБ, відчував себе об'єктом «нападок» Заходу, який російський лідер звинувачував в організації акцій протесту в Росії.
«У Кремлі обговорювали те, як дати відсіч, як втрутитися в життя нашого суспільства, як маніпулювати громадською думкою, як використовувати слабкості Євросоюзу, щоб остаточно вибити його з колії», - сказав Майстер.
За його словами, Німеччина стала для них «мішенню», тому що підтримує санкції ЄС відносно Росії і має життєво важливе значення для економічної і політичної стабільності Євросоюзу.
Майстер, який взяв участь в документальному фільмі ZDF, додав, що в німецьких «експертних колах» висловлювалися «припущення» про те, що або Путін, або глава Чечні Рамзан Кадиров могли використовувати чеченських агентів для того, щоб «впливати на мусульманську громаду в Європі і надавати їм підтримку в організації терактів». Але додав: «Насправді у російських силових структур - інший стиль роботи. Вони хочуть послабити [німецьку] систему, виставити її слабкості на загальний огляд, але в їх наміри не входить організація якого б то не було перевороту».
За його словами, «можливості росіян» викликали «паніку» і були явно «переоцінені».
Інший експерт по Росії дотримується зовсім іншої точки зору.
Ерік Крос (Eerik Kross), з 1995 по 2000 роки очолював службу безпеки Естонії (КаПо) і знає про прийоми російських шпигунів не з чуток, заявив, що минулорічний антиурядовий мітинг у Берліні вже містив в собі ознаки «спецоперації» російської розвідки, покликаної вплинути на політику Німеччині.
23 січня минулого року Міжнародний конвент російських німців - що базується в Берліні група, яка заперечує наявність зв'язків з Кремлем - організував у резиденції канцлера Німеччини Ангели Меркель мітинг за участю 700 чоловіків і жінок. Люди закликали супротивників мусульман і неонацистських екстремістів приєднатися до них через Facebook.
Мітинг проводився одночасно з фінансованої Кремлем пропагандистською кампанією, в ході якої мігрантів піддали фальшивими звинуваченнями в згвалтуванні російської дівчинки.
«СИСТЕМАТИЧНИЙ І АГРЕСИВНИЙ ХАРАКТЕР»
Якщо залишити Німеччину в стороні, розслідування Хмельницького показало, що клуби бойових мистецтв, пов'язані з ГРУ і ФСБ, також стрімко поширилися по всій Європі.
За його словами, засновниками дев'яти шкіл, подібних школам «Система», були «суцільно офіцери ГРУ або КДБ-ФСБ», а «інтенсивне» розширення їх діяльності за кордоном, що спостерігається останні десять років, не має «видимих ​​природних пояснень».
Ця експансія виглядала як «добре продумана, масштабна операція спецслужб з потужним державним фінансуванням», сказав він.
Наприклад, школа «Система Рябко» вже має філії в Австрії, Бельгії, Чехії, Естонії, Франції, Греції, Угорщини, Ірландії, Італії, Латвії, Люксембурзі, Нідерландах, Польщі, Португалії, Швеції та Великобританії, так само як і в Німеччині.
Школа «Система Сибірський козак» навчає студентів в Австрії, Хорватії, Чехії, Фінляндії, Франції, Угорщини, Італії, Словаччини, Словенії, Іспанії і Великобританії.
Ще одна школа бойових мистецтв, пов'язана з ім'ям Вадима Старова, якого Хмельницький назвав «офіцером ГРУ, який вийшов на пенсію тільки формально», має відділення на Кіпрі, в Греції і Італії і, за словами вченого, «самим відвертим чином» користується символікою і гаслами ГРУ.
 Крос, колишній глава естонської KaПо, вважає, що влада ЄС повинна приділяти більше уваги «спецопераціям» російської розвідки. Він зазначив, що не так давно офіцери ГРУ організували бойову підготовку для неонацистської групи в Угорщині - Угорського національного фронту - і аналогічних груп в Словаччині (Словацьких призовників і Руху словацького відродження).
Він тако заявив, що в минулому році ГРУ намагалося організувати в Чорногорії велике антинатівське дійство.
Аналізуючи передбачувані кібератаки російської зовнішньої розвідки в ході виборів в Німеччині, він сказав, що спеціальні операції носять більш «агресивний» і «небезпечний» характер. «Кібератака може завдати великої шкоди, але для проведення спецоперації потрібно відправити в країну-об'єкт команду секретних агентів», - сказав він.
«Спецоперації, які останнім часом проводяться Росією в Європі, не схожі на простий ряд випадкових інцидентів. Ми спостерігаємо тут систематичне зростання, і відбувається це не тільки на Західних Балканах, а й в решті (країн) Європи», - сказав Крос.
Марк Галеотті, британський експерт з питань Росії, повідомив EUobserver, що іноді російська розвідка передоручає свої завдання російським злочинним угрупуванням в Європі, щоб приховати власну причетність.
«Є свідчення того, що іноді російська розвідка звертається за конкретними послугами до деяких російських організованих злочинних груп», - сказав він.
У статті, опублікованій у квітні, Галеотті з Інституту міжнародних відносин в Празі повідомив, що російські злочинці в Німеччині виконували для російських шпигунів «рутинні» завдання, наприклад, «здійснювали звичайне стеження» або передавали «якісь матеріали або повідомлення».
За його словами, ГРУ і ФСБ використовували російську мафію «для оперативного збору коштів, які йшли на активні політичні заходи (хабарі) в Європі і на яких не було їх власних "відбитків пальців"».
Відзначаючи організовану ГРУ бойову підготовку в Угорщині і передбачувані заворушення в Чорногорії, він сказав, що мафія також у змозі допомогти «п'ятій колоні» Кремля в Європі у скоєнні більш серйозних нападів, якщо почнуться бойові дії.
Можливості російської мафії «у сфері контрабанди зброї і військової техніки» в ЄС будуть «Кремлю особливо на руку», - зазначив Галеотті.
СПИСОК ПУТІНА
Хмельницький - не єдиний із проживаючих в Європі ворогів Путіна, який не відчуває себе в безпеці навіть у межах кордонів ЄС або НАТО.
Егмонт Кох (Egmont Koch), який зняв для ZDF документальний фільм про чеченських агентів, сказав EUobserver, що колишній офіцер ФСБ, у якого він брав інтерв'ю, побажав зберегти свою анонімність через побоювання репресій.
Список вбивств, скоєних на західній території, як передбачається, за вказівкою Кремля, серед інших включає імена Олександра Литвиненка, перебіжчика ФСБ, який в 2006 році був отруєний у Великобританії, і Олександра Періпілічного, викривача ФСБ, який раптово помер у Великобританії в 2012 році. Раптова смерть двох провідних депутатів зі зв'язків з Росією в Німеччині - Філіпа Міссфельдера (Philip Missfelder) в 2015 році і Андреаса Шокенхофф (Andreas Schokenhoff) в 2014 році - також породила різноманітні теорії змови.
Майстер з німецького дослідницького центру сказав EUobserver, що був знайомий з Міссфелдером і що депутат дійсно був серйозно хворий, проте деякі з його соратників вважають, що за цими двома смертями «стоїть щось іще».
Колишній російський нафтовий магнат Михайло Ходорковський, який посварився з Путіним і втік до Великобританії, також повідомив виданню, що державам ЄС слід приділяти більше уваги фізичним погрозам з боку російської розвідки.
Повторюючи Галеотті, він додав, що якби російський режим захотів його вбити, то, ймовірно, доручив би це чеченським злочинцям в Австрії.
За словами Ходорковського, у російських розвідслужб є список людей в Європі, «чия смерть була б для Путіна і його кола приємним подарунком».
«Цей список - не такий вже короткий. Йдеться, зрозуміло, не про сотні чоловік, але навіть якщо ви вб'єте всього десятьох, це змусить всіх інших замислитися», - сказав він, маючи на увазі залякування супротивників Путіна на Заході.
«Ось уже 30 років [з часів розпаду СРСР] як Захід не думає про російські спецоперації, але сьогодні йому необхідно по-іншому поглянути на цю загрозу і усвідомити її новий зміст», - сказав він.

"Єврорепортер"

пʼятниця, 26 травня 2017 р.

Пацієнти в Україні у надійних руках антикорупційних активістів

Днями під українським парламентом відбулася акція протесту громадської організації «Пацієнти України» під проводом Дмитра Шерембея. Окрім того, що на цю акцію прийшли переважно учасники та наймані робітники громадських органицій «Пацієнти України», «Всеукраїнської мережі людей, що живуть з ВІЛ/СНІД», а також «заохочені» безробітні киянки, як з'ясував керівник проекту «Голос народу» Всеволод Филимоненко.
Слід наголосити, що діяльність Дмитра Шерембея, старого приятеля керівника Центру протидії корупції Віталія Шабуніна, вже багато років викликає здорову цікавість органів правопорядку, проте, нажаль, політичне лоббі та деякі народні депутати не дозволили притягнути його до відповідальності. Проте, говорити про це ми можемо.
Так, за даними журналіста Олега Єльцова, засновник БФ «Пацієнти України», глава «Всеукраїнської мережі людей, що живуть з ВІЛ / СНІД» та член «Transparency International Україна» Дмитро Шерембей відмовився називати суму своїх заробітків. Про це він повідомив в ефірі «112».
Ведуча програми безуспішно домагалася від відомого борця з корупцією і правозахисника відповіді на просте запитання - на які кошти він живе і якій дохід йому приносить громадська діяльність.
«Я працюю в кількох організаціях, в декількох проектах ... Я є провідним тренером та експертом для громадських організацій. Зарплату отримую як глава «Всеукраїнської мережі людей, що живуть з ВІЛ/СНІД». Велику зарплату... Це секрет. Вас би влаштувало, якби активіст в Україні отримував зарплату вищу ніж середня зарплата?», - ухилився від відповіді Шерембей.
За словами журналіста Володимира Бойка, професійні громадські активісти зазвичай щомісяця отримують тільки офіційно від чотирьох до п'яти тисяч доларів. Зокрема, зарплата Шерембея становить близько 120 тис. грн на місяць.
Окремо варто зупинитися на біографії Шерембея. З 16 до 24 років він неодноразово потрапляв за ґрати. Перший раз його засудили в Чернігові за крадіжку в особливо великих розмірах. У 1992 році «активіста» звільнили за амністією. Через два роки він знову загримів за грати за аналогічний злочин. Після цього його судили ще двічі. Тюремний період життя Шерембея закінчився в 2002 році, проте на шлях виправлення він не став. У ЗМІ є велика кількість відомостей про те, що «активіст» шахрайським шляхом заробляв гроші в різних благодійних фондах та організаціях.
В кінцевому підсумку він став ініціатором створення того самого «Центру протидії корупції». Це сталося в 2012 році, коли в родині іншого «антикорупціонера» Віталія Шабуніна тяжко захворіла дружина. Йому довелося публічно звернутися до співгромадян за матеріальною допомогою, опублікувавши реквізити свого банківського рахунку. Шабунін звернувся також до Шерембея, який очолював організацію, «засвоював» іноземні гранти на допомогу хворим, насамперед ВІЛ і туберкульоз. Пізніше стали соратниками в нелегкій справі боротьби з корупцією. Перший грант в розмірі $120 тис. вони отримали на дослідження корупційних процесів в області медицини. Роботу виконали швидко і якісно - завдяки довідці, складеній в департаменті контррозвідувального захисту економіки СБУ, яка була в розпорядженні народного депутата Коновалюка і ще кількох людей. По суті, цей документ і переписали для іноземців за грант. До речі, борці з корупцією продавали її ще не раз, кожного разу лише змінюючи кілька цифр в тексті. Ну навіщо ж добру пропадати?
Як пише видання «Ракурс», після Євромайдану пани Шерембей і Шабунін отримали можливість додаткового заробітку на «антикорупційної хвилі». Більш того, обидва навіть пройшли до Громадської ради при НАБУ. Правда, Шерембей приховав факти судимості у своїй біографії. Проте директора бюро Артема Ситника такі факти не покоробили. Шерембея обрали від організації «Transparency International Україна». Тож, кримінальний елемент із значним досвідом представляє кілька років поспіль потужну міжнародну правозахисну організацію в українських державних органах.
Додамо, що «активіст» приховує і інші дані. Так, крім Шерембея засновниками БФ «Пацієнти України» числяться помічники-консультанти народного депутата Ганни Гопко - Інна Бойко і Ольга Стефанишина. Зараз фондом керує Стефанишина, а Шерембей очолює Всеукраїнську мережу людей, які живуть з ВІЛ/СНІД. Правовий супровід їх діяльності здійснює адвокатське об'єднання «Арцінгер». Його керуючий партнер Тімур Бондарєв входить в «Transparency International Україна». Це адвокатське об'єднання, як не дивно, представляє в Україні інтереси відомих утікачів Сергія Курченка і Андрія Клюєва і російської фірми «Роснефть», тісно пов'язаної з недавніх часів саме з Курченком. Вихідцями з адвокатського об'єднання «Арцінгер» в органах влади є колишній заступник генерального прокурора України Віталій Касько (призначений на посаду в травні 2014 року) і нинішній заступник міністра юстиції України Сергій Шкляр (призначений на посаду в березні 2015 року).
Крім того, професійні борці з корупцією непогано заробляють на піар-супроводі та лобіюванні інтересів фармацевтичних компаній, перш за все, пов'язаних з фармакологічними магнатом Борисом Литовським.

"Єврорепортер"

середа, 17 травня 2017 р.

Ви вірите у «чарівні» співпадіння?

Після виходу фільму-розслідування "Вбивство Павла" українську громаду сколихнула хвиля резонансу, яка збудила багатьох висловити свої роздуми з цього приводу. Не виключенням став і відомий український дипломат та журналіст Олексій Подольський, який був чи не першим, кого вивозив до лісу начальник кримінальної розвідки генерал міліції Олексій Пукач, який зараз відбуває покарання за навмисне вбивство журналіста Георгія Гонгадзе. Далі пряма мова пана Подольського з його "Фейсбук"...
Почну з головного. Прізвище працівника СБУ – Устименка – документально з’явилося у справі Гонгадзе ще 16 років тому: у 2001 році. З’явилося у протоколах допитів у ГПУ від 26 січня 2001 року свідків Олексія Подольського і Ганни Подольської (моя дружина).
А затим по-порядку.
Тепер доказово, документально і неспростовно доведено, що моєму викраденню і катуванню передувала ретельна підготовка. Як з’ясувалося для скоєння подібних злочинів (де не лише я, Олександр Єльяшкевич, а і вбитий Гонгадзе були лише черговими і далеко не останніми епізодами), в надрах команди Кучми існувала напівлегальна силова структура. Туди ще у першу каденцію Кучми були кооптовані «перевірені» кадри виконавців: з міліції, СБУ і прокуратури. А координував цих людей і організовував зачистку опозиції той самий генерал Фере, що за СРСР виконував функції таємного провокатора і ката дисидентів і українських патріотів ще при Щербицькому. Той самий Фере, що згодом у відставці мав свій офіс за 15 метрів від офіційної приймальної українського президента Л. Кучми. Той самий Фере, якому завдячують своєю блискавичною кар’єрою - «з грязі у князі» - не лише Міністр Кравченко і генерал Пукач, а й цілий натовп керівників і виконавців силової команди Януковича, яких не важко помітити і тепер - у оточені Порошенка.
21 січня 2001 року я був вперше викликаний у ГПУ. Мене викликали як свідка. Викликали вимушено – у наслідок міжнародного резонансу, що мала ця справа. Напередодні зразу кілька іноземних ЗМІ взяли у мене інтерв’ю. (Українські журналісти зрозуміло взагалі не цікавилися моїм епізодом аж до 2005 року, і як це не дивно фактично ігнорувала інформацію про мене навіть Українська правда Олени Притули і Сергія Лещенко). У цих інтерв’ю я повідомив не лише про обставини самого викрадення і катування, а й про ті деталі, що безпосередньо передували цьому злочину. Деталі, що підтверджували причетність силових структур.
Зокрема йшлося про епізод з офіцером СБУ Устименко (про інші обставини я вже писав, але буде і далі).
25 травня 2000 року – за два тижні до мого викрадення – до музею «Спадщини» (філіал музею Києва) прийшов молодий хлопчина, що показав директору музею В. Тихенку посвідчення з прізвищем Устименко. Він почав розпитувати наляканого діяча культури, але дуже специфічно - лише про мою дружину – наукового співробітника цього музею. Цікавила його виключно політична і громадська позиція і діяльність моєї дівчини, її зв’язки з «Українською перспективою» і об’єднанням «МИ», причетність до розповсюдження публікацій цих організацій. Докладно поцікавився він і про мене. Тоді попросив Володимира показати йому Ганну Подольську. Директор слухняно викликав її у кабінет. Офіцер довго з багатозначної міною таємничості, але мовчки розглядував здивовану такою мізансценою Подольську. Коли ж Устименко пішов, зверхньо кивнувши лише директору, що схвильовано йорзав на краю стільця, Ганночка спитала: «Володя, що це було?». І тут з Тихенком сталась істерика: «Нас всіх посадять! Із-за тебе! За твого Олексія!». Справедливість вимагає загадати, що під столом і у шафах моєї дружини дійсно не переводилися пачки листівок і газет, які вона регулярно передавала десяткам активістів для розповсюдження Печерськом: метро Арсенальна, Кабмін, АП, Верховна Рада, ГПУ тощо. Інтенсивність цієї істеричної паніки після «профілактики» СБУ ви зможете уявити, лише якщо візьмете до уваги особистість Володимира Олександровича, який студентом у 70-ті за перспективу партійного квитка КПРС лоялив добровільними комсомольськими оперативними загонами. Ходив штатним понятим на обшуки і арешти славетних українських шестидесятників.
Цікаво, що слідчий у полковничих погонах такий собі В. М. Рикун, що тоді мав посаду цілого заступника слідчого управління ГПУ, категорично відмовився записувати цей епізод у протокол мого допиту. Мовляв це не стосується справи. Сперечались протягом години. Я відмовився без цього Устименка підписувати протокол. Із зубним скрипом від додав одне речення з цим прізвищем. І відразу викликав на допит мою дружину.
Та підтвердила цей епізод. Але слідчий замість того, аби оформлювати протоколом її покази, ледь не з порогу почав їй погрожувати кримінальною відповідальністю. Ці грізні крики слідчого, його хамська брутальність і сльози моєї розгубленої дівчини лунали так голосно, що були чутні у кінці коридору, де чекав на дружину. Я був змушений навіть увірватися у кабінет, аби припинити цю психологічну екзекуцію і захистити кохану.
Але і це не все.
Цей самий Рикун, якого сучасні ЗМІ характеризують як давнього протеже Віктора Шокіна і Олексія Баганця – такого собі прокурорського бійця для «вирішення питань», звісно ж Устименка не знайшов.
Як це йому вдалося?
По-перше, він зі стелі вигадав Устименку ініціали, яких не було ані у моїх показах, ані у показах дружини.
По-друге, він направив запроси не в СБУ, а у МВС. Та ще й не в управління кадрами міністерства, а у Печерський райвідділ міліції.
Зрозуміла відповідь Печерського околотку, що такого Устименка з такими фальшованими ініціалами там немає, і ніколи не було. Єдине, що викликає навіть не гнів, а сміх: міліція відповіла офіційним документом на кілька днів раніше, ніж був написаний і відправлений прокурорський запит.
Ви думаєте, що ця історія є чимось ексординарним? Навпаки - це незначна дрібничка. Таких епізодів фальшування слідства, відвертих підлогів і фабрикацій у справі навіть не сотні – тисячі. Саме із-за цих «білих ниток» її ховали від суспільства за грифами «таємно» і розглядали у закритих засіданнях суду. Мова йде про те, що злочином було не лише вбивство Гонгадзе, а є само слідство по цьому вбивству, злочином був і судовий процес у Печерному суді, і апеляційний розгляд колегії Гадія, і сучасний саботаж Луценка. А об’єднують всі злочини їхні замовники, насамперед - сам Кучма, але ж і українські президенти, що по-черзі: Ющенко, Янукович, Порошенко - замовляють прокурорам і суддям фальшиву музику, замовляють і власноруч диригують, аби врятувати свого Хрещеного батька української корупції від справедливої кари за відрізану голову Георгія.
Я не знаю чи у справі Шеремета випадково з’явився саме той офіцер СБУ Устименко, що лазив по музеях з гебешною профілактикою, що готувала замовне насильство Кучми у 2000 році. Можливо це інша людина. Але моя дружина з великою вірогідністю впізнала на відео цього легеня, її сумніви пов’язані лише з тими 17 роками, що минули і змінили зовнішність, а також якістю відео, яке вона переглядала з монітору.
Я, Боже упаси, не висуваю жодних версій вбивства Шеремета, я про це нічого не знаю глибше того, що знають всі українці.
Але я би застеріг всіх від гіпнозу тих свідомих маніпуляцій, коли злочини українських можновладців гамузом і без доказів списують лише на руських дияволів.
Повірте, вітчизняні владні бандити відрізняються від Путіна зовсім не українським патріотизмом, який і для них є лише маскарад. Мова йде лише про кваліфікацію і професіоналізм.
Повірте, факт того, що Путін – серійний вбивця, зовсім не означає, що вбивцею не можуть бути українські президенти, як того намагаються нас переконати медіа-шлюхи з їхнього оточення.

"Єврорепортер"

«Вбивство Павла» – бажання допомогти слідству чи самореклама? Нова версія фільму

Пройшло кілька днів від демонстрації фільму Дмитра Гнапа «Вбивство Павла», проте, вже зараз Інтернет-спільнота переконана, що дорогий і якісний зовні фільм – ніяка не інформаційна бомба, а звичайна «мильна булька».
Якість картинки, професійна режисура, безапеляційність тверджень і купа свідків в ході перегляду переконують: до вбивства Павла Шеремета причетна СБУ. На другий день після виходу фільму нагнітання сюжету – то тут, то там у своїх меседжах журналісти-розслідувальники порівняли Павла Шеремета з Георгієм Гонгадзе, тоненько натякаючи на можливу причетність до злочину Президента.
І ось…. Все потекло у зворотньому напрямку. Фільм побудовано на одному факті – присутності поблизу місця скоєння злочину вніч перед убивством колишнього співробітника СБУ Ігоря Устименка.
Ми поки що опускаємо запитання, звідки журналісти отримали стільки специфічної інформації від записів відеокамер до установлення персоналії СБУ-шника, і отримання його послужного списку, – це хай вивчає слідство, можливо саме на себе і вийде.
Хочеться сказати про інше. Керівництво Національної поліції оголосило про допит Устименка, після якого (Увага!) він поїхав додому в Одесу.
І що? І нічого! Ніхто з авторів фільму не репетує, не волає до поліції: «Чому ж не посадили?»
Навпаки, з такою ж нахабністю, як і перша, з’являється друга версія: діючий співробітник СБУ Устименко до вбивства не причетний. Він просто «халтурив» поблизу будинку Павла у вільний від роботи час. І тиша…
Виходить від початку автори фільму знали, що знімають «бульбашку» і «заказло»?
А в Києві після цього почали відбуватися незрозумілі речі. Головні свідки по версії журналістів-розслідувальників, до цього далеко не публічні люди, ті самі, які в ночі, в тонованій машині змогли не лише побачити, а й ідентифікувати Устименка, виявили біля власного офісу незрозумілий предмет, типа «бомбу».
За інформацією джерел в Нацполіції, при огляді місця події, герої легенько натякали, мовляв СБУ-шники мстяться за виступ у фільмі. Цікаво, що за даними тих же поліціянтів, ця «бомба» була недієздатною – при наявності справжньої вибухівки засіб ініціювання був повністю нікчемний. Тобто, загрози від такого вибухового пристрою – ніякої, про що знають всі ветерани АТО, якими є і самі, вищеназвані герої.
Знову питання. Тоді, навіщо це все? Обілляти лайном СБУ-шників? Так на них його і так щодня виливають всі, кому заманеться. Якби наші журналісти-розслідувальники були б не піарщиками, а законослухняними громадянами, і, отримавши інформацію по справі, прийшли з нею в поліцію, а не знімали б півроку кіно, питання давно було б закрите: або злочинець сидів би за гратами, або слідчі відзвітувались би, що він не причетний.
Відповідь напрошується одна: знімати гучний, дороговартісний фільм від назвою «СБУ – вбивця»,  – це купівля своєрідної індульгенції.
«Вальнув» десь інкасаторську машину чи вивіз з району АТО ящик тротилу, щоб майструвати різні вибухові штучки, піймали, а ти у відповідь: це мене СБУ переслідує за те, що у фільмі знявся про вбивство Шеремета. Таке собі виправдання, не вважаєте?
У всьому фільмі є одне раціональне зерно: зміст матеріалів, які розслідувальник не може отримати без допомоги компетентних органів. Хто ж «злив» ці матеріали СБУ, чи Поліція?
Адже той, хто передав матеріал, знає набагато більше. І слідство повинно цим зкористатися. А допоможемо в цьому ми – журналісти. Адже поліція протримається ще не довго - тиждень–два... І тоді вже потрібно виходити до людей і говорити, чи причетний Устименко до вбивства Шеремета, чи ні. Питання ж то давно вже політичне. І вже після цього потрібно з’ясовувати – хто, коли, і з якою метою передав авторам фільму матеріали, яких вони не збирали…

Надійка Фрідман, «Єврорепортер»

Україна витрачала мільярд за рік на російські програми

Із державного бюджету України щороку витрачалося близько 1 млрд гривень на закупівлю російського програмного забезпечення, про це заявив "Укрінформу" керівник служби з питань інформаційної безпеки Апарату РНБО Валентин Петров.
“Вже четвертий рік йде неоголошена війна. І ми не можемо собі забезпечити фінансування, особливо за гроші державного бюджету – а держбюджет витрачає щорічно до 1 млрд гривень на закупівлю російського програмного забезпечення, – на фінансування країни-агресора”, – сказав він.
Представник РНБО додав, що податки російських ІТ-компаній, які заробляють в Україні, йдуть потім на фінансування гібридної війни проти України.
“Гроші з нашого бюджету йдуть, а потім у вигляді податків повертаються у вигляді бомб і снарядів на наших солдат, які кожен день відстоюють нашу можливість спокійно сидіти в красивих офісних приміщеннях за круглими столами у мирному місті Києві”, – сказав він.
За його словами, саме це було однією з причин, крім інших, чому РНБО України прийняла рішення про обмежувальні заходи проти російських ІТ-компаній.
Петров підкреслив, що процедура запровадження санкцій відбувалася у суворій відповідності із законодавством України.

"Єврорепортер"

У Штутгарті розслідують роль глави Volkswagen Мюллера в "дизельгейті"

Прокуратура Штутгарта в середу підтвердила, що веде розслідування про можливу причетність головного виконавчого директора німецького автовиробника Volkswagen (VW) Маттіаса Мюллера до маніпулювання ринком на тлі дизельного скандалу.
Минулого тижня німецькі ЗМІ повідомили про розслідування з посиланнями на інформовані джерела. Мова йшла про діяльність М.Мюллера в якості члена ради директорів Porsche SE, яка є дочірньою компанією VW.
Аналогічне розслідування ведеться стосовно колишнього CEO VW Мартіна Вінтеркорна, голови наглядової ради автоконцерну Ханса-Дітера Пьоча і члена ради директорів Porsche SE Філіпа фон Хагена, йдеться в прес-релізі штутгартської прокуратури.
Заяву про порушення справи проти керівництва VW було подано Федеральним управлінням з нагляду за фінансовим сектором (BaFin). Влітку 2016 року відомство зверталося до прокуратури, заявляючи про те, що підозрює топ-менеджерів автоконцерну в маніпуляції інформацією щодо акцій Porsche SE, зазначає Deutsche Welle.
Всі три фігуранти підозрюються в тому, що вони “умисно з запізненням поінформували акціонерів про фінансові наслідки для Porsche SE скандалу навколо маніпулювання програмним забезпеченням на дизельних автомобілях Volkswagen AG “, наголошується в повідомленні прокуратури Штутгарта.
Прокуратура міста Брауншвейг також розслідує аналогічні маніпуляції. Під підозрою знаходяться Х.-Д.Пьоч, М.Вінтеркорн і Херберт Дісс, який відповідає в VW за розвиток брендів.

"Єврорепортер"